Складнопiдряднi речення з пiдрядними причини

Складнопiдрядним реченням з пiд рядним причини називають речення, у
якому пiдрядна частина вказує на причину того, про що йдеться в го
ловному реченнi, i вiдповiдає на пи тання чому? через що? з
якоï причини? Пiдряднi реченя причини поясню ють головне речення в
цiлому i при єднуються до нього сполучниками бо, тому що. через те
що, оскiльки, вiд того що, позаяк: Не зневажай душi своєï
цвiту, Бо з нього виросло кохання наше. Не гiдна ти дочкою лiсу зватись,
Бо в тебе дух не вiльний, лiсовий А хатнiй, рабський. Я щастя не маю i в
мрiях не бачу Бо iншiï мрiï у серцi ношу, З те. Лесi
Украïнки. Пiдряднi речення зi сполучником бо завжди стоять тiльки
пiсля голов ноï частини: Душа летить в дитинство, як у вирiй, Бо
ïй на свiтi тепло тiльки там. Л. Костенко. Сполучник бо може стояти
на по чатку нового речення, оскiльки при чина може бути висловлена
окремо вiд наслiдку. У таких випадках спо лучник бо набуває
додаткового при єднувального значення: I так необхiдно, щоб кожен
щомитi свiтився для когось! Бо так необач но себе лише грiти (А.
Листопад). Пiдряднi причини з iншими спо лучниками можуть стояти й перед
го ловним реченням i пiсля нього: Пильнуй, мiй сину, заповiдi батька
твого, не вiдкидай повчання матерi твоєï, позаяк навчання i
є свiтло. Оскiльки дражливе слово викли кає лютощi, людина
гаряча здiй має сварку. Людина лагiдна незгоду втихоми- ряє,
тому що розважлива вiдпо вiдь гасить гнiв. Нiколи не прагни товариства
лю дей злих, через те що серця ïхнi привченi до насильства (3 Бiблiï)-
404 Граматика: морфологiя, синтаксис Складенi сполучники тому що, тим
що, через те що, затим що можуть розчленовуватися або стояти в пiдряд
ному реченнi. При розчленовуваннi цих сполучникiв на двi частини слова
тому, тим, затим, через те входять до складу головного речення й викону
ють роль спiввiдносних слiв, а пiдряд не зєднується з ним
сполучником ЩО. Земля прекрасна тому, що на нiй живуть дзвiнкоголосi
малюки (Ю. Бедзик). А через те, що в них була тiльки латка землi, нiхто
довго не слав старостiв (М. Стельмах ). На морi ставало темно, тому що з
берега насувала важка чорна хмара (О.Донченко ). Причиновий сполучник
затим що в сучаснiй лiтературнiй мовi майже не вживається. Вiн
засвiдчений зде бiльшого в художнiх творах XIX ст.: А бiльший меншого
тусає та ще й бє, затим що сила є (Л. Глiбов).
Пiдряднi причиновi частини мо жуть приєднуватися до головноï
i за допомогою сполучника що, особливо тодi, коли в головному реченнi
гово риться не про дiю, а про стан: Щасливий я, що народився на тво
єму березi [Десни], що пив у неза бутнi роки твою мяку, веселу, си
ву воду (О. Довженко). Тiльки смутно, що не можеш ти своïм життям
до себе дорiвнятись (Леся Украïнка). В обох реченнях присудок
(щасли вий, смутно) вказує не на дiю, на стан. До пiдрядних частин
ставимо питання чому? з якоï причини?