Лауреат лiтературноï премiï Медичi Умберто Еко

Умберто Еко є однiєю з найталановитiших особистостей
сучасноï свiтовоï культури. Науковець, фiлософ, спецiалiст з
iсторiï середньовiчноï Європи, семiотик, есеïст,
лiтературний критик, письменник, про * у фесор Болонського унiверситету,
а також почесний доктор багатьох знаних унiверситетiв свiту. Не
випадково видатний лiтературознавець та вчений iз свiтовим iм'ям, Юрiй
Лотман, називав Умберто Еко “Одним iз найбурхливiших кратерiв
вулкану сучасного iнтелектуального життя Iталiï”. Його
неосяжний кругозiр та енциклопедична ерудицiя у рiзноманiтних сферах
культури вражає.
Умберто Еко написав чимало вагомих наукових робiт, серед яких:
“Еволюцiя середньовiчноï естетики” (1959 р.),
“Вiдсутня структура. Введення у семiологiю” (1969 р.),
“Поетика Джойса”(1998 р.) тощо. Свiтову славу метру
сучасноï словесностi принiс його перший фiлософськодетективний
роман “Iм'я троянди”, що був опублiкований у 1980 роцi. А
пiсля його екранiзацiï французьким кiнорежисером ЖанЖаком Анно у
1986 роцi популярнiсть твору почала зростати у геометричнiй
прогресiï. ЖанЖак Анно, який все життя захоплюється
iсторiєю, згадує, яке велике враження справив на нього
роман: “Читаючи “Iм'я троянди”, я весь час вiдчував
привабливiсть Середньовiччя. Народилося нестерпне бажання зануритися у
свiт ерудицiï, корiння якого знаходиться у далекому минулому.
Умберто Еко це справжнє джерело знань…”
Умберто Еко написав ще 4 романи: “Маятник Фуко” (1988 р.),
“Острiв попереднього дня” (1994 р.), “Баудолiно”
(2000 р.) та “Дивовижний вогонь королеви Лоани” (2004 р.).
Щоправда, роман “Дивовижний вогонь королеви Лоани”, на жаль,
може стати останнiм, адже в одному зi своïх iнтерв'ю письменник
заявив, що бажає продовжувати займатися тiльки наукою, i
“п'яти романiв буде достатньо”. Як i всi чотири попереднi
художнi твори Умберто Еко, роман “Дивовижний вогонь королеви
Лоани” вирiзняється прекрасною стилiстикою, несподiваним
сюжетом та формою. Головний герой роману 59-рiчний торговець
антикварноï книги Джамбаттiста Бодонi, який через нещасний випадок
втрачає пам'ять. Герой не пам'ятає своєï родини й
навiть не може пригадати власне iм'я, проте навдивовижу легко
цитує твори рiзноманiтних авторiв. За i онiєю долi, його
культурiй “багаж” залишився п торушним, вiн пам'ятає г
г зйже все, що колинебудь в литтi йому довелося прочитати. Розгублений
герой намагається будьщо пригадати своє минуле й iз
цiєю метою повертається у будинок, де промайнуло його
дитинство. Там вiн знаходить старi платiвки, якими захоплювався в
юностi, колись улюбленi журнали та книжки, якими зачитувався, першi
шкiльнi пiдручники тощо. Цi речi поступово допомагають повернути
Джамбаттiсту Бодонi усе те, що вiн втратив.
Книгу “Дивовижний вогонь королеви Лоани” можна назвати
“iлюстрованим романом”, адже на ïï сторiнках читач
знаходить чимало зображень старi марки, обкладинки журналiв, книжок,
платiвок… За задумом Умберто Еко, всi вони мають яскраво
проiлюструвати 30тi та 40вi роки XX столiття, роки дитинства та юностi
головного героя роману, а також, до речi, й самого письменника:
“… бiльшiсть iз спогадiв тих часiв моï власнi спогади,
та усi зображення журналiв, платiвок, книжок та комiксiв дiбранi мною з
власноï колекцiï. Але я не намагаюся описати автобiографiю, це
скорiш бiографiя цiлого поколiння. ” Як зiзнається
письменник, на пошуки усiх цих антикварних речей вiн витратив багато
часу, роками блукаючи букiнiстичними лавками. Як i Джамбаттiста Бодонi,
Умберто Еко шукав слiди свого минулого.
Отже, читаючи iз задоволенням книги Умберто Еко, будемо все ж таки
сподiватися, що великий майстер слова напише на радiсть читачам ще не
один цiкавий художнiй твiр та поповнить свiтову скарбницю
iнтелектуальноï постмодернiстськоï прози. Мимоволi згадуються
його слова, якими вiн охарактеризував себе як письменника: “Я
вчений, котрий на вихiдних замiсть того, щоб грати у гольф, пише
романи.”