Сполучники сурядностi

Це сполучники, що поєднують од норiднi члени речення i частини (простi) у складносурядному реченнi як граматично рiвноправнi, незалеж нi одне вiд одного компоненти: Елегiю бджола на скрипцi грає, i со нях грає на кобзi золотiй (. Гуцало). А надi мною вечiр жменями засiває зорi, а бiля мене арфами бринять пiдмороженi верби, а пiд ногами го лубi тiнi бавляться з снiгом (М. Стельмах ). Чи се лютня грає, Чи арфа рокоче, Чи то спiв я чую Щоранку, щоночi.
      I. Франко. Чи то соловï щебетали, Чи капали роси з туманiв. Чи
      трави спiвали квiткам? Олександр Олесь. гРУпи сурядних сполучникiв
      за значенням днальнi (явища вiдбуваються од ночасно чи послiдовно):
      1(й),та (i), та й, також, нi…нi [анi…анi), не тiльки (
      не лише)…але ^ (а й), як…так i. I летять гуси, i летять
      журавлики, i лiта моï листом осипаються. Б. Олiйник.
      Протиставнi (явища зiставляють ся чи протиставляються): а, але, та
      (але), зате, проте, однак. Усе iде, але не все минає Над
      берегами вiчноï рiки. Л. Костенко. Роздiловi (явища чергуються
      або взаємовиключаються): або (або…або), чи (
      чи…чи), то…то, не то…не то, чи то…чи то,
      хоч..^соч. То шумiв зелений лист, то в вiнку мiнявся злотом ряст
      весня ний, то золотим дощем лились пiснi (Леся Украïнка).
      Примiтка. Суряднi сполучники можуть уживатися й у складнопiдрядному
      реченнi з кiлькома пiдрядними (при однорiднiй супiдрядностi): Життя
      навчить, кому подати руку i вiд кого прийняти чесний хлiб (Д.
      Павличко). Я чую, як шумлять комети i зростають трави (Б.-
      I.Антонич).