Смисловi вiдношення мiж компонентами словосполучення

Додатковi (залежнi слова вiдповi дають на питання непрямих вiд мiнкiв i
виступають додатками). Означальнi (залежнi слова висту пають
означенням). Обставиннi (залежнi слова вiд повiдають на питання рiзних
обставин). Розрiзняють синтаксично вiльнi УКРА ÏНСЬКА МОВА
словосполучення (членованi) i син т аксично нечленованi. У вiльному
словосполученнi кожний компонент зберiгає лексичне значення й у
речен нi виступає окремим членом речення. Ло ви летючi/ мить життя!-
. ‘ЧЛ Л Л Л Л Л /' ——-
————— ( О лександр Олесь). Л ови (що?)
мить; мить (яку?) ле тючу; мить (чого?) життя. Синтаксично невiльнi
словосполу чення. Становлять собою смислову й граматичну єднiсть i
виступають од ним членом речення. До них належать: лексичнi
словосполучення (вира жають одне поняття): Чорне море, Бiла Церква,
Велика Ведмедиця географiчнi назви; бiлий гриб, польова ромашка, бро-
унiвський рух, знак оклику, неоз начена форма дiєслова термiни;
чорне золото (вугiлля), корiнь ж иття (женьшень), степовi ко раблi
(комбайни), люди в бiлих ха лат ах (лiкарi) перифрази; фразеологiчнi
словосполучення (iдiоми): пятами накивати (утекти), три мат и язик за
зубами (мовчати), пект и ракiв (червонiти), ахiллесо- ва пят а
(дошкульне мiсце), ряст топтати (жити) тощо.