Мiркування: Забираючи пам'ятники, залишайте постаменти

Популярний афоризм Юлiана Тувима Забираючи пам'ятники, залишайте
постаменти, — сказаний, немов про те, що вiдбулося з
монументальною композицiєю княгинi Ольги в оточеннi Андрiя
Первозванного, Кирила й Методiя (до речi, кияни першими у свiтi
встановили пам'ятник великим слов'янським просвiтителям). I, крiм усього
iншого, ця незвичайна iсторiя зв'язана ще й зi спорудженням пам'ятника
Тарасовi Шевченко
Почалася вона в 1905 роцi, коли Киïвська мiська дума вирiшила
створити пам'ятник Олександровi II перед будинком училища. I мiсце
помiняли, i Михайлiвська площа виявилася вiльною. Нiхто на неï не
претендував, поки через чотири роки Дума не видiлила ïï пiд
довгоочiкуваний монумент Великому Кобзаревi. А саме в той час
створюється киïвське вiддiлення росiйського Воєнно-
iсторичного суспiльства. На його засiданнi запропоновано вiдкрити в
Києвi Iсторичний шлях (вiдстань вiд Михайлiвського собору до
Софiйського). Мотивувалося це тим, що Киïв є початком,
вихiдним пунктом державотворення, тут протягом п'яти столiть
зосереджували полiтичне, вiйськове й економiчне життя Русi. Iсторiя
ïï багата на велику дiяльнiсть правителйе-князйе, тому дуже
важливо ввiчнити ïхня пам'ять установленням статуй на однiй iз
самих багатолюдних киïвських вулиць. Iз цiєю метою
суспiльство мало намiр, залучити Аадемию мистецтв, увiчнити княгиню
Ольгу, Вiщого Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Святославича,
Володимира Мономаха, Святослава Iгоровича, Нестiр-Лiтописця й
доiсторичний Киïв. До спецiального органiзацiйного комiтету, що
опiкувався Iсторичним шляхом, крiм представникiв вiйськових, купецьких i
промислових кiл, увiйшли архiтектори, мистецтвознавцi, скульптори,
iсторики Проте, грошей на встановлення пам'ятника в Києвi не
було. 11 березня вiдбулося засiдання Думи , на якiй мiський глава Дьяков
сказав, що кавалер (Тарас Шевченко ) повинен поступитися мiсцем дамi
(Ользi). Проголосувавши, прийшли до угоди: Iсторичний шлях буде
проходити мiж Софiйським собором i Михайлiвським монастирем, а пам'ятник
Шевченко буде споруджений на нинiшнiй площi Толстого. Скориставшись цим
рiшенням, Воєнно-iсторичне суспiльство застолбило дiлянка
тимчасовою моделлю пам'ятника княгинi Ользi, домовившись, що
ïï заберуть, як тiльки вона почне руйнуватися. Отже, замiсть
задуманого бронзового монумента — модель iз цементу, рiчкового
пiску й мармурових крихт. Дiставши кошти з Петербурга й зiбравши ще три
тисячi, перед училищем звели дерев'яний барак, де в червнi 1911 року
почали споруджувати пам'ятник по проектi Iвана Кавалеридзе, що ранiше
робив варiанти пам'ятника Шевченко, тiльки встановлення його
вiдкладалося. Фiгуру Андрiя Первозванного лiпив однокурсник Кавалеридзе
Сниткин. Це була групова композицiя висотою дев'ять метрiв з фiгурою
княгинi Ольги в центрi, лiворуч — зображення слов'янських
просвiтителiв: в одязi священика Кирило читає розгорнутий сувiй,
поруч у чернечому одязi з каптуром сидить Методiй. Вiдкриття вiдбулося 4
вересня — пiд звуки вiйськового оркестру. Пройшло кiлька рокiв. В
1919 роцi в Києвi вирiшили вiдкрити пам'ятник Шевченко. Це було
погруддя роботи Бернарда Коротко — яке в чому скоростиглий, з
помiтною поверхневою стилiзацiєю. I дуже хотiлося киянам мати
пам'ятник великому Кобзаревi. Справедливо встановили пам'ятник там, де й
планували спочатку. Один раз ранком на постаментi замiсть пам'ятника
княгинi з'явилося погруддя Шевченко. На вiдкриттi вiдбувся мiтинг.
Недовговiчний матерiал не витримав всiх подiй, атмосферних опадiв, i
тимчасовий пам'ятник почав руйнуватися
В 1923 роцi скульптури Андрiя, Кирила й Методiя забрали, пiзнiше
розiбрали й постамент. I лише в нашi днi пам'ятник княгинi Ользi й
першим просвiтителям Русi вiдновлений