Складнопiдряднi супровiднi речення

Складнопiдрядним реченням з пiд рядним супровiдним (або приєдну
вальним) називають речення, пiдряд на частина якого мiстить у собi до
даткове повiдомлення, пояснення з приводу того, про що говориться в го
ловному реченнi: Вони стояли обнявшись, чого б ранiше не дозволили собi
на людях (О. Гончар). Народу зiбралося дуже багато, чого нiхто не
сподiвався (М. Коцю бинський ). Вода в несамовитiй течiï
бється об це камiння, причому хвиля вкриває його кучерявою
пiною (Ю. Сiрий ). Специфiкою цих речень є те, що го ловна частина
з погляду структури й змiсту є цiлком завершеною, само стiйною i
не вимагає пiдрядноï. Пiд рядна ж частина є
несамостiйною. Вона переважно розмiщена пiсля го ловноï i
приєднується до неï сполуч ним словом що (у рiзних
вiдмiнках з прийменниками i без них), рiдше де, куди, звiдки, навiщо,
причому, як Так, у складнопiдрядному реченнi: На вiкнах висiли кремовi
штори, вiд чого в кабiнетi панували сутiнки i прохолода (В. Винниченко)
видiля ються двi частини. Перша з них є завер шеною: на вiкнах
висiли кремовi што ри (вона не потребує поширення або
конкретизацiï). Щодо залежноï части ни, то в нiй тiльки
наявнiсть сполучно го слова вiд чого створює синтаксичну
незавершенiсть речення: вiд чого в ка бiнетi панували сутiнки i
прохолода. Деякi пiдряднi супровiднi набули характеру сталих висловiв:
що й тре ба було довести, чого i слiд було сподi ватися, про що
говорилося ранiше, з чим вас i вiтаємо: Розбуркала мене, як i
треба було сподiватися, весна (М. Хвильовий). Головнi ознаки таких склад
нопiдрядних речень: пiдрядна частина не вiдповiдає нi на яке
питання; стоïть, як правило, пiсля головноï;
поєднується з головною сполучним словом вiдносним
займенником що в усiх вiдмiнкових формах. Примiтка. Видiляються ще
складнопiд ряднi речення з пояснювальними вiдно шеннями (одна з частин
пояснює другу, конкретизує ïï значення). Пiдрядна
пояс нювальна частина приєднується до голов ноï
(пояснювальноï) за допомогою сполуч никiв тобто, а саме, як-от i
завжди стоïть 410 Граматика: морфологiя, синтаксис пiсля неï.
У ролi приєднувального сполуч ена iнодi використовуються вставнi
слова (правда, точнiше, словом, тiльки, майже, зокрем а, навiть), при
цьому кома пiсля них й ставиться: Планета iснує для всiх в
однаковiй мiрi, принаймнi так повинно бути (О. Гончар). Я тебе, батьку,
i не бачив навiть, тiль ки на збiльшенiй фотокарточцi у рушни ку (В.
Голобородько). Це слiд так поводитися i висловлюва тись, тим паче при
дiтях (Ю. Борисенко).