Народна Республiка Бангладеш

БАНГЛАДЕШ, Народна Республiка Бангладеш, держава в Пiвденнiй Азiï, утворене на мiсцi колишньоï пакистанськоï провiнцiï Схiдний Пакистан. Ïï полiтичнi лiдери 26 березня 1971 оголосили про державотворення за назвою Бангладеш, що означає бенгальський народ. Фактична дата пiдстави 16 грудня 1971, коли пакистанськi вiйська здалися об'єднаному командуванню восточнобенгальских i поддерживавших ïх iндiйських збройних сил. Краïна розташована головним чином у межах дельтових рiвнин Гангу й Брахмапутри й гiрськоï областi на стику з Мьянмой i пiвнiчно- схiдною Iндiєю. Бангладеш граничить iз Iндiєю й на дуже короткiй дiлянцi з Мьянмой, на пiвднi обмивається водами Бенгальськоï затоки. Площа 144 тис. кв. км. Чисельнiсть населення 125,7 млн. чоловiк. Бангладеш одна iз самих густонаселених краïн миру. Столиця й найбiльше мiсто — Дакка.
Будова поверхнi. Рельєф краïни сформувався пiд впливом дiяльностi вод Гангу, Джамуни, Брахмапутри, Мегхни i ïхнiх припливiв. Уздовж берегiв рiк, що утворять многорукавную дельту, простягнулися прирусловi вали, зовнiшнi борти яких порожнього спускаються до заболоченого й влагонасищенним заплавним низинам. Хоча порожня вода виходить за межi валiв лише в пiк паводкiв, вона може триматися в зниженнях рельєфу цiлий рiк. Ганг перетинає краïну вiд захiдноï границi в пiвденно-схiдному напрямку. Пiсля злиття iз Джамуной ïхнiй об'єднаний потiк Падма теж треба на пiвденний схiд, до злиття з Мегхной. Уже пiд цiєю назвою рiка впадає в Бенгальську затоку, як i поточнi безпосередньо на пiвдень протоки Гангу — Падми: Сибса, Бхадра, Пусур, Гарай — Мадхумати, Кача, Ариалхан, Буришвар.
Розливи на великих рiках тривають кiлька тижнiв. Порожнi води переборюють бар'єр прируслових валiв i затопляють великi територiï мулистими потоками. Регулярно затопляються пiд час повеней значнi територiï округiв Дакка й Фаридпур у центральнiй Бангладеш, де алювiальнi ґрунти, збагачуванi мулом при паводках, характеризуються високою природною родючiстю. У повiддя Ганг, Брахмапутра, Джамуна й iншi рiки часто мiняють русла. Це нерiдко приводить до розмиву сiльськогосподарських угiдь i утворенню нових пiщаних островiв у широких руслах мiгруючих водотокiв
На пiвнiчному сходi краïни розливи припливiв Мегхни носять бiльше стабiльний характер. Уздовж пiдстави плато Шиллонг в Iндiï пролягає прогин, що простягається далi на пiвдень на територiю Бангладеш, де називається западиною Мегхна. Мiсцями западина навiть в 320 км вiд узбережжя пiднята не бiльше нiж на 3 м над у.м. Порожнi води заповнюють зниження, образуя iснуючi iз травня по жовтень озера
Хоча пiвнiчно-захiднi райони Бангладеш, що представляють собою межирiччя Гангу й Брахмапутри, займають бiльше високе положення, максимальнi оцiнки поверхнi ледь перевершують 90 м. Тут в умовах пологого ухилу мiсцевостi до пiвдня переважають ерозионно-аккумулятивние форми рельєфу. Потужнiсть осадового чохла досягає декiлькох сотень метрiв. На р.Тиста вiдбуваються катастрофiчнi повенi, i русло часто мiняє своє положення На пiвденно-сходi Бангладеш iз пiвнiчно- заходу на пiвденний схiд простягнулися глибоко розчленованi захiднi хребти гiр Лушаи й гори Читтагонг. У горах Читтагонг окремi вершини досягають оцiнок ок. 900 м, а найвища крапка краïни гора Ренг-Тланг — 957 м. У середньому плинi головноï рiки цього району Карнапхули споруджена перша в краïнi ГеС.
Клiмат. Бангладеш свойствен типово мусонний клiмат. Зими м'якi, сухi й сонячнi. Середнi добовi температури сiчня перебувають у дiапазонi вiд 12 њ до 25 њ С. Лiто жарка, дощове, середня температура самого жаркого мiсяця квiтня 2334 њ C. Середнє рiчне кiлькостi опадiв 20003000 мм. У сухий сезон, з листопада по лютий або березень, схiднi райони краïни звичайно одержують менш 180 мм атмосферних опадiв, на пiвнiчно- заходi ïх випадає менш 75 мм. Iз квiтня по травень сезон малих дощiв, так необхiдним селянам, що готується до оранки, для раннього посiву осiннього рису ауса. У цей самий жаркий сезон сума опадiв на сходi Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобовi мiнiмальнi температури становлять 2126 њ С, максимальнi 32 њ С. Властиво дощовий перiод триває iз червня по жовтень, коли мусонний повiтряний потiк вторгається з боку Бенгальськоï затоки й приносить бiльше 1270 мм. Термiчний режим досить стiйкий: повiтря, як правило, не прогрiвається вище 31 њ С. Уночi можуть бути помiтнi похолодання до 6 њ С. Опади, присвяченi до квiтня й вересня-жовтню, мають вирiшальне значення для сiльського господарства. Без квiтневих дощiв, що розм'якшують землю, доводиться вiдкладати посiви рису ауса й головноï ринковоï культури — джуту. Малi дощi нестабiльнi по кiлькостi принесеноï ними вологи, що позначається на стiйкостi агропроизводства. При слабких i запiзнiлих мусонних дощах можливий серйозний недорiд зимового рису амон, що звичайно домiнує в посiвах i дає бiльше високий урожай, чим осiннiй рис аус i лiтнiй рис боро разом узятi. Прибережнi округи Бангладеш, що особливо примикають до естуарiю Мегхни, сильно страждають вiд тропiчних циклонiв, що приводять до масовоï загибелi людей i серйозних матерiальних втрат. Так, наприклад, жертвами припливу пiд час проходження одного з таких циклонiв у листопадi 1970 стали кiлька сотень людин. Великий збиток заподiюють повенi. Особливо сильна повiнь вiдбулася в 1998, коли затопленоï виявилася третина територiï краïни (що привело також до спалаху епiдемiй). Меншу втрату наносять бури iз градом, що трапляються найчастiше в березнi-квiтнi, i урагани
Ґрунту. На сходi краïни в пiднiж крутосклонних гiр на грубощебнистих наносах i на мелкоземе сформувалися коллювиальние ґрунту. На iншiй територiï Бангладеш поширенi рiзноманiтнi алювiальнi ґрунти. У межах височин Баринд i Мадхупур на древньому плейстоценовом аллювии домiнують глинистi латеритнi ґрунти, т.зв. червоний кхьяр, якi в сухий сезон сильно ущiльнюються. У дельтових районах у межах дiï морських припливiв поширенi засоленi глинистi важкi ґрунти. З боку Бенгальськоï затоки ïх облямовує смуга легких пiщаних ґрунтiв. У порiвняно великих зниженнях рельєфу панують ґрунту важкого механiчного складу. Алювiальнi ґрунти мають супiщаний i пiщаний склад у долинах рiк Брахмапутри, Мегхни й Тисти й глинистий — у басейнi Гангу
Рослиннiсть . У Бангладеш переважають культурнi ландшафти. Природна рослиннiсть збереглася лише в декiлькох районах. Наприклад, мангровi лiси поширенi в Сундарбане на пiвденно-заходi краïни. У них домiнує дерево сундри. У горах Лушаи й Читтагонг ростуть вологi тропiчнi вiчнозеленi й мусоннi лiси, якi скидають листя в суху пору року. У лiсах поширенi такi коштовнi породи, як тикове й саловое дерева. У низкогорьях, де практикується перелогове землеробство, корiннi лiси замiщаються бамбуковими джунглями. На б ? льшей частини територiï краïни лiси давно зведенi, i на ïхньому мiсцi переважають сiльськогосподарськi вгiддя
Тваринний мир. У лiсах iнодi зустрiчається бенгальський, або королiвський, тигр. На пiвденно-сходi живуть дикi слони. Нерiдкi носороги, леопарди, цивети, шакали, оленi мунтжак i iндiйський замбар, дикi кабани. У прибережних водах Сундарбана звичайнi крокодили. У Бангладеш багато мавп, кажанiв, видр, мангустов, землерийок, пацюкiв i звичайних мишей, а також безлiч видiв птахiв (павичi, фазани, курiпки, качки, папуги, бенгальський гриф i iн.). Iз плазуючих водяться змiï, у тому числi кобри й крайти, а також ящiрки, включаючи гекконов. Iз земноводних зустрiчаються саламандри, жаби й жаби
Демографiя. Вiдповiдно до перепису населення 1951, на територiï Бангладеш (тодi провiнцiï Схiдноï Пакистан) проживало 44 957 тис., а в 1961 — 54 353 тис. чоловiк, тобто темпи щорiчного демографiчного росту становили ок. 2%. У наступне десятилiття вони пiдвищилися до 2,7%. Незважаючи на прийняту програму планування сiм'ï i бiльшi людськi втрати через катастрофiчний циклон в l970 i громадянськоï вiйни 1971, чисельнiсть населення в 1970-е роки продовжувала швидко збiльшуватися. Вiдповiдно до переписiв 1974 i 1981, у краïнi налiчувалося вiдповiдно 76 398 тис. i 89 940 тис. жителiв, тобто щорiчний прирiст населення оцiнювався в 2,4%. В 1981-1995 темпи приросту населення знизилися до 1,6% у рiк. Середня очiкувана тривалiсть життя в краïнi 57 лiт
Щiльнiсть i розмiщення населення. Бангладеш належить до числа самих густонаселених краïн миру (середнiй показник щiльностi населення — 873 чоловiк на 1 кв. км). Найвища щiльнiсть вiдзначена в областях Дакка й Читтагонг (1017 чоловiк на 1 кв. км). У примiських зонах Дакки, Нараянганджа, Читтагонга й Кхулни цей показник перевищує 1550 чоловiк на 1 кв. км. Найнижча щiльнiсть населення в горах (в окрузi Гiрський Читтагонг 78 чоловiк на 1 кв. км в 1991), а також у прибережних районах округiв Кхулна й Патуакхали (300-350 чоловiк на 1 кв. км). В округах Динаджпур на пiвнiчно-заходi й Силхет на пiвнiчному сходi краïни в 1991 налiчувалося менш 400 чоловiк на 1 кв. км.
Нацiональний i конфесiональний склад населення й мова . У Бангладеш переважають бенгальцi. Ïхню етнiчну основу склали переважно индоарийские племена. Монголоïднi народностi зосередженi в деяких схiдних округах. Бенгальська мова, що входить в индоарийскую язикову групу, виникла на базi санскриту, пракритiв i впали й згодом зазнав впливу вiд арабськоï, перськоï й англiйськоï мов. Бенгальська мова перемiнила англiйський як державну мову, хоча останнiй використовується в державних установах, дiлових колах i в навчальних закладах
В 1947, коли колонiальна Iндiя була роздiлена на Iндiю й Пакистан, територiя сучасноï Бангладеш стала Схiдним Пакистаном. Там переважали мусульмани, а iндусiв було ок. 20%. Основною мовою членiв обох конфесiй був бенгальський. Пiсля 1947 у межi Схiдного Пакистану кинулися майже 700 тис. мусульман з областей, що ввiйшли до складу незалежноï Iндiï, переважно iз Захiдноï Бенгалiï й Ассаму (в основному бенгальцi) i з Бихара й Уттар-Прадеша (урдуязичное населення). Однак всiх переселенцiв iз двох останнiх провiнцiй часто стали поєднувати пiд збiрною назвою бихари. Уже наприкiнцi 19 в. для роботи на чайних плантацiях Силхета приïхало багато немусульман, переважно представникiв нечисленних народiв, з Орисси й iнших частин Британськоï Iндiï. Перепис 1961 показала, що бiльше 6 млн. жителiв Бангладеш народилися за ïï межами. Бихари, чисельнiсть яких в 1971 перевищувала 600 тис. чоловiк, працювали насамперед на промислових пiдприємствах у мiстах. Пiд час громадянськоï вiйни 1971 багато хто бихари зайняли пропакистанскую позицiю й спровокували недоброзичливе вiдношення з боку бенгальцiв. Вiйна змусила кiлька мiльйонiв жителiв , головним чином бенгальцiв- немусульман, виïхати в Iндiю, хоча згодом багато бiженцiв повернулися в Бангладеш. З нацiональних меншостей древнiм населенням краïни вважають народностей, що живуть у горах, що сумарно нараховують ок. 500 тис. чоловiк. У культурному й у рядi випадкiв в антропологiчному вiдношеннi вони пов'язанi з тими етносами, частково монголоïдних корiнь , якi живуть у сусiднiх пiднесених областях Iндiï й Мьянми. Головнi iз цих меншостей — чакма, могх i типпера, або трипура, серед iнших — мру, куки, лушеи й кхьянг. Бiльшiсть iз них сповiдає буддизм, хоча деякi, наприклад типпера, ставляться до индуистам. У захiднiй Бангладеш невеликими групами розселенi сантали У колонiальний перiод населення гiрського Читтагонга було законодавчо захищене вiд експансiï жителiв з низинних рiвнин. Пiсля 1947 мiграцiйний потiк у пiднесенi райони помiтно пiдсилився. Як вiдповiдна реакцiя горцi висунули вимогу про захист ïхнiх iнтересiв i наданнi ïм реальноï автономiï. У даному зв'язку часто виникали хвилювання, що перемiнялися переговорами. У груднi 1997 була досягнута офiцiйна домовленiсть про обмеження мiграцiï населення в гiрськi райони Читтагонга й розширеннi ïхнiх повноважень при дозволi мiсцевих проблем
Мiста. Урбанiзацiя до 1960-х рокiв протiкала повiльно. В 1961 лише 5% усього населення було зосереджено в центрах чисельнiстю не менш 5 тис. чоловiк. Тiльки три з них — Дакка, Читтагонг i Нараянгандж, росшие активнiше iнших, — перевершили 100-тисячний рубiж. Але в 1960- 1970- х роках процес урбанiзацiï прискорився, так що в серединi 1990-х рокiв городянами значилося майже 18% жителiв краïни. Населення Дакки виросло за 1951-1961 на 64% (до 362 тис. чоловiк), а за 1961-1991 ще на 411% (до 1850 тис. чоловiк). В 1991 воно склало в офiцiйних мiських границях 3839 тис. чоловiк. Столичне мiсто Дакка займає зручне положення в найбiльш родючiй частинi краïни й на перетинаннi водних торговельних шляхiв
В 17 в. Читтагонг був португальським торговельним аванпостом, найважливiшим на узбережжя Бенгальськоï затоки. Зараз це головний промисловий центр краïни. Його населення збiльшилося за 1961-1991 з 364 тис. до 2348 тис. чоловiк (разом iз пригородами). Ранiше благополуччя мiста залежало вiд Ассамо-Бенгальськоï залiзницi, що зв'язувала порт зi столицею й внутрiшнiми й пiвнiчними районами краïни й Iндiєю
Серед iнших великих мiст, що розвиваються, видiляються Нараянгандж — ведучий центр по виробництву джутових товарiв, що нараховує 296 тис. чоловiк (1991), Кхулна (1002 тис. чоловiк разом iз пригородами) — теж центр джутовоï промисловостi, Чална (731 тис. чоловiк) — другий по значимостi порт краïни