Демографiя
Демографiя — наука, що вивчає властивими ïй методами
чисельнiсть, територiальне розмiщення й склад населення,
ïхньоï змiни, причини й наслiдки цих змiн, взаємозв'язок
соцiально-економiчних факторiв i змiн у населеннi; вона розкриває
закономiрностi вiдтворення населення в широкому змiстi цього слова, i
отриманi знання ставить на службу суспiльного розвитку. Термiн
“демографiя” утворений iз двох слiв: “демос”
— народ i “графия” — писання. Можна сформулювати
коротко: демографiя — наука онародонаселении.
Пiд народонаселенням розумiється сукупнiсть людей, що проживають у
межах певноï територiï: краïни або ïï частин,
групи краïн, усього миру. Вiдтворення населення в широкому змiстi
— це постiйне поновлення населення в результатi природного руху
(народження й смертi), механiчного руху, або мiграцiï (пересування
мiж територiями) i переходiв людей з одних станiв в iншi (початок
трудового життя, одержання утворення й т.д.), без чого не може бути
вiдтворена структура (склад) населення
Населення є сукупнiсть, що безупинно обновляється внаслiдок
природноï змiни поколiнь. Тому неодмiнною координатою демографiчних
явищ, що складаються з подiй у життi людей, служить вiк. Поза облiком
вiку й пiдлоги не можна аналiзувати не змiни родиний стану людей, нi
утворення й структуру сiмей, нi процеси народження й смертi, нi переходи
людей з одних станiв в iншi. Звiдси особливе значення в демографiï
вивчення возрастно-половою структури населення i ïï впливу на
всi дослiджуванi явища
Демографiя розглядає структуру населення й в iнших аспектах.
Характеристика населення в деякий момент часу, а також спiввiдношення в
цей момент мiж ним i матерiальною частиною продуктивних сил, розмiрами й
структурою виробництва залежать вiд динамiки населення, що обумовлена
вiдновленням через змiну поколiнь i змiною характеристик людей, а
оскiльки мається на увазi населення деякоï територiï, те
й мiграцiйними процесами. Населення завжди пiддане змiнi, навiть якщо
його характеристики стабiльнi, хоча б у силу того, що людина переходить
iз однiєï вiковоï групи вдругую.
У вивченнi динамiки населення центральне мiсце займає вiдтворення
населення в цiлому й складових його частинах. Природний рух населення
вiдбувається через народження й смертi. Вiдповiдно демографiя
вивчає процеси народжуваностi й смертностi, темпи природного руху
населення й iншi явища, пов'язанi з перерахованими процесами причинною й
слiдчою залежнiстю. Завдання дослiдження полягає у визначеннi
закономiрностей названих явищ (розмiри народжуваностi, причини
збiльшення або скорочення ïï, повозрастная смертнiсть, причини
змiни смертностi, прирiст населення залежно вiд режиму народжуваностi й
смертностi, тобто природний прирiст населення, територiальнi перемiщення
й так далi.) При дослiдженнi вiдтворення структур населення в поле зору
демографiï обов'язково попадають i переходи iз груп у групи,
спiввiдношення чисельностi осiб тоï або iншоï групи,
демографiчнi процеси в цих групах, а також вплив на них розходження мiж
групами
Аналiзуючи динамiку демографiчних процесiв на Украïнi, ми будемо
використовувати такi важливi показники, як: загальна кiлькiсть населення
Украïни, кiлькiсть народжених i померлих, диференцiюючи цi данi по
географiчному мiсцi розселення (сiльська мiсцевiсть або мiськi
поселення), а також показники сальдо мiграцiï й природного
приросту. Поряд iз цим, ми пiддамо розгляду так званi брутто-
коефiцiєнти. Використання цих коефiцiєнтiв бiльш
рацiонально, тому що манiпулювання тiльки абсолютними показниками
недоцiльно, тому що змiнюється чисельнiсть розглянутоï
популяцiï, а, крiм того сукупностi людей часто не порiвняннi по
величинi (наприклад, Харкiвська область i Республiка Крим). Кiлькiснi
значення цих коефiцiєнтiв перебувати по таких формулах:
а) Коефiцiєнт народжуваностi: WU = U/L * 1000 б) Коефiцiєнт смертностi: WZ = Z/L * 1000
в) Коефiцiєнт природного приросту: PN=( U-Z)*1000/L = WU —
WZ
У наведених вираженнях L — чисельнiсть населення в серединi року,
що звичайно розраховується як середнє арифметичне значення
численностей населення на початку й наприкiнцi року; U — число
народжених, Z — число померлих протягом року. Цi коефiцiєнти
пiдкреслюють, що данi демографiчнi явища ставляться до всього населення,
незважаючи на те, що частина його могла зовсiм не брати участь у цих
явищах або брати участь у дуже малому ступенi. Отже, брутто-
коефiцiєнти стирають розходження половою й вiковою структурою
населення. Якщо цi показники ставляться до населення всiєï
краïни або району, вони називаються глобальними брутто-
коефiцiєнтами
На початок 1985 р. чисельнiсть населення Украïнськоï РСР
становила близько 19% загальноï чисельностi населення СРСР.
Загальна чисельнiсть населення Украïнськоï РСР рiвнялася 50.8
мiльйона чоловiк. Вона збiльшилася в порiвняннi з 1959 р. на 8.9
мiльйона чоловiк, або на 21.2% . Середньорiчний темп приросту за цей
перiод склав 0.7%, причому вiн систематично знижувався. Згiдно даним
довiдника “СРСР у цифрах в 1984 роцi”, середньорiчний темп
приросту чисельностi населення республiки в 1959-1970 гг. був
дорiвнює 1.1%, в 1970-1979 гг. — 0.6%, в 1979-1985 гг.
— 0.3% . Разом з тим у середньому за один рiк в 1959-1970 гг.
природний прирiст становив 406 тисяч чоловiк, в 1970-1979 гг. 250 тисяч,
в 1979-1985 гг. — 190 тисяч чоловiк
Високi темпи розвитку народного господарства краïни, розгортання
НТР обумовлюють рiст мiст i мiського населення. Якщо загальна
чисельнiсть населення УРСР за перiод, що пройшов вiд перепису населення
1959 р. до 1985 р. збiльшилося з 41.9 мiльйонiв до 50.8 мiльйонiв або на
21.2%, то число мiських жителiв — на 73.8% (з 19.2 мiльйонiв до
33.2 мiльйонiв чоловiк), частка городян у всьому населеннi республiки
збiльшилася з 45.8% до 65.3% . Рiст мiського населення супроводжувався
зменшенням абсолютноï й вiдносноï чисельностi сiльського
населення. Протягом 1959-1985 гг. чисельнiсть сiльського населення в
УРСР зменшилася з 22.7 мiльйонiв до 17.6 мiльйонiв чоловiк, частка
сiльських жителiв з 54.2% до 34.7%; в 1959-1970 гг. чисельнiсть
сiльських жителiв зменшилася на 5.7%, 1970-1979 гг. — 10.2%, 1979-
1985 гг. — на 8.3%; середньорiчний темп убули сiльського населення
склав вiдповiдно: 0.5%, 1.3%, i 1.4% .
Розглянемо основнi змiни в розмiщеннi населення в 1959-1985 гг. по
демографiчних зонах УРСР. Частка Пiвденно-Схiдноï й Пiвденно-
Захiдноï зон зросла вiдповiдно з 26.0% в 1959 роцi до 27.4% в 1984
р. i з 12.1% до 14.6% . У той же час у двох iншi знизилася: у
Центральноï — з 35.6% до 33.2%, у Захiднiй з 26.3% до 24.8% .
Зрушення в розмiщеннi населення республiки вiдбивають основнi
тенденцiï в розвитку продуктивних сил, ïхньоï
територiальноï локалiзацiï. Високi темпи загального приросту
населення в зонах пов'язанi з бiльше швидким економiчним розвитком
ïхнiх областей, у той час як низькi темпи пояснюються значною
часткою в областях цих зон сiльськогосподарського виробництва й
мiграцiйним вiдтоком населення в iншi областi республiки
При зiставленнi темпiв приросту чисельностi населення УРСР
простежується ïхнє повсюдне зниження. У дослiджуваний
перiод максимальну величину приросту населення мала Днiпропетровська
область (в 1959-1970 гг. — 23.6%; в 1970-1979 гг.- 8.8%; в 1979-
1984 гг. — 3.6%), а також: Запорiзька (вiдповiдно 21.2%, 9.6% i
3.9%); Кримська (вiдповiдно 50.9%, 20.4% i 5.8 %); Херсонська
(вiдповiдно 25.9%, 12.9% i 3.6%). Мiнiмальна величина даного показника
вiдзначалася у Вiнницькiй, Сумськiй, Чернiгiвськiй i Хмельницькiй
областях
Розходження у формуваннi загальноï чисельностi населення в
регiональному аспектi ще бiльш рельєфно проявлялися в мiських
поселеннях УРСР. За дослiджуваний перiод ( 1959-1985 гг.) темпи приросту
мiського населення перевищували среднереспубликанский показник (2.7%) у
Пiвденно-Захiднiй (3.6%), Захiдноï (3.2%) i Центральноï (3.1%)
демографiчних зонах. Саме в цих зонах спостерiгався найбiльший рiст
частки мiського населення. Так, вiдсоток мiських жителiв зрiс у
Центральнiй зонi на 26.2 пункту, у Захiднiй на 19.4, у Пiвденно-Захiднiй
на 16.4, а в найбiльш iндустрiальнiй Пiвденно-Схiднiй демографiчнiй зонi
— на 8.4 пункту. Слiд зазначити, що якщо найвищий середньорiчний
прирiст мiського населення в 1959-1970 гг. був характерний для Пiвденно-
Захiдноï зони (3.6%), тов. 1970-1979 гг. — для
Центральноï (2.5%). Регiональнi розходження в республiцi має
й процес формування сiльського населення. До початку 1984 р. найнижча
питома вага сiльського населення зберiгся в Пiвденно-Схiднiй
демографiчнiй зонi (15.1%), найбiльш високий — у Захiднiй (54.9%).
Такий показник у цiй зонi пояснюється iсторичними умовами розвитку
ïï областей, значним природним приростом у них сiльського
населення, що до того ж має порiвняно низьку мiграцiйну
рухливiсть. У всiх зонах УРСР вiдзначався збиток сiльського населення.
Найбiльшi темпи зниження спостерiгалися в Центральнiй i Пiвденно-Схiднiй
зонах. Так, середньорiчний темп зниження чисельностi населення становив
у Центральнiй зонi в 1959-1970 гг. (-1.2%), в 1970-1979 гг. i 1979-1984
гг. — (-1.9%), у Пiвденно-Схiдноï вiдповiдно (-1.2%, -1.1%,
-1.5%). Найнижчi темпи мала Пiвденно-Захiдна зона (0.4%, -0.3%, -0.6%).
В 1959-1970 гг. на природний прирiст доводилося 89%, а на механiчний
— 10.1% . В 1970-1979 гг. цi цифри вiдповiдно склали 90.4% i 9.6%
. Отже, природний прирiст залишався вирiшальним фактором вiдтворення
загальноï чисельностi населення УРСР. Питомi ваги основних
компонентiв — природного й механiчного приростов зберiгали свою
вiдносну стабiльнiсть. Разом з тим слiд зазначити переважне значення
мiграцiйних процесiв у змiнi спiввiдношення мiж мiським i сiльським
населенням республiки. Мiста УРСР росли в основному за рахунок
механiчного приросту, на частку якого в 1970-1979 гг. доводилося 51.6% .
Чисельнiсть сiльського населення республiки зменшувалася за рахунок, як
мiграцiйних процесiв, так i переходу окремих сiльських поселень у групу
мiст i селищ мiського типу Тепер же давайте розглянемо бiльше сучасний
етап — 1989-1993 гг. Який же розвиток одержали демографiчнi
подiï за цей перiод часу, що характеризується корiнними
змiнами в полiтичному, економiчному пристроï нашоï
краïни? Тепер ми розглядаємо вже не Украïнську РСР, а
незалежна держава УКРАÏНА
Отже, в 1989 роцi загальна чисельнiсть населення Украïни склала
51.7 мiльйона чоловiк, а в 1993 роцi ця цифра пiдвищилася ще на 537
тисяч i дозволила показнику чисельностi населення досягти оцiнки 52
мiльйона 244 тисячi чоловiк. Однак, характеризуючи процеси, якi
обумовили цей рiст, ми бачимо, що це було досягнуто лише завдяки
позитивному сальдо мiграцiï, бiльше того, значно перевищуючий
природний прирiст населення, що в 1991 роцi перетнув нульову границю й
став стабiльно знижуватися: з -39147 чоловiк в 1991 роцi до -184195
чоловiк в 1993 роцi. У зв'язку iз цим неважко пiдрахувати, що населення
Украïни на 1 сiчня 1994 року 52 мiльйона 114.4 тисячi чоловiк. Цей
процес зменшення населення став можливий завдяки рiзкому падiнню сальдо
мiграцiï з 288.1 тисячi чоловiк в 1992 роцi до 49.6 тисяч чоловiк в
1993. Отже, населення Украïни зменшується. Зниження рiвня
народжуваностi (з 690981 чоловiк в 1989 роцi до 557467 чоловiк в 1993
роцi) кiлькiсно приблизно дорiвнює пiдвищенню рiвня смертностi (з
600590 чоловiк в 1989 роцi до 741662 чоловiк в 1993 роцi). При цьому
мають мiсце вiдповiднi змiни й у брутто-коефiцiєнтах, що говорить
про незалежнiсть процесiв, що вiдбуваються з даними показниками вiд змiн
у кiлькостi населення
А як же обстоят справи в спiввiдношеннi сiльського й мiського населення?
На 1 сiчня 1994 року вiдсоток мiського населення склав 67.9%, а
сiльського — 32.1% . У порiвняннi з 1985 роком цей показник вирiс
на 2.6% . I хоча це спiввiдношення коливається в широкому
iнтервалi по областях нашоï краïни (вiд 90.5% мiського
населення й 9.5% сiльського в Донецькiй областi до, вiдповiдно, 41.1% i
58.9% у Закарпатськiй), але в цiлому по краïнi мiське населення
переважає над сiльським. Цiкаво вiдзначити також такий факт, що в
сiльськiй мiсцевостi показник народжуваностi зменшився за перiод 1989-
1993 гг. на 8.8%, а серед мiських поселень — на 14.3% , тобто в
1.625 рази бiльше, у той час як показники смертностi в сiльськiй
мiсцевостi збiльшилися на 18.9%, у мiських поселеннях на 26.9, тобто в
1.4 рази бiльше. Цi цифри конкретно говорять нам про те, що темпи
збiльшення рiзницi мiж народженими й померлими в мiських поселеннях
набагато вище, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Отже, змiни в полiтичному
ладi нашоï краïни привели до якiсних змiн характеру
вiдтворення населення. Негативнi процеси перехiдного перiоду погiршили
соцiально-економiчнi умови iснування людей нашоï краïни.
Iнфляцiя, спад виробництва, викликана цим безробiття — от причини,
по яких ми маємо зараз негативний прирiст населення. Але про це ми
поговоримо нижче, а зараз давайте розглянемо територiальну диференцiацiю
природного вiдтворення населення на Украïнi
