Складносуряднi речення

Складносурядним називають таке складне речення, граматично рiвно правнi
частини якого поєднуються за допомогою сполучникiв сурядностi:
Людське в людинi це найвища цiннiсть, I дар цей треба всiм нам берегти.
В. Крищенко. Дружба має рiзнi прояви, але закон у неï один
вiрнiсть (М. Коцю бинський ). Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть
(Л. Костенко). Порятуй красу i вона порятує нас. (О. М ат уш ек ).
Чи то весни колиска запашна Мене гойдала в чистi небозводи, Чи, може,
хто з благословенним словом До мене в душу стиха нахиливсь. М.
Вiнграновський. Структура та змiстова самостiй нiсть частин
складносурядного ре чення має вiдносний характер, ос кiльки часто
лише перша частина будується вiльно, а друга певного мi рою
залежить вiд ïï змiсту та будови. Наприклад: Стiй, людино! Ось
твiй свiт, вiчний i прекрасний, i ти в ньому живеш коротку свою мить (О.
Довженко).
Чужих два слова в пiснi буде I пiсня вся тодi чужа. Д. Павличко. Згода
дiм будує, а незгода руйнує (Нар. те.). Простi речення, що
входять до складносурядного, можуть бути од нотипними i рiзнотипними.
Однотипнi речення бувають: Двоскладними: I сад цвiте, i горличка
туркоче, I тихий промiнь на покосi спить. Г. Чубач. Твоя душа блискуча
лiра, А серце огнище в iмлi. Г. Чупринка. Односкладними: Серцю дано не
бiднiти, i думам не дано всихать! (М. Стельмах). Чи бiля тебе душу
вiдморожу, Чи бiля тебе полум'ям згорю. Л. Костенко. Квiтчастий луг i
дощик золотий (П. Тичина). Повними: Прилинув вiтер, i в тiснiй хатинi
Вiн про весняну волю заспiвав, А з ним прилинули пiснi пташинi, I любий
гай свiй вiдгук з ним прислав. Леся Украïнка. Чи то соловï
щебетали, i капали роси з туманiв, i трави спiвали квiткам? (Олександр
Олесь). Неповними: Одним рятунок смерть, А iншим карi очi, А ще комусь
перо (Т. Севернюк) Дерева й квiти в iскорках роси Та за вiкном дитячi
голоси, Та риба в озерi, та в небi птах Та смак цiлунку на твоïх
устах М. Руденко. Поширеними: Ранiш мороз нагнав на птаство страху, А
нинi дощ берези полива. М. Руденко. Не то осiннi води шумiли, збiгаючи в
Дунай, не то вiтер бився в зало мах провалля (М. Коцюбинський).
Непоширеними: Однi суть бджолами, а другi трутнями (О. Кобилянська ). То
день смiявсь, то дощик хлипав, то вiтер шастав (М. Карпенко). Рiзнотипнi
речення Будь сiячем, i хай життя твоє насущний хлiб, а не кукiль
дає (Л. Забашта). Жити шукати iстину, i в цьому щастя (П.
Загребельний ). Шлях людський не встелили квiти, I на тяжкiй дорозi до
мети Ганебно мати все I водночас нiчого не умiти. С. Голованiвський.
Земля не може жити без сонця, а лю дина без щастя (М . Стельмах)-