Педро Кальдерон де ла Барка
На сiльських i мiських площах виступали мандрiвнi трупи, а при дворi
короля ставили вишуканi спектаклi, на якi бувало витрачали бiльше
грошей, анiж, як тепер би сказали, на першочерговi соцiальнi програми.
Театр супроводжував iспанцiв скрiзь. На ярмарках ставилися комедiï
й жорстокi драми честi, що були особливо популярнi серед збiднiлого
дворянства, яке частогусто й могло похвалитися тiльки незаллямоваиою
честю.
А пiд час безлiчi релiгiйних свят, якi були звичайним явищем у
католицькiй Iспанiï, що вигнала євреïв iз краïни
лише за те, що ïхнi пращури буцiмто виннi в смертi Христа, адже
звiльнили не його, а Варраву, ставилися ауто. Та, попри
загальнонацiональну любов, театр мав могутнього ворога iспанську
iнквiзицiю, яка вважала вистави породженням пекла й робила все можливе й
неможливе, щоб заборонити театр як такий. Якщо пригадати долю
англiйського театру часiв Шекелi ра й Кромвеля, вiд утискiв якого
особливо потерпали лицедiï, то на той час протистояння церкви й
театру було проблемою загальноєвропейською.
Однак, попри все або завдяки всьому, iспанський театр переживав свою
золоту добу, межi якоï визначила творчiсть двох генiальних
драматургiв Лопе де Веги Карпйо та Педро Кальдерона де ла Барки.
Молодший сучасник Лопе де Веги, Кальдерон, прийшов у лiтературу як його
наступник, нiби прийнявши естафету у визнаного метра, який вiдзначив
молодого поета пiд час традицiйного поетичного конкурсу в Мадридi на
честь покровителя iспанськоï столицi Святого Iсiдора. Сонет
Кальдерона, що його вподобав Лопе де Цегл, якого сучасники називали
чудом природи, потiм потрап/ж до збiрки сонетiв самого Лопе. Це свiдчило
не про непоряднiсть чи неуважнiсть драматурга, а про непересiчне
досягнення молодого автора, бо його твiр видавцi визнали вартим Лопе в
Iспанiï тих часiв бiльшого комплiменту для письменника не iснувало.
Про Кальдерона вiдомо водночас i багато, i мало: певнi перiоди його
життєвого шляху дослiдженi докладно, але є роки, навiть
десятилiття, про якi майже нiчого не вiдомо.
Здавалося, Кальдерон досяг вершини успi ху: вiн визнаний драматург, який
користується особливою прихильнiстю монарха, багато людей шукають
будь-якоï нагоди поспiлкуватися з ним i домогтися його дружби,
знайомством iз письменником пишаються. Проте сороковi роки принесли йому
чи не найтяжчi особистi втрати: спочатку загинув молодший брат, потiм
померли старший брат, кохана жiнка, маленький син… До того ж
становище театру в Iспанiï суттєво погiршилося: iнквiзицiя
почала свiй наступ. Церковники та ïхнi прихильники не залишили поза
увагою твори Кальдерона, назвавши ïх школою злостi, свiчадом
розпусти, академiєю безсоромностi. I це було сказано про
п'єси, якi ввiйшли до золотого фонду свiтового театру!
18 вересня 1651 р. Кальдерон, нiби виконуючи заповiт матерi, прийняв
постриг i вступив до духовного братства. Для нього католицтво й духовний
сан були невiд'ємною частиною сутностi, ще одним покликанням, як i
театр. Проте коли вiн став настоятелем одного iз соборiв у Толедо, це не
сподобалося деяким iєрархам iспанськоï католицькоï
церкви. Вони нагадали Кальдерону про його драматургiю, уважаючи, що
неможливо одночасно писати для театру й опiкуватися Божою домiвкою. А
невдовзi один iз опонентi п Кальдерона звернувся до нього з проханням
написати ауто для свята Тiла Господня, на що письменник iз викликом
вiдповiв: Або нечестиво писати п'єси, або нi; якщо нi, то не
заважайте менi, якщо нечестиво не просiть.
Сила духовного авторитету Кальдерона була надзвичайно великою, тож
навiть свiй похорон вiн вирiшив перетворити на своєрiдне повчання
народу. Чого хотiв вiд своïх глядачiв видатний iспанець? Щоб вони
добре запам'ятали його чи не найулюбленiшу сентенцiю, яка в рiзних
варiацiях присутня в багатьох творах митця: I ввi снi слiд робити
добродiяння.
В Украïнi Кальдерон вiдомий здавна… Його лiрику перекладали
Дмитро Павличко й Олександр Мокровольський. У серединi XX ст. Микола
Лукаш переклав монолог Сехисмундо з першоï хорнади п'єси
Життя це сон. I, нарештi, до 400лiття з дня народження великого
iспанського митця (2000) Михайло Литвинець здiйснив повний переклад
цього шедевра iспанськоï та свiтовоï драматургiï.
