Словосполучення

Словосполученням називають син таксичну одиницю, утворену поєдна
нням двох або бiльше повнозначних слiв на основi пiдрядного звязку:
безмежний степ, зоряна нiч, пахо щi трав, гарячий вiд сонця, вслуха тись
у тишу, сидiти мовчки, на писати книжку про хлiборобiв. Словосполучення,
як i слова, нази вають предмети чи явища реального свiту, тобто є
номiнативними засоба ми мови. Однак вiд слiв вони вiдрiз няються тим, що
складаються з двох або бiльше слiв, а тому дають конкре тизацiю
самостiйних понять. На вiдмiну вiд речення, словоспо лучення не є
комунiкативною одини цею, йому не властиве iнтонацiйне оформлення. Отже,
словосполучення виступають складовими частинами речень, ïхнiм
будiвельним матерiалом, i для син таксичного розбору вичленовуються з
речень. Словосполучення складається з го ловного i залежного
слова. Головним є слово, вiд якого можна поставити питання, а
залежне вiдпо вiдає на питання: мелодiйний (який?) спiв, мелодiя
(чого?) пiснi, наспiвую (що?) ме лодiю, говорити (як?) мелодiйно.
Графiчне зображення: головне слово; О залежне слово. питання питання Г 1
-к 1 О спiваю пiсню Залежне слово повязується з го ловним за
змiстом i граматично або лише за змiстом. Засобами граматич ного звязку
виступають: закiнчення залежного слова: слухав лекцiю, цiкава
iнформацiя, повiдомляючи студентам; закiнчення i прийменник: навчання в
унiверситетi, зустрiч з професором, пiдготовка до екза менiв, згаданий у
доповiдi, па мять на все життя.