Крила
Категории
Оригинал
(Новорiчна балада)Через лiс — перелiс, через море навкiс
Новий рiк для людей подарунки нiс:
Кому — шапку смушеву,
кому — люльку дешеву,
Кому — модернi кастети,
кому — фотоннi ракети,
Кому солi до бараболi,
кому три снопу вiтру в полi,
Кому пушок на рило,
а дядьковi Кириловi — крила.
Був день як день, i раптом — непорядок,
Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтiли радо,
На сонцi закипiли синi крила.
А в дядька у серцi туга i тiнi.
(Кому — долю багряну,
кому — сонце з туману,
Кому — перса дiвочi, кому — смерть серед ночi,
Щоб тебе доля побила,
А Кириловi, прости господi, — крила).
Жiнка голосила:
Люди, як люди.
ïм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости господи, — крила?!
Так Кирило сокиру бруском задобрив i крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичi,
Насмiхалися зорi з Кирила,
I пробивши сорочку вночi,
Знов кипiли пружинистi крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навiть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А тi крила розкрали поети,
Щоб ïх муза була не безкрила,
На тi крила молились естети,
I снилося небо порубаним крилам.
(Кому — новi ворота,
кому — ширшого рота,
Кому сонце в кишеню,
кому — дулю дешеву.
Щоб тебе доля побила,
А Кириловi — не пощастить же
отак чоловiковi! — крила).
Крила натхнення, чуття краси подарувала дядьковi Кириловi доля. Проте в людському буденному життi вони були непотрiбнi. От i застосовував Кирило крила як умiв: хату обшив, обгородив. Однак недарма трапляється все на землi: крила стали у пригодi поетам.
