Краса й велич рiдного слова в поетичнiй творчостi Максима Рильська

Вiдношення до слова як до магiчноï сили — примiтна риса
поетичного таланта Максима Рильська. Хоча слово для всiх поетiв є,
так сказати, матерiалом для творчостi , але в украïнськiй
лiтературi найдеться небагато таких, хто б його поважав i обожнював
настiльки, як Максим Тадейович Рильськ. Великий знавець рiдноï
мови, вiн кожним вiршем затверджував красу й велич украïнського
слова. Чимало у творчiй спадщинi поета вiршiв, тематично присвячених
проблемам рiдноï мови, яких у часи тотальноï русифiкацiï
було ой як багато. Як цивiльну акцiю, спрямовану проти грубого тиску
русифiкаторiв, знищення ними нацiональноï культури, сприйняли в
Украïнi вiрш Рильська Рiдна мова , уперше прочитаний автором на IV
з'ïздах украïнських письменникiв в 1959 роцi. Це добуток про
нечуванi страждання украïнськоï мови, про глузування, що
робили над нашим словом царьови блазнi й кати, раби розуму й характеру,
якi прикладали всiлякi зусилля, аби тiльки запрягти мову великого народу
в ярмо. Показуючи знущання iмперських чиновникiв над украïнською
мовою, поет звертає увагу на катування, що вiн випробовував: йому
виривали мову, його озлоблено топтали, кидали за ґрати. Наша мова
була порубана, посiчений, як герой стародавньоï думи Федiр
Безрiдний. I все-таки вiн не загинув, вижив, зберiг свiй дух велично^-
гiдний

• Як гул сторiч, як шум столiть,
• Як бури подих — рiдна мова
• Веснянi пахощi листкiв,
• Сурма походу свiтанкова,
• Неволi стогiн, волi спiв,
• Життя духовноï основа

Порiвняння живого слова народу з яскравою багатобарвною й непостiйною веселкою не випадково, тому що в мовi знаходить свiй прояв вся розмаïтiсть навколишнього свiту. У метафоричних вираженнях життя духовна основа, мова вогненний, народу вiще слово розкривається величезна роль украïнськоï мови в життi украïнського народу. В iншому своєму вiршi Мова поет звертається до кожного украïнця, тому що переконано: який би не була язикова полiтика держави, якими б наполегливими не були заходу русифiкаторiв, доля украïнськоï мови буде залежати вiд вiдношення до нього безпосередньо мовцiв: як втеча виноградноï лози, плекайте мову… Автор призиває своïх сучасникiв i нащадкiв не засмiчувати рiдну мову, пiклуватися про його чистоту, прислухатися до мови народу, тому що немає … мудрейших, чим народ, учителiв; у нього кожне слово — це перлина… Рильський радить частiше заглядати в словник, уживати слова й вираження правильно, щоб мова була виразним i богатим. Вiрш звучить як установка вчителя, мудре керiвництва, як заповiт. Максим Рильськ був переконаний у надзвичайнiй здатностi слова, особливо поетичного, впливати на свiдомiсть людини. Про таємницi мистецтва поезiï вiн мiркує у вiршi Поетичне мистецтво. Теперiшня поезiя — це така висока простота, таке єднання точних слiв, якi не приймають марнославства, лицемiрства, будь-якоï фальшi. Теперiшня поезiя — це розкриття глибинноï сутi життєвих явищ. Так, звертаючись до художника, до себе самому, Рильськ проголошує:

• Слова повиннi бути покiрнi
• Почуттям i помислам твоïм,
• И рими повиннi бути вiрнi,
• Як друзi в подвигу святому