У чому заслуга Генрiха мореплавця?
Пiсля записок Марко Поло починається епоха великих географiчних
вiдкриттiв. Пiзнiше ця епоха принесла європейцям успiх у
ïхнiх багатовiкових пошуках морського шляху в Схiдну Азiю. Першою
виклик прийняла маленька Португалiя. Саме там знайшлася людина, яка
багаторiчною наполегливою працею змогла вiдкрити для Португалiï
шлях на Схiд. Цiєю людиною був Генрiх, принц Енрiке (4.03.1394-
13.11.1460). В iсторiï географiчних вiдкриттiв вiн залишився
вiдомий як Генрiх Мореплавець. Цiкаво, що сам Генрiх у жоднiй подорожi
участi не бравий. Затi вiн був так захоплений ними й так любив море, що
зiбрав при своєму дворi кращих учених години — астрономiв i
картографiв. Смороду займалися розробкою теоретичних питань
навiгацiï, у яких принц Енрiке бравий як особисту доля, так i
фiнансову.
Алi потрiбнi були й тi, хто втiлював би на практицi iдеï
мореплавання. Генрiх Мореплавець знайшов i залучивши до справи смiливих
i досвiдчених капiтанiв, морякiв i механiкiв. Вивчивши всi доступнi на
тоï годину документи, у тому числi й роботи арабських авторiв, вiн
узявся до реалiзацiï своïх планiв. Великi кошти видiляв принц
Енрiке зi своєï скарбницi на будiвництво надiйних суден
— каравел — i ставши посилати капiтанiв вусi далi й далi на
пiвдень уздовж берегiв Захiдноï Африки. Кожен такий похiд приносив
новi вiдомостi про вiдкритi землi. Виконувалися доробки суден, вносилися
корективи в навiгацiйне устаткування кораблiв. I вiд нарештi перед ними
вiдкрився морський шлях на Схiд — в Iндiю. За своєю
значимiстю, як вважають сучаснi вченi, цю справу можна порiвняти лише з
пiдкоренням космiчного простору
Незабаром прийшов i перший успiх: заново були вiдкритi Азор-Ськi
острови, якi колися в давнину першими вiдвiдали фiнiкiйцi. Дослiдження
самого ж африканського узбережжя йшло дуже повiльними темпами. Капiтани
намагалися якнайшвидше повернутися назад. Невiдомiсть породжувала
почуття страху. Серед першовiдкривачiв ще жили уявлення про тi, що в
тропiках водяться велетенськi морськi чудовиська. За легендами й
переказами морякiв, смороду могли змусити море закипiти, статi в'язким
або створити вир i затягти корабель до морськоï безоднi. I через
чверть столiття, коли вже не було принца Енрiке й коли в Лiсабонi в
брата Бартоломео оселився нiкому не вiдомий матрос Христофор Колумб,
старi капiтани Генрiха Мореплавця розповiдали про вогненнi потоки, що
виливаються в море з Колiсницi Богiв, про волохатих людей-горил, про
землю Брандана, про острiв Антилiя, про таємничi землi в
Атлантичному океанi. Сьогоднi мi називаємо ïхнi розповiдi
мiфiчними. Алi тодi в них беззастережно вiрили й досвiдченi капiтани, i
молодi матроси.
Минули десятилiття, перш нiж португальцi дiсталися до Камеруну, а
карфагенському мореплавцю Ганнону в 450 р. до Рiздва Христового —
за 2 000 рокiв до цього — знадобилося лише кiлька лiтнiх мiсяцiв,
щоб здiйснити таку подорож. I все-таки таки прагнення португальцiв було
настiльки велике, що його не могла зупинити навiть смерть Генрiха
Мореплавця. В 1487 роцi Бартоломеу Дiаш обiгнув Мис Доброï
Надiï — пiвденний край Африки. Перед ним лежав шлях до
Iндiï.
Однак перша флотилiя запозбавила гавань Лiсабону тiльки в 1497 р. Вона
вирушила по шляху, прокладеному Дiашем десятилiттям ранiше. Починала
епоха не тiльки великих пiзнань i вiдкриттiв, а й великих завоювань i
кровопролить. Не сукай європейську цивiлiзацiю на вiдкритi землi й
насаджуючи ïï силомiць, мандрiвники свiдомо чи мимоволi
прокладали шлях до виникнення й розширення рабства
Отже, флотилiя вийшла в плавання. Очолював ïï молодий дворянин
Васко да Гамору. До кiнця того ж долi його кораблi пройшли повз
найдальшу крапку, вiдому на тоï годину, i взяли курс на пiвнiч
уздовж берегiв Схiдноï Африки. У Мозамбiку португальцi одержали
першi уявлення про масштаби тутешньоï торгiвлi: смороду побачили
судна, до бортiв навантаженi золотом, срiблом, прянощами, перлинами та
рубiнами. Араби були дуже незадоволенi появою християн-європейцiв
у цих водах i намагалися атакувати ïхнi кораблi. I все-таки таки
Васко да Гамору зумiв найняти лоцмана для плавання через океан до
берегiв Iндiï. Уже в травнi його судна ввiйшли до iндiйського порту
Калькутта
I отут зустрiч виявилася бiльш нiж холодною. Це вiдбувалося головним
чином тому, що в такому багатому мiстi нiкого не приваблювали дешевi
товари, привезенi португальцями. Зрештою ïм все-таки пощастило
вимiняти трохи прянощiв i отримати аркуша до короля Португалiï вiд
раджi Калiкута. Майже рiк пiшов на зворотний шлях. На батькiвщинi Васко
да Гамору чекала дiйсно трiумфальна зустрiч. Адже збулася давня мрiя
принца Енрiке — було вiдкрито морський шлях до Iндiï.
Другий похiд Васко да Гами в Iндiю почався в 1502 р. Саме цей похiд
ставши першим у низцi тiєï безславноï iсторiï
європейського мореплавання, про яковi мi згадали вище. Пiд година
плавання Васко да Гамору нещадно застосовував зброю й не зупинявся перед
жорстоким насильством зазаради досягнення мети. Щоб помститися
мусульманам за ïхнiй попереднiй напад, вiн спалив кораблi з жiнками
й дiтьми, якi поверталися додому пiсля паломництва до Мекки. Таким чином
дiяли i його послiдовники. Смороду за допомогою зброï й залякування
стрiмко захоплювали стратегiчно важливi пункти прокладеного морського
шляху, прибираючи до рук усю торгiвлю зi Сходом На цей година вусi
небезпечнiшим конкурентом на просторах Свiтового океану в
Португалiï ставала Iспанiя. Вона теж шукала найкоротший шлях до
Iндiï, алi в захiдному напрямку. Наближався година вiдкриття Нового
Свiту, що, по сутi, було тодi просто продовженням пошуку найкоротшого
шляху на Схiд.
У пошуках шляху в Iндiю через Атлантичний океан iспанська експедицiя
Христофора Колумба в 1492 р. досягла Багамських, Великих i Малих
Антильських островiв, започаткувавши вiдкриття Америки
Вулкан — це гора, утворена лавою, що пiднялась з-пiд земноï
поверхнi. Коли вулкан починає дiяти, лава й попiл наростають,
утворюючи конус. Однi вулкани пiд година виверження викидають хмари
попелу й газiв. Iншi вивергають потоки розпеченоï до червоного
лави, що течуть униз по схилах. Розплавленi глибоко пiд корою Землi
гiрськi породи називають магмою. Магма пробивається нагору по
трiщинах у земнiй корi й виливається назовнi у виглядi лави. Пiд
година виверження вулкан разом з лавою часто викидає шматки битого
каменю й попелу. Великi купки лави називаються вулканiчними бомбами.
Охолоджуючись, лава й попiл утворюють шари твердоï породи. Коли
магма пiдiймається, з розплавленоï маси видiляються гази.
Смороду можуть зiбратися бiля поверхнi й викликати величезний вибух.
Вулкани утворюються на сушi або на днi океану. Деякi пiдводнi вулкани
настiльки виростають, що пiднiмаються над поверхнею моря й стають
островами. Коли лава виливається назовнi, а потiм, охолоджуючись,
перетворюється на тверду, щiльну породу, можуть формуватися гори.
Приклади таких вулканiчних гiр — Фудзi (чи Фудзiяма) у Японiï
й Везувiй Вiталiï.
Зрештою вулкани вмирають. Вулкан, який тривалий година не дiяв,
називають дрiмаючим, хоча небезпека раптового виверження завжди
iснує. Коли люди вважають, що вулкан остаточно вмер, його
називають погаслим. Поступово вулкан руйнується. Бiльш м'якi
породи розпадаються першими, i в деяких мiсцях єдине, що
залишається вiд вулкана — це щось на зразок твердоï
пробки, яка заповнювала його жерло
Вулкани — грiзнi сусiди для розташованих поблизу поселень. Смороду
можуть завдати величезного лиха
Перша така страшна подiя, вiдомостi про яковi дiйшли до нас, — це
зазагибель трьох мiст в 79 р. н. е. Вулкан Везувiй пiсля спокою, що
тривав кiлька столiть, раптом оживши й затока гряззю Геркуланум, лавою
— Стабiю, а мiсто Помпеï засипав попелом i дрiбним камiнням,
що не тiльки вкрили майдани, вулицi й будинки, а й утворили над ними
куля завтовшки 7-8 м.
Це виверження чудово описавши Плiнiй Молодший в аркушах до iсторика
Тацита. Вiн розповiв про зазагибель свого дядько Плiнiя Старшого,
котрий, щоб вивчити це грандiозне явище природи, вирушив до Везувiю. Там
йому довелося не тiльки займатися наукою, алi й рятувати людей. Плiнiй
Старший задихнувся в отруйних газах
Перелiчимо кiлька катастрофiчних вивержень. Пiд година виверження Етни
(в 1669 р.) на островi Сицилiя була залита пiвденно-схiдна частина мiста
Костанiя, знищено близько 50 невеликих мiстечок та близько 300 селищ.
Загинуло багато людей
В 1783 роцi внаслiдок виверження вулкана Ланi в Iсландiï загинуло
10 тис. голiв великоï рогатоï худоби й близько 180 тис. овець.
Вiд голоду померло 9 тис. людей, тобто приблизно одна п'ята частина
всього тодiшнього населення Iсландiï. Алi наймогутнiшим вулканiчним
виверженням вважається вибух вулкана на островi Кракатау,
розташованому в Зондськiй протоцi мiж Iндонезiйськими островами Ява й
Суматра в 1883 роцi. Приблизно 20 км3 породи було викинуто в повiтря з
такою силою, що хмара пилку огорнула всю Землю, а заграва вiд виверження
вiдбилася в заходах Сонця по всьому свiту, забарвлюючи ïх
полум'янiючим червоним кольором. Вважається, що виверження
Кракатау в 1883 роцi що найменше вдвiчi перевершувало наймогутнiший
ядерний вибух. Подивимося, якi були деякi наслiдки цього неймовiрного
вибуху. Насамперед просто зникла вся пiвнiчна частина острова i його
бiльш низькi дiлянки! До вибуху площа острова — 4250 м. Пiсля
вибуху на днi океану утворилася дiра, що була на 300 метрiв нижче рiвня
води! Звук вулканiчного вибуху був чутний майже на 5000 км. Цунамi, що
виник при цьому, з величезними хвилями заввишки 40 метрiв вдерся в густо
населенi острови, принiс зазагибель 36 тисячам чоловiк. Ïхнi тiла
були вiднесенi в море, а пiзнiше ïх знаходили мореплавцi бiльш нiж
за 225 км вiд мiсця трагедiï.
Згодом вулканiчна дiяльнiсть Кракатау стихла. Зникла без слiду велика
частина головного конуса, як i повнiстю зникли два менших кратери, що
утворилися ще в 1680 роцi. Алi в 1927 роцi попеловий конус, назв Анак
Кракатау або Дитя Кракатау, почав пiднiматися з океану. На сьогоднiшнiй
день вiн досяг 299 метрiв заввишки й перебуває в надзвичайно
активному станi.
