Образ i характеристика Сансо Пансы в романi Сервантеса Дон Кихот

Роман найбiльшого з iспанських письменникiв Мигеля де Сервантеса Дон
Кихот став одним з тих добуткiв, змiст яких невичерпне, а образ
головного героя настiльки складний i багатозначний, що повнiстю не
розгадано й донинi. Значення добутку виходить далеко за рамки
пародiï на лицарськi романи (а саме таким був первiсний задум
письменника).
Сервантес розгорнув у своєму добутку широку реалiстичну картину
життя сучасноï йому Iспанiï й наповнив його гуманiстичними
iдеями, протестом проти гнiта суспiльних верхiв, убогостi й безправ'я
народу. Сам же герой вирiс у нього в шляхетного захисника пригноблених,
борця проти суспiльноï несправедливостi .
Для чого ж знадобилося Сервантесовi пiдшукати своєму героєвi
супутника, думкам, справам i вчинкам якого вiдведено чимало сторiнок
роману? Яку роль вiн виконує?
Помнете, пiсля свого першого подвигу Дон Кихот повернувся додому, щоб
знайти зброєносця? Ïм погодився стати мiсцевий селянин Санчо
Панса, смiшний грубуватий селянин, якого спокусили обiцянку одержати у
володiння завойований острiв. Цей хлiбороб з дiда-прадiда був незвичайно
радий звiльнитися, нарештi, вiд важкоï селянськоï працi, вiд
великоï сiм'ï й одержати можливiсть набивати собi черево, не
прикладаючи бiльших зусиль. Санчо, як i бiльшiсть громадян iспанського
суспiльства того часу, мрiяв жити за рахунок iнших (наприклад, якщо на
подарованому островi будуть негри, то вiн планує продати ïх у
рабство).
Для нього це природно, тому що в його характерi переважає
матерiальний розрахунок, протилежний романтичноï височини Дон
Кихота. Ще Г. Гейне говорив, що Санчо Панса й Дон Кихот немов пародiюють
один одного. Але є в цих героïв i щось загальне, що звело
ïх разом, недарма ж односiльчани вважають i того й iншого диваками.
Щоб розiбратися в цьому питаннi, потрiбно спробувати проаналiзувати
ïхньоï думки, справи й учинки На перший погляд, героï
роману Сервантеса часто сприймаються як люди-антиподи iз протилежними
поглядами: Дон Кихот — романтик, iдеалiст, а Санчо Панса —
практик, обиватель. Але читаючи добуток далi, ми поступово
розумiємо, що Санчо вiдведено в романi важлива роль: наставляння
Дон Кихота своєму зброєносцевi — це вираження
суспiльноï програми гуманiзму, прихильником якоï був автор.
Так, наприклад, Дон Кихот, будучи сам вище феодальних забобонiв,
переконує Санчо не соромитися свого селянського походження

• Якщо ти вступиш на шлях чесноти, говорить вiн, i будеш намагатися робити добрi справи, то тобi не прийде заздрити справам князiв i сеньйорiв, тому що кров успадковується, а чеснота здобувається, i вона має цiннiсть самостiйну, на вiдмiну вiд кровi, що такоï цiнностi не має.

Вiн радить Санчо нiколи не керуватися законом особистоï сваволi, а тiльки справедливiстю й милосердям, однаково дотримуючи цiєï справедливостi у вiдношеннi й до богатим, i до бедним. Ми бачимо, що Санчо дуже серйозно ставиться до слiв свого вчителя, уважно слухає його, намагаючись запам'ятати його ради, щоб у пiдходящий момент скористатися ними й прослить мудрим губернатором. Далi бiльше: слова й справи Санчо Панси свiдчать про його гуманiстичнi погляди, перейнятих у Дон Кихота. Санчо вже не соромиться свого походження, не прагне будь-що-будь стати доном, А засуджує манкуртов i пристосованцiв. Вiн справедливий i виконаний вiдповiдальностi на судi, коли вiдстоює iнтереси iнших людей.
Коли Дон Кихот мiркує про вiльностi й честь, засуджує не-
справедливе суспiльство, що вiдступило вiд цих вiчних людських законiв,
Санчо погоджується з високими й шляхетними словами Дон Кихота про
незалежнiсть вiд сильних миру цього. Правда, вiн вiдразу проявляє
й розважливiсть, навiть ощадливiсть, уважаючи, що не коштує про
всякий випадок вiдмовлятися й вiд дарункiв, тому що на , життєвому
шляху не часто зустрiчаються замки, де щедро пригощають (частiше
нагороджують стусанами й цiпками). Так, Санчо запасливий i ощадливий,
приземлений, рацiональний, але в той же час вiн є втiленням
народноï мудростi, що ґрунтується на I життєвому
досвiдi
При всiєï зовнiшньоï несхожостi героïв
роману рiднять загальнi риси: вони однаково ненормальнi диваки, з
погляду нормальних людей, вони негативно ставляться до миру
несправедливостi, вони стурбованi долями простих людей i завжди готовi
прийти рятуйте! i ображеним. Ïм обом властива щирiсть i вiдкритiсть
натури. Обоє сподiваються на краще життя й ведуть активнi пошуки
новоï дiйсностi, при цьому вони готовi непохитно переносити удари
долi й тимчасовi невдачi. Такi рiзнi по своєму соцiальному
статусi, походженню, характеру й темпераменту, героï схожi в
головному: служiння добру зближає цих несхожих людей, вони
доповнюють один одного й тому сприймаються як нерозлучнi супутники
Слуга й пан, вони завжди разом. Як затверджує И. Паси, еволюцiя
двоïстоï природи Санчо Панси поступово веде до знищення в
ньому санчопансовщини й до торжества донкiхотства. А виходить, недарма
приходять у цей мир донкiхоти! Саме в тiм,

• Хто говорить, що вмер Дон Кихот?
• Ви цьому, будь ласка, не вiрте:
• Вiн не подвластен часу й смертi
• Вiн у новий вiдправляється похiд!
• (Ю. Друнiна)