Охрiмова свита

Ф абула байки досить проста: мав О хрiм гарну свiту, та не вм iв берегти
(Таскав, коли й не слiд таскать). Починає вiн лагодити потерту
одеж и ну, але не маю чи до цього хи сту, понiвечив свиту так, що лю ди
на ву лицi з нього глузую ть: Так от бiда: куди вiн не поткнеться У сяк
од реготу береться за ж и вiт. Слушно зауваж ує Б. Д еркач, щ о в
недотепному Охрiмовi автор малю є типового дрiбного п о м iщ и к
а, н е здатного до рацiонального господа рю вання, будь-яку неощ адливу
та 573 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА марнотратну людину. Навiть бiльше, це
той догадливий парубiка, близь кий до героïв* народних анекдотiв
про дурнiв, який покалiчив мальов ничий народний одяг (Iззаду вусики з
червоного сукна, На комiрi мере жечка…*), знехтував нацiональною
традицiєю. Пiсля того мусив одягати щось куце, Неначе той
нiмецький каптанець*, i мерзнути.