Конотопська вiдьма

Повiсть Конотопська вiдьма* — бурлескно-реалiстичний твiр, сатира
на дiйснiсть останнього перiоду Геть манщини. У ньому зображено мора
льно розбещену старшину, пасив нiсть i затурканiсть селянства, слух
нянiсть сотенного козацтва, яке вiдробляє сотнику неначе крiпаки
пановi. Представниками звироднiлоï старшини в повiстi є
конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха та його писар Прокiп
Пiстряк. Отри мавши предписанiє iти на Чернiгiв з усiєю
сотнею, сотник за лукавою по радою писаря лишається в селi, щоб
топити вiдьом у ставку. Задля здiй снення своïх планiв обидва
зверта ються до справжньоï вiдьми Явдо- хи Зубихи. Забрьоха, щоб
здобути Олену Хорунжiвну ладен спалити рiдне мiсто. Та Явдоха
помстиласяза свiй сором. У результатi минулося панство i Забрьохи, i
Пiстряка. Незрiвнянний майстер оповiдi. Квiтка-Основяненко збагатив по
вiсть незвичайними гумористичними ситуацiями: епiзод з переламаною
хворостиною, полiт Микити У ласо вича над Конотопом, мова писаря
безглузда i неоковирна, портрет Сњ лохи, прийом анафори Смутний
невеселий так розпочинаєте кожен роздiл повiстi. Повiсть завер
шується 14-тим роздiлом Закiн4 нiєм*, сповненим
моралiзаторськ 536 повчання про недопустимiсть вико ристання
нечистоï сили для здобуття своïх прагнень. Твори Г. Квiтки-
Основяненка й сьогоднi викликають цiкавiсть не лише своєю
колоритнiстю, добрим гумо ром, етнографiзмом, а й гуманiзмом.