Як люди вiдкривали новi землi
Для первiсноï людини свiт був обмежений простором, де минало
ïï життя: найближчим лiсом, полем за рiчкою, сусiднiми мiстами
й селами. Поступово цей простiр розширювався, i люди вiдкривали планету,
на якiй жили. Пiд година подорожей, експедицiй смороду виявляли новi,
невiдомi ранiше географiчнi об'єкти — гiрськi хребти,
вершини, рiчки, льодовики, острови, затоки, протоки, морськi течiï,
глибокi впадини чи височини на морському днi тощо. Це були географiчнi
вiдкриття. Першi такi географiчнi вiдкриття зробили народи Стародавнього
Єгипту, Фiнiкiï, пiзнiше — Португалiï,
Iспанiï, Голландiï, Англiï, Францiï. В XVII-XIX ст.
багато найбiльших географiчних вiдкриттiв було зроблено росiйськими
землепрохiдцями в Сибiру й на Далекому Сходi, мореплавцями в Тихому
океанi, в Арктицi та Антарктицi.
ПЕРШI МАНДРIВНИКИ-ВIДКРИВАЧI
Людину завжди вабив обрiй. Таємницi вабили ïï всi далi й
далi. За кiлька десятилiть, почавши зi Схiдноï Африки, люди зумiли
заселити всю землю до Австралiï й Вогняноï Землi. Залишилися
свiдчення, що в сиву давнину людина вже перетнула океан. Щоправда,
година не донiс до нас достовiрних вiдомостей про цi великi подвиги.
Адже важливi морськi й торговi шляхи вважалися важливою державною
таємницею й ретельно оберiгалися. Ïхнi поодинокi зображення
на пергаментi — прототипi майбутнiх карт — знищувалися,
особливо пiд година воєн.
Приблизно до 600 р. до Рiздва Христового належить одна з чудових
подорожей античностi — перший вiтрильний похiд навколо Африки, що
в тоï година називалася Лiвiєю. Давньогрецький iсторик Геро-
Дот, який сам був великим мандрiвником, писав про цю подiю так: Вiдомо,
що Лiвiя з усiх бокiв оточена морем, за винятком того мiсця, де вона
межує з Азiєю. Це вiдкриття зробив фараон Нехо. Вiн спорядив
кораблi з фiнiкiйцями, якi повиннi були дiйти пiд вiтрилами до
Геркулесових стовпiв (Гiбралтарськоï протоки) i повернутися назад у
Середземне море. Фiнiкiйцi вийшли з Червоного моря в Iндiйський океан.
Коли настала осiнь, смороду зробили зупинку й висадилися на берег.
Мандрiвники посiяли зерно й дочекалися врожаю. Зiбравши врожай, смороду
знову пiдняли вiтрила. Тiм годиною минуло вже два роки. Лише на третiй
рiк ïм пощастило допливти до Геркулесових стовпiв, закiнчити
подорож i повернутися додому. Смороду розповiдали, що пiд година
плавання навколо Лiвiï бачили сонце з правого боку, що, можливо,
комусь здаватиметься правдоподiбним, алi я повiрити в це не можу.
Тi, у що не мiг повiрити батько iсторiï Геродот, для нас зараз
є найбiльш достовiрним iсторичним i географiчним свiдченням,
оскiльки для морякiв, що знаходяться пiвденнiше екватора, сонце опiвднi
буде на пiвночi, якщо ж смороду при цьому рухаються на захiд, те бачать
його праворуч. А це значити, що на своïх дерев'яних суднах, якi
ледве сягали 40 м у довжину, з одним вiтрилом i 40 веслами, мо-ряки-
фiнiкiйцi зумiли пройти уздовж узбережжя понад 37000 км у зовсiм
незнайомих водах! Алi фiнiкiйцi в давнину вважалися найкращими
мореплавцями. Саме тому фараон Нехо й скористався ïхнiм досвiдом i
вмiнням. Смороду активно займалися морською торгiвлею, i це допомогло
ïм вiдкрити новi землi — Мадейру, канарськi та Азорськi
острови — i прокласти новi торговi шляхи, зокрема до олов'яних
рудникiв Британiï.
ПОДОРОЖ ГРЕКА ПIФЕЯ НА ПIВНIЧ ЄВРОПИ
Алi не тiльки фiнiкiйцi славилися своєю майстернiстю мореплавцiв.
Давнi греки також були прекрасними мандрiвниками-першовiд-кривачами.
Ïм же належати першi спроби вести запису про новi вiдкритi шляхи з
практичними вказiвками для мореплавцiв i першi спроби складання
географiчних карт. Смороду визначили, що Земля має форму кулi, i
навiть обчислили ïï об'єм. Всесвiтньо вiдомий епос
Гомера Одiсея мiстить чимало докладних настанов для мореплавцiв i
безумовно спирається на справжнi свiдчення грецьких мореплавцiв.
До 800 р. до Рiздва Христового смороду вже досконало орiєнтувалися
в Середземному морi, освоïли його й заснували там понад 100
колонiй.
Приблизно в тоï годину, коли Олександр Македонський виступив у
похiд проти персiв i дiйшов до Iндiï, грецький мореплавець i
астроном Пiфей вирушив до норвезьких берегiв. Вiдкриття, якi вiн зробив
у пiвнiчному морi, сталися внаслiдок непередбаченого вiдхилення вiд
маршруту. Коли вiн зайшов у порт Массалiя (сучасний Марсель), грецькi
купцi домовилися з Пiфеєм, що вiн спробує знайти прямий
торговий шлях до олов'яних островiв бiля пiвденно-захiдного краю
Британiï, поминувши Лендс-Енд, жвавий центр промiжноï торгiвлi
(тодiшнiй Корнуолл). Пiфей погодився й поплив пiвнiчнiше Галлiï
(сучасна Францiя). Незабаром вiн уже був бiля берегiв Британiï. А
звiдти рушив далi уздовж захiдного берега сучасноï Англiï й
потрапив до Iрландiï. Потiм зайшов на Гебриди й Оркнейськi острови,
поки не обiгнув Британiю, яковi нанiс на карту у виглядi трикутника. Алi
при цьому вiн дещо ухилився на пiвнiч, скорiш за всi, пiдiйшов до берега
Норвегiï в районi Тронхейма й вiдвiдав острiв Гельголанд, що
славився своïм бурштином. Про плавання Пiфея з давнини збереглися
лише уривчастi вiдомостi. Дуже часто його висмiювали сучасники й пiзнiшi
автори, називали Пiфея брехуном i фантазером. Чому, запитаєте ви?
Та тому, що занадто вже неймовiрними здавалися розповiдi про тi, що море
на пiвночi застигає й нiби вкривається слизькими медузами.
Сьогоднi вважають, що вiн бачив льодовi тороси. Пiфей також говорив, що
влiтку сонце на пiвночi не заходити, а море дихає кожнi 6 часiв,
пiдкоряючись фазам Мiсяця (припливи й вiдпливи, якi не спостерiгаються в
Середземному морi). Сьогоднi ж нам досить i цих уривчастих вiдомостей,
щоб вважати Пiфея одним з найвидатнiших астрономiв, географiв i
першовiдкривачiв античного свiту.
ПЛАВАННЯ ВIКIНГIВ
Крiм смiливих мореплавцiв давнини фiнiкiйцiв i допитливих грекiв, жили в
Європi ще однi вiдважнi пiдкорювачi моря. Ïх називали
вiкiнгами. Смороду населяли скандинавське узбережжя. Потiм, коли мiсця
для життя стало менше, смороду в пошуках орноï землi пiшли на
пiвдень. Ïхнi кораблi були пристосованi до плавання у вiдкритому
морi. Деякi вiкiнги вдавалися до розбою, ставали морськими пiратами, а
деякi — нормани, — переселялися на пiвнiчний схiд
Францiï, схiд Англiï, на Сицилiю й вiдокремленi острови
Iсландiï.
На качану Х ст. Норман Гуннб'єрн вирушив у похiд на захiд через
Iсландiю. Алi знайшов тiльки там скелястi гори й землю, суцiльно вкриту
льодом.
Проте ця подорож пiдштовхнула iсландця Ейрiка Рудого вирушити на пошуки
нових краïн. В 982 р. з командою, що налiчувала 32 чоловiки, вiн
вирушив на цi пошуки. Щоправда, не зовсiм добровiльно. Перед тiм Ейрiк у
сварцi вбивши двох чоловiк i був вигнаний з Iсландiï на три роки.
Ейрiку в цьому походi пощастило вiдкрити острiв, на якому вiн заснував
двi колонiï. Землю вiн назвавши Гренландiєю, що в перекладi
означає зелена земля. Назва прикрутила до собi увагу, i туди
почали переселятися люди. Лише за кiлька рокiв там уже налiчувалось 3
000 жителiв. Географiчно Гренландiя належить до Америки. Отже, за 500
рокiв до Колумба Ейрiк Рудий вiдкрив Америку
Алi й це ще не все. В 986 р. один купець прямував з Iсландiï до
Гренландiï й збився зi шляху. Через якийсь година вiн пiдiйшов на
кораблях до пiвденно-захiдного берега рiвнинноï й лiсистоï
землi. Через 15 рокiв пiсля цього випадку на пошуки тiєï
землi вирушив вiкiнг Лейв, син Ейрiка, прозвань Щасливим. Про це
розповiдає Сага про Гренландця. З Лейвом було 35 чоловiк. Спочатку
мандрiвники досягли Баффиновоï землi, яковi назвали Хеллюланд
(марна земля). Взявши курс на пiвдень вiд неï, через кiлька днiв
плавання смороду побачили перед собою бiлi пiщанi обмiлини й пагорби, що
поростили лiсом. Скорiш за всi, це був острiв Лабрадор. Ще пiвденнiше
вiкiнги знайшли острiв Белл-Iсл i Ньюфаунленд. Жителi пiвночi були в
захватi вiд побаченого: рiвнi зеленi луки, багатi на рибу рiчки. Навiть
дикий виноград! Тому й назвали це мiсце Виноградною Краïною —
Вiнланд.
Наступного долi брат Лейва Торвальд розпочав новi подорожi. Алi тепер
йому довелося воювати з iндiанцями. В однiй iз битв вiн був убитий, а
його команда вiдступила. Iндiанцiв вiкiнги називали скрелiнгами. Проте,
незважаючи на поразку, була зроблена ще одна спроба заснувати колонiю.
Алi три роки вiйни з iндiанцями змусили вiкiнгiв повернутись додому.
Географiчнi вiдкриття робилися, як правило, у пошуках ринкiв, сировини й
збуту товарiв.
Вiдкриття, зробленi ще в античний година єгиптянами, фiнiкiйцями,
греками, узагальнив давньогрецький навчань Клавдiй Птолемей, склавши в
II ст. карту свiту, що охопила весь Старий Свiт (Новим Свiтом згодом
назвали Америку). Схiдне узбережжя Африки, Пiвденну й Центральну Азiю
пройшли арабськi мандрiвники й купцi в VIII i XIV ст. В XV ст. дуже
привабливою для подорожей була Iндiя, звiдки вивозили прянощi й золото.
Португальськi мореплавцi обiйшли Африку з пiвдня, вiдкривши всi захiдне
й пiвденне узбережжя материка
Алi хiба тiльки європейцi були першими мандрiвниками й
вiдкривачами нових земель? Звичайно, нi. На iншому кiнцi континенту, за
багато тисяч кiлометрiв вiд Грецiï, Єгипту та Iрландiï
знаходиться краïна, що є найбiльшою в Азiï. Вона —
батькiвщина однiєï йз найрозвинутiших раннiх цивiлiзацiй на
Землi. Це — Китай. Займаючи величезну частину азiйськоï сушi,
Китай з одному боку омивається водами Тихого океану. Тому не
дивно, що вже з давнiх часiв китайцi майстерно володiли мистецтвом
мореплавства. Смороду вмiли будувати судна для плавання у вiдкритому
морi, досконало для свого години володiли навичками навiгацiï по
зiрках i навiть винайшли компас. На своïх суднах смороду ходили до
берегiв Кореï, в Iндiю, на острiв Ява, допливали до Африки. Вченi
наводять вiдомостi про тi, що китайцi були бiля берегiв Центральноï
й Пiвденноï Америки
Алi смороду також багато подорожували й по сушi. Так, наприклад, був
знайдений качан однiєï йз найбiльших рiчок Азiï —
Хуанхе, були дослiдженi гори й плоскогiр'я впродовж захiдних кордонiв
китайськоï iмперiï. У подорожах суходолом, ймовiрно, шляхи
китайцiв i римлян перетинались. Адже обидвi iмперiï знали про
iснування одна одноï й обмiнювались товарами. Виник i функцiонував
знаменитий Шовковий шлях. Однак бiльш iнтенсивним контактам перешкоджали
народи, через землi яких цей шлях пролягав, оскiльки смороду теж були
зацiкавленi в прибутках вiд торгiвлi.
Одним з таких народiв були араби, корiннi жителi пустель, спритнi
торговцi. Iслам, качаном ери якого вважається 622 р., виявився
сильною релiгiєю, що лише за кiлька столiть охопила величезну
територiю. I вченим, i купцям тепер було легко подорожувати, вiльно
спiлкуючись арабською й всюди зустрiчаючи одновiрцiв. Найкраще цю епоху
вiдтворюють казки про Синдбада-Мореплавця з Тисячi й однiєï
ночi. Мусульманська наука теж була дуже розвинутою: арабськi вченi добрi
знали роботи античних авторiв, доповнювали й коригували ïх власними
спостереженнями. Географ Iндрисi, наприклад, подорожував по Пiвнiчнiй
Африцi, Малiй Азiï, побував у Європi. Вiн виготовив карту
свiту у виглядi срiбного диска. Запозбавивши Iндрисi також знаменитий
трактат з географiï. Правда, вiдповiдно до його години з його
уявленнями, в Iндрисi зустрiчається там багато неточностей. А це
має значення навiть сьогоднi для iсторикiв географiï, тому що
карти й трактати Iндрисi значною мiрою визначали географiчнi уявлення
європейцiв аж до XVIII ст. А видатний мандрiвник Iбн Баттута в XIV
ст. описавши на основi власних спостережень весь iсламський регiон вiд
Пiвнiчноï Америки до Китаєвi. За довгi роки вiн проïхав
понад 120 000 км.
Алi в Європi продовжувало панувати нечiтке уявлення про
краïни Сходу, зокрема про Китай i Iндiю. Хоча iснував уже, як мi
зазначали, знаменитий Шовковий шлях, хоча арабськi купцi доставляли до
Європи шовк, прянощi та iншi товари, про високi досягнення
китайськоï культури, проте, нiхто не знав. А якщо й було щось
вiдомо з часiв давнiх грекiв i римлян, те забулося за минулi столiття.
НАЙДАВНIША ПОДОРОЖ
Найдавнiшою подорожжю, про яковi вiдомо науцi, вважається
експедицiя, вiдправлена з Єгипту царицею Хатшепсут 3,5 тис. рокiв
тому. Про цю експедицiю розповiдає напис на
давньоєгипетському храмi. Подорож по морю, — говоритися в
нiй, — щасливе вiдплиття на схiд. Благополучне прибуття в
краïну Пунт, щоб доставити чудеснi речi кожноï чужоземноï
краïни… Не траплялося цього за iнших царiв… Велика
область, яковi єгиптяни знали тiльки за чутками… Жителi
Пунта нiчого не знали про єгиптян… Навантажуються кораблi
чудесними здобутками краïни Пунт: чорним деревом i справжньою
слоновою кiсткою, необробленим золотом, ароматною смолою, павiанами,
мавпами, хортами, шкiрами леопардiв… Подорож по морю, i
благополучне прибуття й радiсне причалювання…
Де ж знаходилась ця краïна Пунт, берегiв якоï досягли
єгипетськi мореплавцi? Вченi припускають, що Пунтом стародавнi
єгиптяни називали Сомалi, схiдний край Африки. Вченi точно
встановили дату цiєï подорожi — вона почалася влiтку
1493 р. до н. е. Пiсля першоï подорожi зв'язок iз краïною Пунт
ставши постiйним. Так, в одному з надгробних написiв
прославляється стерновий Хнемхотеп за тi, що вiн не менш як 11
разiв плавав зi стерновим Хвi до краïни Пунт. Алi потiм, у зв'язку
з занепадом стародавнього Єгипту, подорожi припинилися.
Великi географiчнi вiдкриття
Вiдкриття найбiльшого значення були зробленi в XV-XVIII ст., коли в
надрах
феодалiзму йшло формування капiталiзму. За цi 300 рокiв були вiдкритi:
Америка, морський шлях навколо Африки до Iндiï та Iндокитаю,
Австралiя, Берингове протоки, що роздiляє Азiю й Пiвнiчну Америку,
безлiч островiв у Тихому океанi, пiвнiчне узбережжя Сибiру, морськi
течiï в Атлантичному й Тихому океанах
- 1487 р. — Дiаш обiйшов Африку з пiвдня.
- 1492 р. — Колумб досяг Вест-Iндiï.
- р. — Англiйський дослiдник Джон Кебот дiстався Ньюфаунд
- ленду, за Пiвнiчною Америкою.
- р. — Васко да Гамору досяг Iндiï морем
- 1519-1522 рр. — Перше кругосвiтнє плавання.
- Це була епоха Великих географiчних вiдкриттiв.
