Загадка Гомера

Усiм нам притаманний iнтерес до важливих подiй минулого, нас захоплюють
героïчнi постатi давнiх часiв, ми спiвчуваємо ïм,
вболiваємо за них, обурюємось через несправедливiсть…
Подiï ж Троянськоï вiйни, вiдображенi в античнiй лiтературi
так званого троянського циклу захоплюючi сторiнки iсторiï людства.
Не дивно, що стiльки живописцiв та письменникiв звертались до
цiєï теми . Але, напевно, найперше , безумовно, найкраще
завоювання Троï зобразив старо давнiй поет Гомер у своïх
творах Iлiада та Одiссея.
Постать Гомера оповита багатьма мiфами, яких, мабуть, не менше, нiж
мiфiв про його героïв… Багато хто стверджував, що Гомера не
iснувало, а Iлiада й Одiссея щось на зразок народного епосу або створенi
iншим, невiдомим автором. Деякi твори живопису зображують Гомера слiпим,
але бiльшiсть iсторикiв сходяться на тому, що слiпий спiвець не мiг би
настiльки яскраво зобразити свiт, природу, людей (адже образи, створенi
Гомером, дуже детальнi!). Тривалий час вважали, то в основi поем Гомера
суцiльна вигадка. I тiльки 1870 року було доведено iснування Троï,
коли археолог Генрiх Шлiман знайшов руïни цього стародавнього
величного мiста. Тодi було доведено й те, що поеми Гомера не є
суцiльним вимислом, а поєднують свiдчення про реальнi iсторичнi
подiï iз художнiми елементами.
Традицiйно термiном загадка Гомера або гомерiвське питання називають
проблему iснування цього генiя стародавньоï лiтератури. Але я
ризикну використати цей термiн в iншому аспектi. Бо для мене загадка
Гомера в iншому: як вiн створив такi величнi, монументальнi твори? Що в
його поемах торкає нас, сучасних читачiв, вiддiлених вiд нього
десятками вiкiв? Оце справжня загадка!
У поемах Гомера дiють i люди, i боги… Але читача це навiть не
дивує: настiльки живi цi образи, настiльки впевнено й захоплююче
вводить нас автор у свiт давнiх грекiв, ми вiдчуваємо себе
свiдками подiй, нам зрозумiлий ïхнiй побут, цiлi, спосiб мислення
та свiтосприйняття. Ахiлл та Гектор справжнi героï, безстрашнi,
мужнi, вiдданi кожен своïй iдеï… Не тiльки мужностi
вчить нас Iлiада, ми звертаємо не меншу увагу на своєрiдний
кодекс честi давнiх воïнiв, ïхню великодушнiсть, моральнi
принципи. Час вiд часу ми переносимось на Олiмп i дiзнаємось про
життя грецьких богiв. Вони дiють поруч iз людьми, спрямовують ïхнi
долi, живуть i вiдчувають так само, як i люди. Читаючи Iлiаду, а й
грецьку мiфологiю, я помiтив, що боги, згiдно з уявленнями лавнiх
грекiв, дуже схожi на людей, вони також мають своï недолiки, в
ïхньому життi є радощi i бiди, вони так само закохуються,
страждають, сваряться… Поеми Гомера не обмежуються описом
iсторичних подiй, автор створює панорамну картину тогочасного
життя. Ми спостерiгаємо за почуттями героïв: серце
стискається, коли читаєш сцену прощання Гектора з
Андромахою. Хоча дiєслово читаєш тут недоречне, бо ми
забуваємо про власне читання вже з перших сторiнок творiв: ми
пливемо на кораблi, беремо участь у битвi, розмiрковуємо над
долею, визначеною богами… Усi епiзоди Iлiади та Одiссеï ми не
читаємо, а скорiше бачимо, настiльки майстерно написанi цi твори,
настiльки магiчний вплив мають на нас рядки античного автора.
Анi образи героïв Iлiади, анi образ Одiссея не видається нам
образом звичайного героя, тобто характеризуючи ïх, ми не можемо
обмежитись словами мужнiй, хоробрий: цi люди багатограннi, ïхнi
характери складнi, непростi ïхнi почуття i долi. Одiссея навiть сам
автор називає хитрим i розумним. Понад усе оспiвує Одiссей
рiдну землю, поема оповiдає нам про його повернення на Iтаку, яке
тривало аж двадцять рокiв. Але Одiссей будь-що хоче повернутись до
дружини Пенелопи, побачити сина Телемаха. Пенелопа постає перед
нами самовiд-иапою дружиною, розумною, вiрною i величною, вона є
втiленням справжнього кохання , певним iдеалом жiнки, позачасовим та
вiчним.
В одному з епiзодiв Одiссеï головний герой вiдмовляється вiд
безсмертя, iлпропонованого йому нiмфою Калiпсо. Рiдна земля, дружина
дорожчi Одiссеє-iч за безсмертя. Але, сам того не знаючи, Одiссей
таки здобув безсмертя, увiко-нгiений у поемi Гомера, як i iншi
гомерiвськi героï.
Чи вдалося менi розгадати загадку Гомера? Мабуть, нi. Яскравi образи,
май-i iерне володiння словом, захоплюючий сюжет, але це не все…
Є якась магiя у Ного творах, щось справдi незбагненне. Твори
Гомера вiчнi, вони належать до найбiльших шедеврiв свiтовоï
лiтератури. Щоб висловити усю велич гомерiвських творiв, менi
знадобиться талант володiння словом, не менший вiд Гомерового, тож
насолоджуймося його епосом, не намагаючись вiдгадати загадку по-сутi
ïх автора…