Дороги

Категории

Богдан-Iгор Антонич ()

Оригинал

Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашумiла трава i принишкла, простелилась нам юним пiд ноги. Автор використав державну кольорову символiку, втiлену в образах неба i пшеницi, щоб вказати на краïну, простори якоï вiн описує: Тiльки небо i тiльки пшениця (над нами, за нами, пiд нами). Тiльки безкрай i далеч iскриться, тiльки безвiсть вiтає вiтрами. Голубiнь, золотавiсть i зелень (яруги, галявини, кручi). Розспiвались таємно: дзiнь — дзелень цвiркуни в конюшинi пахучiй. Залiзиста вода iз криницi (дороги, дороги, дороги). О, вiдкрий нам своï таємницi, дивний мiсяцю мiдянорогий! Використання повних нестягнених форм прикметникiв (звабливая) надає специфiчного фольклорного звучання художньому творовi: Бо в дорогах звабливая врода (о зелень! о юнiсть! о мрiє!). Наша молодiсть, наче природа, колосистим ще лiтом доспiє. Образ дорiг, сповнених привабливостi й таємниць, змальований у вiршi поета в оригiнальнiй формi повтору. Привертають увагу уточнення-зауваження в дужках. Це створює певний оригiнальний ритмiчний малюнок.

Метки

Дороги, БОГДАН-IГОР АНТОНИЧ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко