Сто тисяч аргументiв проти бездушшя

Твiр по драмi И. Карпенка-Карого Сто тисяч . Творчiсть Карпенка-Карого — це набагато бiльше, нiж проста комедiя. Це не розважальнi добутки, а добутку повчальнi, глибокi й не простi. Драматург не просто намагається зобразити певнi соцiальнi явища, а й дати ïм пояснення, проаналiзувати, детально дослiджувати. Соцiально-психологiчна комедiя — дуже складний жанр, тому що все це не смiшно, це серйозно, тому й вимагає неймовiрноï вiдповiдальностi з боку автора. Розсмiшити — не вiдповiдально, дати оцiнку, навчити, проаналiзувати — вiдповiдально.
Гарасим Калитка, головний герой драми Сто тисяч, персонаж простий i непростий разом з тим. I твiр про нього — i простоï, i непросте разом з тим. Фiнальний епiзод комедiï — спроба самогубства Гарасима. Але все-таки це комедiя… Це певним чином спантеличує читача: комедiя — це ж повинне бути смiшно, звiдки смерть, яка може бути смерть, якщо це комедiя. Насправдi ж у добутку двiчi зображується смерть. Тiльки неуважний читач може цього не помiтити! Спочатку — смерть духовна, а вже потiм — як логiчне завершення, нехай гiрке, але логiчне, смерть фiзична, точнiше спроба самогубства. Духовна смерть вражає, звичайно, бiльше, тому що це вже аж нiяк не смiшно. Тому комедiя Сто тисяч — комедiя умовно тiльки за формою, насправдi ж — трагiкомедiя, а в глибинi — так теперiшня трагедiя людського духу, трагедiя пiдмiни цiнностей
Хочеться бачити однозначний негативний образ. Т.е. от вiн, чоловiк, що втратив людську подобу в бажаннi збагачення, поганий — так, його треба покарати, його треба покарати… Але всi не так просто. Не так все просто в добутку, тому що не так все просто в життi. Тим трагичнее здається внутрiшнiй розлад. Хто бачить його внутрiшнiй розлад? Читач, звичайно, автор, але, на жаль, не головний герой: вiн почуває себе гармонiйно в цьому положеннi. I це теж трагедiя. Ще трагичнее представляється внутрiшнiй розлад через монолог головного героя про землю. Ох, земелька, свята земелька — Божа ти доня! — говорить Калитка. Не це чи найтрагiчнiший епiзод добутку. Можна й не цитувати. Але от яка рiч: говорять, у цiєï людини не залишилося нiчого святого. Але прочитаємо ще раз — земля дiйсно адже свята. Скiльки лiтературних персонажiв, скiльки реальних людей що бачать, що зауважують чи ледве не найголовнiшу цiннiсть у землi. Земля — святе, але вона стає засобом, способом iснування. I цi дивнi мутацiï людського духу, що так недалеко, здавалося б, вiд не скривлених iдеалiв. Тим страшнее й трагичнее. Сто тисяч — твiр не про грошi, не про погану людину, а про смерть i безпораднiсть. Т. е. про смертi через бездушшя. Це красномовно доведено в останнiй сценi: Краще смерть, чим така втрата! — Калитчини слова. Чи можна сказати, що герой не розумiє теперiшньоï цiнностi життя? Нi, вiн чудово, як говорять, розумiє: для нього життя стало процесом нагромадження грошей. У цьому мету й змiст. Його мета й змiст. Якщо сенс життя втрачений, то краще смерть. Iз цим важко не погодитися. Але питання — у чому змiст
Дивно й гiрко спостерiгати за внутрiшнiми перетвореннями Калитки. Вiн одночасно й смешен у своєму бездушшi, i трагичен. Начебто щось зламалося в людинi. Адже вiн мiг би любити близьких i також ставити над усе святiсть землi, i знайти разом з вищим змiстом теперiшню святiсть, не конвертовану у валютi. Але в ньому страшне бездушшя, коли не просто все можна купити, а все оцiнюється у валютному еквiвалентi: i вiдносини людей (яке Калитцi справа до почуттiв його родичiв, якщо можна женитися на багатiй дiвчинi?), здоров'я й комфорт близьких (яке Калитцi справа, що його жiнка повинна йти пiшки в церкву?), фактично всi
Калитка й смешен, i трагичен, i …небезпечний. Небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному свiтi не вмер. Вiн якось переодягся, замаскувався, змiнився або щось у цьому родi… Але живе й радується, купи загрiбаючи. Небезпечний тому що саме заможнi люди найчастiше здобувають певну вагу в суспiльствi, до них прислухаються, вони впливають на рiшення. I страшно розумiти, що хтось iз влади, або хтось iз дiячiв культури, не бажаючи або по власнiй волi прислухаються зараз до Калитки, сучасному Калитцi (властиво, це можуть бути спонсори й власники благодiйних фондiв, i власники мас — медиа й багато хто ще…)
Добуток Карпенка-Карого — i смiшне, i трагiчне, i …здатне захистити. Захистити суспiльство вiд Мошен. Будемо сподiватися, зрештою, що на кожнi сто тисяч, накопичених Калиткою, виявиться iншi сто тисяч — сто тисяч аргументiв проти бездушшя — така ж виразна й смiшних, i трагiчних, i гострих, як творчiсть Карпенка-Карого!