Лiрика Володимира Пидпалого

Тиха елегiя — поезiя патрiотична. Уже сама назва є досить
оригiнальним для добутку з патрiотичним пафосом. Цiєю назвою
письменник пiдкреслює, що сьогодення почуття патрiотизму це не
голоснi обiцянки й слова, а щось досить особисте, тихе, iнтимне.
Патрiотизм, любов до своєï землi — десь на рiвнi
внутрiшнiх вiдчуттiв i говорити на цю тему треба тихо, елегiйно, або й
взагалi не говорити

• …Вiд них не вiдокремлю себе й тодi, як у землю перейду — патрiотизм не як сукупнiсть пишних фраз, а як вiдчуття й спосiб iснування робить людини вiчним, навiки зв'язує його з iсторiєю свого народу — як iз предками, так i з далекими нащадками. У вiршi Тиха елегiя патрiотичнi почуття висловленi дуже щиро, справдi елегiйно, але вiд того вони стають тiльки бiльше переконливими, емоцiйними

Заклик. Цей вiрш повнiстю символичен. Образи в поезiï, як i ритмiка цього добутку, досить простi. Проте, символiчне навантаження робить змiст вiрша дуже глибоким. Образи ночi, трьох замкiв, золотого човна, холодного неба створюють особливий художнiй мир, що символiзує єднiсть духовного й реального, глибокi роздуму над життям i разом з тим життєвий оптимiзм. Рефреном звучить пiдемо — недарма вiрш має таку назву. Автор запрошує читача обрати правильний шлях i випливати iм. Поезiя пронизана лiричним настроєм. Шлях до добра, до свiтла може виявитися складним, проте, це єдиний правильний шлях. Автор у символiчнiй формi призиває вiрити в нього: Навiть якщо не дiйдемо — пiдемо!