Казки

Казка епiчний твiр народноï словесностi, у якому вiдображене
уявлення первiсних людей про нав колишнiй свiт. Вона має чiтку
компо зицiйну будову, яскраво виражену колiзiю, в основi якоï
лежить проти борство мiж добром i злом, що завер шується перемогою
добра. Казка твiр, побудований на ви мислi, тому вже не
сприймається як дiйснiсть. У казцi час i простiр мають своє
рiдне вiдображення. Герой проводить у дорозi 3, 5, 7, 9, 12 рокiв, але
додо му завжди повертається таким, яким покинув свою оселю.
Простiр у казцi теж величина умовна. Нiколи деталь но не
описується житло, природа, оточення. У багатьох творах простiр
дiлиться на два вимiри цей свiт i той свiт реальнiсть i тридевяте
царство. Казковi персонажi змальованi зага льними рисами, вони
iдеалiзуються, звеличуються, гiперболiзуються. Го ловнi образи тут
завжди антагонiс тичнi: один уособлює добро, прекрасне, iнший
втiлення зла, потворного. Традицiйним є подiл казок на каз ки про
тварин (птахiв, рослин, ко мах); чарiвнi (фантастичнi); со ц iа л ь но-
побутовi (реалiстичнi). Н а й д а в нiшi за походженням казки про
тварин. Казки про тварин. Найпоширенi шим образом у цих казках є
образ Вовка, що свiдчить про вшанування цього звiра у схiднословянських
народiв. Бажання прадавнiх людей володiти силою та спритнiстю свого
лiсового ворога, можливiстю захи тити себе, породило велику кiлькiсть
епiчних творiв про вовкулакiв. Найдавнiшим зразком оповiД1 центральним
образом вовка є Казк* про вовка-колядника (щедрувальн11 на), який
приходить на Рiздвњ Дњ дiда й виколядовує в нього овечкУ козу,
коня, бабу, а потiм саМОг Усна народна творчiсть дiда, вiдносить усе до
лiсу i там зïдає. Казка збереглася в небагатьох варiантах i
зафiксувала давнє став лення людини до дикого тотема, з яким не
сила боротися, а треба за добрювати, виконуючи його волю та побажання.
Проте вовк не завжди постає в казках грiзним i лютим. Вiн не
завжди панує в лiсовому царствi, його неважко обдурити. Поширине
звертання до вовка в казках вовчи- ку-братику, вовчику-панiбрати- ку, у
якому приховане бажання лю дини порiднитися з ним, заручитися його
пiдтримкою й покровительст вом (адже брат це свiй не мо же завдавати
шкоди). Схоже змальовано образ iншого лiсового хижака Лисицi, яку вели
чають лисичкою-сестричкою. Вона хитра, здатна на всiлякi вигадки, то му
може обдурювати сильнiших за себе. У багатьох казках вовк та лиси ця
спiльники. Однак часто вони намагаються обдурити одне одного, Щоб
забрати собi всю здобич (Про ли- сичку-сестричку i вовка, Лисичка-
сестричка i вовк-панiбрат). Ведмiдь, володар лiсу, нерiдко ви
ступає в казках разом з вовком та лисицею. Пiд впливом фольклору
iн ших народiв в украïнськiй казцi зяв ляється Лев цар
звiрiв. Люди у творах цього жанру вiдтво рили своє уявлення про
життя тва ринного свiту, моделюючи його за зразком свiту людського.
Хижаки в народних казках панують над слаб шими зайцем, бiлкою,
ïжаком. Меншi за допомогою хитрощiв мо жуть обдурювати страшного й
силь ного ворога (Я к заєць обдурив вед медя, Лев та заєць).
Чарiвнi казки. Найбiльшу групу казкового народного епосу станов лять
чарiвнi (фантастичнi) казки. Незвичайнiсть є обовязковим еле
ментом цього жанрового рiзновиду. Окрему пiдгрупу становлять
героïчнi казки. ïх називають так тому, що центральним у них
є образ героя-бо- гатиря, лицаря, доблесного, мудрого та
звитяжного. Цей герой веде склад ну й важку боротьбу з ворогами, до
лаючи численнi перешкоди (Кирило Кожумяка, Котигорошко, Iван- богатир).
Це богатирi, що перема гають змiïв-людожерiв, Кощiя Без смертного,
Бабу-Ягу, допомагають знедоленим, покривдженим, захища ють ïх
iнтереси, умiють досягти по ставленоï мети. ïм допомагають i
шапка-невидимка, i чарiвний меч, i чоботи-скороходи, i килим-самолiт, а
також рослини й тварини, що гово рять людською мовою. У чарiвних казках
центральним пер сонажем постає знедолена героïня, яка
потрапляє, як правило, в iнший свiт (дивний лiс, пiдземне чи
морське царство), i там з нею вiдбуваються не звичайнi подiï (
Дванадцять мiсяцiв, 459 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА Про дiдову та бабину
дочку, Кри венька качечка*, Яйце-райце). Соцiально-побутовi казки
виникли пiзнiше вiд iнших. У них вiдображе не розумiння правди i кривди
(не справедливостi), добра i зла. ïхнiми героями виступають простi
люди: бiдний селянин, наймит, солдат, ре мiсник. Вони чеснi, працьовитi,
справедливi, смiливi, розумнi, умi ють постояти за себе й за iнших. У
цих казках гнiвно засуджується не правда, жорстокiсть, заздрiсть,
пiд ступнiсть (Про Правду i Кривду, Дивна сопiлка, Мудра дiвчина,
Названий батько). Наприклад, у казцi Мудра дiвчи на розповiдається
про своєрiдне змагання в кмiтливостi, тямучостi мiж простою
дiвчиною i пихатим са- мовпевненим паном. Проста дiвчина-бiднячка
смiливо виходить на двобiй i перемагає, засвiдчивши свою моральну
й розу мову перевагу. Маруся глибоко ша нує свого батька,
бажає допомогти йому в скрутному становищi. Вона кмiтлива,
спостережлива, вдумлива. Казка має характернi ознаки: тра дицiйний
початок (Було собi два брати один убогий, а другий бага тий); сюжет
побудований за принци пом ретардацiï (штучного уповiль нення або
затримки в розгортаннi дiï) Маруся вiдгадує три загадки па
на, виконує три завдання; у казцi на- | явнi сталi вислови (Iд е
додому той чоловiк i знов п л а ч е …, Iде зв батько плачучи
додому та iн). Благородство й розум Марусi перемагають. Казки, як жанр
усноï творчостi, є невичерпним джерелом народноï об
разностi, символiки, поетики.