Михайло Коцюбинський

У манерi Коцюбинського є дещо, що нагадує акварельнi малюн
ки своєю лагiднiстю, про зорiстю, масою повiтря, що жахт ит ь i
мiниться перед ва ми, передає найтоншiрухи, згу- ки йпочування. С.
фремов Михайло Михайлович Коцюбинський наро дився 17 вересня 1864 року у
Вiнницi в сiм'ï дрiбного урядовця. Навчався в Барськiй почат ковiй
школi та Шаргородському духовному учи лищi. Спробував своï сили в
лiтературi рано. З перших його спроб як прозаïка до нас дiйшли
оповiдання Андрiй Соловiйко, або Вченiє свiт, а невченiє
тьма (1884), Дядько та тiт ка (1885). Друкуватися Коцюбинський почав
1890 року, у львiвському дитячому журналi Дзвiнок побачив свiт його вiрш
Наша хатка. Роки перебування Коцюбинського на уря довiй службi в
Молдавiï i Криму дали життєвий матерiал для численних творiв:
Для загального добра (1895), Дорогою цiною (1901), На каменi (1902)
тощо. Пiсля повернення з подо рожi до краïн Центральноï та
Захiдноï вропи (1905 року) Коцюбинський бере активну участь у
громадських акцiях. Його обрано головою чернiгiвськоï
органiзацiï Просвiта. Пiд час поïздок на острiв Капрi (куди
тричi письменник 661 УКРА ЧСШ ЛIТЕРАТУРА прмïяеджав на лiкування)
часто зустрiчався з Горькнм, узимку 19111912 рр. навiть жив у нього i
написав там Конi не виннi* та Подару нок на iменини. Пiсля повернення з
Карпат 1912 року письменник кiлька мiсяцiв провiв Києвi в клiнiцi
професора Образцова, проте ме дицина виявилася безсилою. Помер
письменник ка 49 роцi життя 25 квiтня 1913 року. Поховано його в
Чернiговi на Болдинiй горi, у гаю Троïць кого монастиря. Михайло
Коцюбинський, почина ючи лiтературну дiяльнiсть, випробо вував своï
творчi сили в поезiï, пере кладах. нарисах, та справжнiм покли
канням митця стала художня проза. Його першi твори написанi в мане рi
письменникiв-сiмдесятникiв Не- чуя-Левицького та Панаса Мирного.
Невдовзi пiд впливом модерних захiдноєвропейських авторiв вiн
змiнює творчу манеру, використову ючи у своï оповiданнях
iмпресiонiс тичнi засоби: розлогi описи замiнює нотуванням вражень
героя, що часом пливуть нiби за випадковими асоцiа цiями;
заглиблюється у внутрiшнiй свiт людини; розкриває
ïï характер у процесi руху; iнодi дiйовою особою виводить
пейзаж. Визначальна риса творчостi пись менника зосередження уваги на
психологiчних колiзiях. Пiсля 1901 року провiдним жанром малоï
прози Коцюбинського стала соцiально-пси хологiчна новела. Новелу М.
Коцюбинського На ка менi Микола Iльницький називає 662 класичним
зразком iмпресiонiзму в украïнськiй лiтературi початку XX ст. У нiй
змiна кольору моря (ясна блакить хвилi спiненого моря, що ставали, мов
брили зеле нуватого скла нiжна блакитна хвиля, чиста й тепла, як перса
дiвчи ни*, вливалась у радiсний усмiх мо ря*) виступає як
супровiдна мелодiя трагiчноï iсторiï двох закоханих. Ко
цюбинський назвав свiй твiр аква реллю*, пiдкресливши його подiб нiсть
до малярських творiв. У новелi й справдi переважають живописнi об рази.
Колоритнi картини моря й гiр, напiвекзотична для украïнського чи
тача природа постають у нашiй уявi. У цьому творi Коцюбинський звер
нувся до теми викриття родинного деспотизму, старих патрiархальних
звичаïв, що перешкоджають розвит ковi особистостi. Вони
уособлюються в образi чогось камiнного, незворуш ного, жорстокого:
Татарське село здавалось грудою дикого камiння, дух цих диких, ялових,
голих скель… обняв душi*. Молода татарка Фатьма, ставши дружиною
старого рiзника Мемета, бо заплатив бать ковi бiльше, нiж могли дати
своï па рубки*, намагається чинити опiр патрiархальним
традицiям, хатньо му деспотизмовi. Покохавши молодо го наймита-
данагалака Алi, вона тi кає з ним в гори. Та доля немилосе рдна до
закоханих: вони заблукали и сТали легкою здобиччю Мемета й та тар- Не
бажаючи повертатися до чо ловiка, красуня Ф атьма покiнчила життя
самогубством, Алi загинув пiд ножем ревнивця. Iмпресiонiстична манера
письмен ника виявляється в акцентуваннi на деталях, пейзажi, що
органiчно по вязаний з подiями; створеннi психо логiчного настрою.
Водночас автор уникає етнографiчних замальовок, майже не
придiляє увагу розвитковi взаємин Фатьми та Алi. Проте iм
пресiонiстична технiка не є для пись менника самоцiллю . Я к
правило, враження, що вiн передає, слугують розкриттю переживань i
свiтовiдчут тя героïв.