Розповiдь про Архiмеда

Архiмед (близько 287 212 рр, до н. е.) один з найбiльш вiдомих учених Давньоï Грецiï, математик, механiк та астроном. Вiн народився i жив на островi Сицилiя у грецькому мiстi Сiракузи. Його батько Фiдiй був астрономом у правителя Сiракуз Пєрона II, котрому доводився далеким родичем. Один з найвидатнiших наукових здобуткiв Архiмеда обрахування значення числа “П”, котре давало можливiсть розраховувати площу круга.
Не менш видатним його вiдкриттям став закон про спiввiдношення об'ємiв сфери, яка вписана у цилiндр, як вiдношення чисел два до трьох. Вiн так пишався цим вiдкриттям, що просив, щоб пiсля смертi на його могилi викарбували зображення сфери, яка вписана в цилiндр.
Йому належить вiдповiдь на питання: чому однi тiла у водi плавають, а iншi тонуть? Вiдповiдь на це питання вiн знайшов пiд час розв'язування задачi, яку йому поставив правитель Гiєрон II, який пiдозрював майстра, що зробив корону унiкальноï краси, у крадiжцi частини золота, пiдмiнивши його срiблом. Архiмед на основi вiдкритого закону плавання тiл та величини виштовхувальноï сили, яка дiє на занурене у рiдину або у газ тiло, довiв, що цей факт дiйсно мав мiсце. Закон отримав назву Архiмедiв закон.
Усiм вiдомий вигук Архiмеда “Еврика!” “Я знайшов!”, котрий з тих часiв став крилатим висловом. “Дайте менi точку опори, i я переверну свiт”, запевнив Архiмед царя пiсля вiдкриття закону важеля. I довiв, що, використовуючи “закон важеля”, можна робити майже чудеса: змiг витягнути на берег однiєю рукою за допомогою системи механiзмiв корабель, котрий ранiше тягало для ремонту декiлька сот осiб.
Пiд час оборони рiдних Сiракуз вiд навали римлян греки змогли дати вiдсiч римськiй армiï, використовуючи Архiмедовi вiйськовi машини, пiсля чого римський полководець Марцел заявив: “Неможливо воювати з геометрiєю!”
Усе це дало згодом привiд супротивникам великого оратора дорiкати йому у вiдсутностi натхнення i природних здiбностей.: “Твоï мови пахнуть олiєю, бо ти сидиш над ними цiлими ночами при свiтлi маслянистого свiтильника”.
Але навiть вороги, нарештi, змушенi були визнати силу i майстернiсть його красномовства. У його промовах надзвичайна простота висловлювання поєднувалась з величезною силою почуття i думки, яснiстю i переконливiстю, Демосфен завжди строго тримався предмета своєï промови, не любив порожньоï балаканини. Вiн то говорив спокiйно, впливаючи на розум слухачiв, то пiдкоряв ïх силою почуттiв, передаючи ïм свою гарячу вiру в правоту справи, яку захищав.