Бомарше (Пьер Огустен)

Бомарше народився в епоху грандiозноï пiдготовки й здiйснення
буржуазноï революцiï у Францiï. Належав вiн по
своєму походженню до мiщанського стану. Його батько був
годинникарем. У наслiдку Бомарше взяв часточку де, хоча насправдi не
належав, до цього стану, вiн не одержав серйозного утворення, у школi
вчився до 13 рокiв. Батько думав, що цього досить для одержання
професiï годинникаря, у наслiдку Бомарше блискуче освоïв
професiю годинникаря й навiть зробив своє вiдкриття —
важливе вдосконалення вартового механiзму
Це вiдкриття в нього намагалися украсти, i вiн випустив зi спростуванням
у журналi, i це було його перший публiчний виступ. Незабаром вiн був
наближений до королiвського двору, а тому що вiн вiдмiнно грав на арфi,
флейтi й спiвав, то королiвськi дочки стали брати в нього уроки музики
на флейтi. Дотепний, веселий, що нiколи не сумує Бомарше вiрив у
перемогу розуму. Пiсля подорожi в Iспанiю, де вiн пробув три роки, вiн в
35 рокiв написав свiй перший добуток — драму Євгенiя. Але ця
драма не була прихильно прийнята королiвським двором, але Бомарше не
здається й пише кращий свiй добуток, що став по iстинi
нацiональним надбанням Францiï: Божевiльний день або Одруження
Фiгаро , до цього вiн написав кiлька комедiй, одна йз яких також
придбала всесвiтню популярнiсть — Сибiрський цирюльник.
Людовик XVI заборонив комедiю вважаючи, що вона руйнує пiдвалини
феодалiзму. Глибоко нехтуючи привiлейований французький стан, Бомарше
змушений був зважати на його пануюче положення, i вiн став читати свою
п'єсу в аристократичних салонах. Росiйська цариця Катерина II
прихильно поставилася до Бомарше й попросила до його тексти його
п'єс для постановки в театрi. В 1783 роцi п'єса той^-те-нарештi-
те була поставлена в придворному театрi, за допомогою королеви
Марiï Антуанети, а через рiк король здався й дозволив поставити
п'єсу в театрi французькоï комедiï для широкоï
публiки, i успiх був надзвичайний
У своïй п'єсi Бомарше викриває не тiльки один з порокiв
дворян — розпуста, але й iншi палацовi пороки: лицемiрство,
лестощi, чванство, гордовитiсть. Дiя в п'єсi Одруження Фiгаро
вiдбувається в будинку графа Альмавиля. Це граф, що переситив, що
починає доглядати за всiма жiнками в будинку, не бачачи у
своïй дружинi прекрасну жiнку. Вельможi протипоставлений
простолюдин Фiгаро, найбiльш тямуща людина Францiï, так
називає його Бомарше. У ïхньому протистояннi, у ïхнiй
боротьбi весь цинiчний змiст п'єси. Фiгаро — це позитивний
образ, вiн проявляє чудеса спритностi в грi з аристократами, його
дотепнiсть, глибина суджень скоряють глядача, Фiгаро пройшов сувору
школу життя й рано пiзнав моральнi закони суспiльства роздiлений на
рабiв i панiв. Життя його — це iсторiя боротьби простоï
людини за iснування, воно перепробував всi професiï, був перукарем,
драматургом, займався медициною, сидiв у в'язницi за своï полiтичнi
висловлення, його iм'я в перекладi з Iспанського означає
Шахраюватий. Бомарше намалював у п'єсi карикатуру на феодальний
суд, глухому суддi, сомой комiчнiй процедурi суду автор втiлив все
судочинство Францiï. Бомарше рiзко засуджує систему продажу
державних посад, як зло роз'ïдаючу громадську органiзацiю
Францiï. Успiх комедiï не врятував Бомарше вiд переслiдувань
iз боку аристократiï. Брат короля, граф Прованський написав
анонiмний пасквiль. Бомарше привселюдно образив графа. Граф поскаржився
братовi
Людовику XVI, i той саджає Бомарше у в'язницю святого Лазаря
(в'язниця для недолiткiв). Але пiсля цього пiднялася хвиля протесту й
через п'ять днiв драматурга звiльнили. П'єса Одруження Фiгаро
Викликала великий iнтерес i в iнших краïнах, тому що проблеми
порушенi в нiй були актуальнi й для суспiльства iнших краïн.
Комедiï Бомарше вiдрiзнялися життєрадiснiстю, французьким
гумором i оптимiзмом. Стрiмкий розвиток сюжету, напруженi сценiчнi
подiï. Яскравi фарби в окреслення характерiв, дотепнi дiалоги,
— все це принесло Бомарше всесвiтню славу. Особливо вдалi в
Бомарше дiалоги. Мовлення його героïв афористична, але Францiя не
могла простити йому його творчостi . Постiйно проти нього друкувалися
пасквiлi, йому доводилося боротися за свою честь i достоïнство. Пiд
час великоï французькоï революцiï Бомарше залишився
вiрний своïй батькiвщинi. Вiн хоче допомогти революцiонерам i
закуповує 10000 рушниць для французькоï армiï. Але
Голландiя заборонила вивiз зброï iз краïни. I Бомарше
обвинувачують у тiм, що вiн ховає зброï в будинку, його
будинок обшукують, заарештовують його й незабаром випускають
Що б довести свою вiдданiсть Бомарше сам ïде в Голландiю, потiм в
Англiю, а в цей час у Парижi його повiдомляють зрадником i державним
злочинцем, а в Англiï вiн попадає у в'язницю по скарзi
кредиторi, але незабаром йому вдається звiльнитися й вiн ïде
у Францiю, вiн намагається провезти рушницi, але йому не
вдається, i вiн пише мемуари, у якому розповiдає про
своï халепи, але його майно заарештовують, а його вносять до списку
емiгрантiв i лише через три роки справедливiсть восторжествувала, йому
дозволяється повернутися на батькiвщину
Бомарше багато зробив для руйнування старого феодального ладу, що
гальмує суспiльний розвиток Францiï, Що Видається
художник слова вiн залишив людству своï безсмертнi утвори, якi як
самостiйно, так i з генiальною музикою Моцарта т Россiнi залишаться
назавжди в скарбницi свiтовоï культури