Воднi ресурси Украïни

ОЗЕРО ЯЛПУГ. Заплавнi, або дельтове, озеро в Одеськiй областi.
Знаходиться в дельтi рiчки Дунай. Площа 149 км2 (найбiльше на
Украïнi), довжина 39 км, ширина до 5 км, глибина до 6 м. Западина
має подовжену форму. Захiднi i схiднi бережи пiдвищенi,
розчленованi, а пiвденнi пiщанi. Має режим водоймища. Живити в
основному за рахунок водообмiну з озером Кугурлуй. Впадає в рiчку
Ялпуг. Температура води влiтку становить 2425њС, а узимку озеро
замерзає. Мiнералiзацiя води до 1-1,5 г/л. Дно вкрите темно-сiрим
мулом, на мiлководдi — пiщане. Берега заросли очеретом i рогозом.
В озерi поширенi водоростi й iнша водна рослиннiсть. Водитися до 40
видiв риб, є раки. У результатi господарськоï дiяльностi
озеро забруднюється, а в 1988 р. це призвело до масового
отруєння флори й фауни озера. У зв'язку з цим проводяться рiзнi
заходь щодо очищення води озера. На березi озера Ялпуг, там, де
впадає рiчка Ялпуг, знаходиться мiсто Болград
СИВАШ, АБО ГНИЛЕ МОРЕ
Це мiлководна затока в схiднiй частинi Азовського моря, бiля берегiв
Криму i Херсонськоï областi. Вiд моря Сиваш вiддiлений косою
Арабатська стрiлка, зєднаний з ïм Генiчеською протокою. Площа
Сиваша непостiйна 2,4 до 2,7 км2. Максимальна глибина понад 3 м. Бережи
розчленованi численними затоками глибиною до 1 м. У Сиваш впадають рiки
Самгир, Чуруксу та iн. Улiтку смороду пересихають. Узимку Сиваш
замерзає. У теплий перiод температура води коливається вiд
20њС до 32њС. Солонiсть вiд 11,2 % до 200 %. Дно затоки вкрите кулею
сiрого й сiро-зеленого муловi товщиною до 10 м. Сиваш — джерело
сировини для хiмiчноï промисловостi. Чон-Гарский пiвострiв
роздiляє Сиваш на схiдну й захiдну частину. У захiднiй частинi, що
є сировинною базою хiмiчного виробництва мiста Краснопресненська,
споруджено двi дамби йз шлюзами й насосною станцiєю. Частину
акваторiï використовують для скидання вiдходiв двоокису титана.
Щорiчно в Сиваш потрапляє близько 700 млн. м3 дренажних вод. Для
збереження мiнеральних, рекреацiйних i iнших ресурсiв Сиваша необхiдно
вживати заходь для вiдновлення його екосистеми.
ОЗЕРО СИНЕВИР Озеро завального походження знаходиться в Мiжгiрному
районi Закарпатськоï областi, бiля пiднiжжя гори Озерноï,
поблизу с. Синьо-вир. Утворилося на пiвденних схилах м. Горган на висотi
989 м над рiвнем моря. Площа озера 0,07 км2, максимальна глибина до 24
м, середня глибина 810 м. Западина має опукло-витягнуту форму.
Утворилося озеро в пiсляльодовиковий перiод унаслiдок перекриття
рiчковоï долини природною загатою. Живити поверхневими й
атмосферними водами. З нього випливає струмок, що впадає в
рiку Теребля (басейн Тиси). Вода слабомiнералiзована, чиста,
ïï температура 11њС постiйна. Озеро розташоване серед дрiмучих
смерекових лiсiв. Водна рослиннiсть розвивається уздовж берегiв.
Фауна представлена окремими видами мiкроскопiчних ракоподiбних, водитися
форель. Саме отут знаходиться нацiональний парк Синевир.
Озеро Синевир завжди було оповите легендами. Легенда розповiдає,
що в стародавнi часи цi гори належали графу, у якого була до-чка-красуня
на iм'я Синь. В очах дiвчини, здавалося, були зiбрана вся синява
карпатського неба. Одного разу граф поïхав у гори перевiрити, як
працюють наймити, i взявши йз собою дочку. На галявинi, де паслися
вiвцi, Синь побачила юнака, що грав на сопiлцi. Молодi люди
познайомилися, i Вир, так кликали пастуха, попросивши дiвчину
приïхати ще. Смороду стали таємно зустрiчатися, поки про це
не довiдався граф. Заборони не злякали Синь, i тодi ïï батько
покаравши убити пастуха. Якось Вир сидiв на лiсовiй галявинi й грав на
сопiлцi. Тiм годиною слуги графа пiдкралися й зiштовхнули на юнака
величезний камiнь. Почувши страшну звiстку, Синь гiрко заплакала. Дiвочi
сльози лилися й лилися, поки не затопили всю галявину i ïï
саму, утворивши озеро, що люди назвали Синевир. Вода в озерi синячи, як
очi Синь, острiв посерединi — це верхня частина могили Синь i Вира
РIКА ДНIСТЕР
Днiстер бере свiй качан на пiвнiчно-схiдних схилах Украïнських
Карпат, на висотi близько 1000 м над рiвнем моря, де межа його приплив
найгустiша. Впадає вiн у Днiстровський лиман Чорного моря. У
верхiв'ях має гiрський характер, тече в глибокiй (80-100 м)
долинi, ширина русла отут не перевищує 40 м. Виходячи на
передгiрну Днiстровську низовину, долина Днiстра розширюється до
5-9 км. У середнiй течiï ухил рiки зменшується, долина
звужується й поглиблюється, переходячи мiсцями в
напiвканьйон глибиною до 100-120 м. У низов'ях Днiстер протiкає по
Причорноморськiй низовинi, утворити широку долину (16-22 км). Заплаву
широкими, складеними могутнiми алювiальними вiдкладеннями, порiзана
численними протоками, старицями й озерами, що заросло чагарниками й
очеретом. Рiчкова мережа густiша у верхнiй частинi басейну, де
переважають правобережнi течiï, униз за течiєю число течiй
зменшується, впадають смороду переважливо лiворуч. Головнi з
ïх: правi — Стрий, Ломниця, Бистриця, Реут, Пин; лiвi —
Золота, Липа, Серет, Стрiла, Збруч, Мурафа, Смотрич. Живлення рiки
змiшане, характернi дощовi паводки, пiд година яких рiвень води значно
пiдвищується. Середньорiчна витрата води в гирлi близько 300
м3/рiк, рiчний стiк Днiстра 8,7 км3. Льодостав на рiцi нетривалий
— 2 мiсяцi, в окре мi зими його не буває. Рiка має
велике народно-господарське значення. Воду Днiстра використовують для
зрошення й водопостачання. У басейнi рiки споруджено багато водоймищ.
Для захисту берегiв вiд руйнування на окремих дiлянках Днiстра
спорудженi дамби, загати. Долiна Днiстра вiдома мальовничими ландшафтами