По драмi Лесi Украïнки Лiсова пiсня

У чому змiст людського життя? Яким воно повинне бути? Що треба для
того, щоб життя було повноцiнноï, щасливоï, правильноï?
Цi питання є синонiмiчним вiдгомоном головноï проблеми драми-
феєрiï Лiсова пiсня. Щоб вiдповiсти на них, треба мати
неабиякий життєвий досвiд, умiти любити, прощати й вiрити. Цей
вiра — гiмн єднання людини й природи, це щира пiсня про
велич духовного, про запопадливiсть людини на щастя, про складнi болiснi
шляхи кнему.
Драма створена на багатiй щедрiй основi украïнськоï
мiфологiï, усноï народноï творчостi , що поетеса
пропустила через свою душу й прийшла до глибоких фiлософських тверджень
по питанню змiсту людського життя
У чому ж головний конфлiкт драми, де той ключик, що дає можливiсть
осягти: чому щастя — це зрада? Давайте згадаємо початок
добутку, коли пробуджена грою Лукаша на сопiлцi, Манка говорить: Весна
ще так нiколи не спiвала, як тепер. Проста, але чарiвна мелодiя
викликає в неï iнтерес виконавцем. Вiн, iмовiрно, гарний!
— думає вона. Краса пiснi в ïï уявi не може не
поєднуватися iз вродою юнака. Отже, цим самим поетеса
пiднiмає силу мистецтва, що здатно розбудити до життя навiть сили
природи, адже Мавка — це тендiтна часточка природи
Духовна краса казковоï дiвчини проявляється у всьому: у
любовi до природи, у баченнi краси, у шанобливому вiдношеннi до старших,
готовностi принести себе в жертву заради щастя iнших, в умiннi прощати й
вiрно любити Мене вражає ïï безпосереднiсть i чистота
любовi до Лукашу:

• Ти сам для мене мир, милiше, краще,
• Чим той, що дотепер знала я

Саме заради любовi Мавка знiмає свiй чудовий одяг i одягає простiй, буденне вбрання, працює в господарствi Лукаша, догоджає його сварливiй матерi, рiже руку серпом, щоб не знищити красу русалки Полевой. Як же треба любити, навiть умiти любити! Чи потрiбна ця любов Лукашу, чи оцiнив самопожертву вiльноï вiд буденних проблем Мавки? Думаю, що немає! Напевно, Лукаш, маючи музичне дарування, не має люблячого серця, щирих почуттiв! Тому й одружується з Килиною, що має багате придане. Знову майно, знову соцiальна залежнiсть i невiрнiсть. Лукаш сам i себе Не розумiє, що творить
чиТреба дiвчинi мстити за знiвечену долю, за зраду? Нi, Мавка не
здатна до помсти. Яка шляхетнiсть, яке великодушнiсть! Це i є та
духовна краса, який так бракує нам сьогоднi. Мавка вчить нас бути
безкорисливими, робити добро навiть тим, хто робить зло. Лукаш, на мою
думку, нанiс ïй образу, ранив у саме серце своïм зрадництвом i
був покараний вовкулакою! Але в найтяжчу хвилину Мавка допомагає
Лукашу: звiльняє його з пiдземелля, повертає людська подоба.
З яким же почуттям дивився вовкулака Лукаш на Мавку. Може, настане час,
i той, хто робив зло, зрозумiє своє падiння, стане добрiше.
Тому що людяне, творче, свiтле не може бути назавжди втрачене вчеловеке.
Лiсова пiсня — це конфлiкт мiж покликанням людини, що дає
йому природа вiд народження, i сутнiстю його у вiдповiдних соцiальних
умовах, мiж красою й повсякденнiстю, мiж добром i злом. Пiзнiше цi
проблеми знову знайдуть своє розкриття. Саме до них звернеться
Лiна Костенко у своєму добутку Маруся Чурай . Знайомi мотиви,
знайомий сюжет, знайомi почуття?! Любов — це, люди, справа
непiдсудне. На все столiття. Любов любов'ю, а життя важка. Не люби
нiкого, це — лихо. Неровня душ — це ще гiрше, нiж майно. Моя
любов досягала пiднебiння. А Григорiй ходив ногами по землi. Так оцiнила
вiчне почуття любовi Маруся Чурай. Нiчого зайвого — усе коротко.
Всiм людям хочеться мати таке свiтле почуття, як любов. Але сьогоднi
панує образа за нашу молодь, що поважає нiчнi бари,
легковажно ставиться до почуттiв iншоï людини. Фiзична близькiсть
замiняє духовну. Напевно, сьогоднiшньому поколiнню треба навчитися
любити, як Мавка.