Iсторична геологiя

ВВЕДЕННЯ
В Ааленськом столiттi уздовж схiдного узбережжя сучасноï Росiï
вiд м. Владивостока до м. Амур^-амуровi-Амуру-олександрiвську-на^-амурi
простягнулося Сихоте-Алиньськое море. На схiд цього мiста перебував
Охотський острiв, що має каплевидную форму, пiвнiчно-схiдний край
якого впиралася в затоку Шелихова. Схiдно-Азiатське море вiдокремлювало
Охотський острiв вiд материковоï частини й Приохотськой височини.
На захiд Шантарських про-вов море переходить в Аргунський затока, що
має витягнуту форму до м. Чита й рiвну берегову лiнiю. Пiвнiчнiше
м. Чита розташовувалися Даурськие гори, а iнша берегова лiнiя являла
собою Станову височину (на пiвночi) . Пiвденний берег затоки обмежувався
Буриинськой височиною. На мiсцi Анадирського затоки в Ааленськом
столiттi iснували Чукотськi про-ва, що мали рiвну берегову лiнiю. На
захiд вiд цих про-вов проходила гряда Карякських про-вов численних i
малих по площi, що закiнчувалася в районi устя рiки Калиму. У районi
початок рiки Омолон розташовувався V-Образний Омолонський о-ов з рiвною
береговою лiнiєю. На захiд Омолонського про-ва розташовувалася U-
образна Калимськая гряда по розмiрах приблизно перевищуюча Омолонський
про-в у три рази. Пiвнiч вищеописаних про-вов обмивало Калимськое море з
дуже порiзаною береговою лiнiєю з безлiччю пiднятих i опущених
дiлянок морського дна. Пiвденну частину цих про-вов обмивало море
Черського, на захiд вiд Калимськой гряди перехiдне в Ленськое море,
роздiлене невеликою дiлянкою опущеного дна. У районi сучасного Схiдно-
Сибiрського моря розташовувалося два значних по площi про-ва, омиваних
Схiдно-Сибiрським морем. Берегова лiнiя про-вов плавну. Пiвнiчнiше
початок рiки Лена розташовувався аналогiчний про-ов. На захiд цього про-
ва розташовувався Хатангський затоку, що вiдокремила Росiйську височину
на пiвночi й Сибiрськi-Сибiрське-сибiрський-пiвнiчно^-сибiрську на
пiвднi. Росiйська височина простягнулася до мису Арктичний. Середньо-
сибiрська височина на пiвдень простягнулася до рiки Ангара, а зi сходу
обмежена басейном рiки Лена. Вiд м. Єнiсейська до м. Мирного
простягнулася Ангаро-Вiлюйська низовина, що обмежує Середньо-
Сибiрську височину з пiвденно-схiдноï сторони. Пiвденнiше м.
Красноярська розташовувалися Алтай-Саянськие гори, що простягнулися до
м. Iркутська й у районi м. Улан-Уде перехiднi в Даурськие гори. Мiж Ангаро-
Вiлюйською низовиною й Даурськими горами розташовувалося Байкальське
нагiр'я. У басейнi рiки Лена розташовувалася Ленськая низовина, омивана
Ленським морем зi слабко порiзаною береговою лiнiєю. Вiд Схiдно-
Азiатського моря Ленськую низовина вiдокремлювала Приохотськая височина,
на пiвденний захiд перехiдна в Станову височину, пiвнiчнiше якоï
розташовувалася Пiвденно-Якутська низовина, вiддiлена вiд Ленськой
низовини Байкальським нагiр'ям.
МОРЕ
В Ааленськом столiттi море по площi займало приблизно 1/3
територiï. Бiльша частина акваторiï пiдпадає пiд
категорiю дрiбного шельфу й тiльки в окремих мiсцях — глибокого
шельфу. У Тихому океанi поряд з дiлянками дрiбного й глибокого шельфу,
видiляються дiлянки материкового схилу.
Сихоте-алиньськое море
Сихоте-алиньськое море ставиться до типу зовнiшнiх морiв. Рельєф
морського дна нерiвний: на ньому видiляються витягнутi пiднятi дiлянки
iз зачатками структур подiбних до острiвних дуг, хоча основна площа
морського дна доводиться на глибини, що перевищують 200 м. У зв'язку з
розчленованiстю морського дна спостерiгаються два типи опадiв. У дрiбних
витягнутих затоках накопичувався тонкообломочний глинистий^-глинистий-пiщано-
глинистий матерiал. Осад такого типу збагачений органiчними залишками:
амонiтами, белемнiтами, двостулковими молюськами. У глибокi ж частинах,
особливо в пiднiж схилiв пiднятих областей вiдкладався галечно-пiщано-
глинистий осад, збiднений залишками фауни. До захiдноï частини
морського басейну присвячена домiшка пирокластики до чисто терригенним
опадiв. У найбiльш глибинних дiлянках Сихоте-Алиньського моря потужнiсть
опадiв перевищує 1000 м.
Аргунський затока
Дно затоки вирiвняне. Ськлад опадiв, що накопичувалися, аналогiчний
ськладу опадiв вищеописаного Сихоте-Алиньського моря.
Схiдно-Азiатське море
Берегова лiнiя плавна, рельєф дна вирiвняний. За окремим даними в
ськладi опадiв переважає глинистий матерiал з домiшкою
пирокластики й вiдзначаються залишки амонiтiв. Ланцюгом островiв, у тому
числi Коряцькими про-вас, Схiдно-Азiатське море вiддiляється вiд
розташованих на захiд наступних морських басейнiв: Колимського моря,
морячи Черського й Енисейського моря.
Колимськое море
Даний морський басейн у сутностi не мав протяжний береговоï
лiнiï, i вiддiлявся вiд iнших морських басейнiв ланцюгами про-вов.
Рельєф дна морського басейну нерiвний сложнорасчлененний iз
численними пiдняттями, що утворять о-ва. У зв'язку з таким
рельєфом дна спостерiгається велика розмаïтiсть
розмiрiв уламкiв у переважно терригенних опадах цього морського басейну
(вiд галечников до глинистого матерiалу) . У схiднiй i пiвденно-схiднiй
частинах морського басейну опади збагаченi органiчними залишками,
представленими амонiтами, белемнiтами й двустворками, а також
пирокластичеським матерiалом. Потужнiсть опадiв досягала 500 м.
Море Черського
У цiлому неглибокий морський басейн мав в осьовiй частинi ви тягненi,
вiдносно глибокi дiлянки (бiльше 200 м) . Опади даного морського басейну
представленi в основному пiщано-глинистим матерiалом. У схiднiй частинi
вiн збагачений органiчними залишками. До осьовоï частини басейну
присвяченi найбiльшi потужностi опадiв (бiльше 500 м) .
Ленськое море
Будова дна Ленського моря аналогiчно морю Черського, але специфiка
опадiв трохи мiняється — частка глиниського осаду
збiльшується. Серед фауни отмечаюся двустворки, амонiти,
форамiнiфери й белемнiти. Потужностi опадiв менш 300 м. Хатангський
затока
Затока мала плавну берегову лiнiю й сильно витягалася по лiнiï З-СЗ
— В-ЮВ. Рельєф дна рiвний. Опади терригенние. Ближче до
берегiв перевага пiщанистоï ськладовоï, до центральних частин
— глинистий. Вiдзначено залишки форамiнiфер, двустворок, амонiтiв.
Потужнiсть вiдкладень не перевищує 125 м. З-СЗ закiнчення затоки
характеризується бiльше мiлководною й прiсноводною обстановкою.
СУША
В ааленськом столiттi суша займало приблизно 2/3 дослiджуваноï
територiï. Бiльшу частину континентальноï суши становили рiзнi
по висотi рiвнини й невисокi гори.
Найбiльш великi областi нагромадження опадiв представляли Ангаро-
Вiлюйська низовина, Ленськая низовина й Пiвденно-Якутська низовина.
Ангаро-вiлюйська низовина
Низовина, що мала витягнуту форму з основною довжиною з пiвнiчного сходу
на пiвденний захiд, у районi рiки Бирюса рiзко мiняє напрямок пiвденно-
схiдне. Рельєф у цiлому спокiйний i тiльки в пiвденно-захiднiй
частинi уськладнений двома невеликими прiсноводними озерами. У данiй
областi акумуляцiï накопичувалися терригенние опади, характер яких
мiнявся вiд пiщаних на пiвночi, до глинистих, пiщаних до грубообломочних
на пiвденно-заходi й пiвднi. Аналогiчно змiнюється i ïхня
потужнiсть — вiд невеликих (близько 45 м) до значних ( 200-350 м),
якi утворювалися за рахунок рiзкоï змiни кутiв нахилу бортiв
низовини. Пiвнiчно-захiдний i юго-востойний борта були досить пологi, у
той час як пiвденний борт дуже крутоï. У захiднiй частинi низовина
з'єднується з областю нагромадження пiщанистого матерiалу.
Ангаро-вiлюйська низовина на початку ааленського столiття до пiвнiчного
сходу плавно переходило в Ленськую низовина.
Ленськая низовина
У Ленськой низовини вiдзначалася найбiльша на данiй територiï
область опадонакопичення, представлена рiзноманiтним терригенном
матерiалом, серед якоï видiляються 5 фацiй (опис фацiй приводиться
з пiвдня на пiвнiч) .
1 фацiя: представлена глауконiтовими пiськами. Потужнiсть вiдкладень
незначна.
2 фацiя: представлена чергуванням гравiйно-пiщано-глинистого матерiалу,
з потужнiстю вiдкладень бiльше 10 м.
3 фацiя: представлена пiщано-глинистими вiдкладеннями, потужнiсть
вiдкладень становить 80 м.
4 фацiя представлена чергуванням пiщано-глинистим матерiалом з бiльше
високим змiстом пiщанистого матерiалу. Потужнiсть вiдкладень до 160 м.
5 фацiя: представлена чергуванням алевритисто-песчано-глинистим
матерiалом, серед якого вiдзначений пiрит. Потужнiстю вiдкладень до 300
м.
1,2 i 5 фацiï мали невелику площу поширення в порiвняннi з 3 i 4
фацiями.
У вищеописаних опадах вiдзначенi залишки морських органiзмiв: амонiтiв,
двустворок i белемнiтiв, що свiдчить про змiну умов опадонакопичення й
опуськаннi суши в Ааленськом столiттi.
У пiвденно-схiднiй частинi Ленськая низовина глибоко прорiзає
Приохотськую височина. Борта низовини в данiй частинi мали крутий кут
нахилу, що сприяло нагромадженню пiщанистих i грубообломочних
матерiалiв, у яких вiдзначенi залишки наземних рослин .
На пiвночi Ленськая низовина плавно переходила в Пiвденно-Якутську
низовину.
Пiвденно-якутська низовина
У цiй низовинi накопичувався в основному терригенний матерiал,
представлений пiщано^-глинистим флишем з помiтною перевагою пiщаного
матерiалу. Також вiдзначенi фацiï з пирокластичеським матерiалом.
Потужностi опадiв досягали 300 м у пiвнiчнiй частинi низовини за рахунок
бiльших кутiв нахилу бортiв. Вiдзначено залишки флори. В Ааленськом
столiттi у зв'язку з вертикальними коливаннями суши в Ленськой низовини
Пiвденно-якутська низовина також перетерплювала змiни.
Крiм вищеописаних великих областей акумуляцiï вiдзначалися невеликi
по площi, але значнi по потужностi областi опадонакопичення. В Алтаï-
Саянських горах накопичувався в основному пiщано-глинистий матерiал,
потужнiсть вiдкладень якого досягала 550 м. У пiвденнiй частинi
Даурських гiр накопичувався матерiал спилито-кератофировой формацiï
субщелочного й лужного ськладу.
Потужнiсть вiдкладень досягала близько 800 м. Дана область
опадонакопичення присвячена до зони дiï вулканiв. Схiднiше
Даурських гiр розташовувалася низовина, у якiй накопичувався грубои
мелкообломочний матерiал зi значною перевагою грубообломочной
ськладовiй. Потужнiсть опадiв бiльше 1700 м.
Середньо-сибiрська височина
Близько 1/3 континентальноï суши займає Середньо-Сибiрська
височина. Рельєф спокiйний без рiзких перепадiв висот з оцiнкою до
300 м. Вона ськладена в центральнiй частинi сибiрськими траппами. У пiвнiчно-
схiднiй частинi височини вiдзначається невелика дiлянка кислих
вивержених i метаморфiчних порiд за рахунок руйнування яких утворювалися
уламковi породи, а з опуськанням суши й карбонатнi породи. У пiвнiчно-
захiднiй частинi накопичувалися осадовi породи. У пiвденнiй частинi
низовини на рядi ськислими виверженими й метаморфiчними породами
вiдзначенi карбонатнi. Таймирська височина
Представлена на картi пiвнiчно-схiдна частина Таймирськоï височини
по характерi матерiалу, що ськладає, близька до Середньо-
Сибiрського. Вона також ськладена сибiрськими траппами й уламковим
матерiалом.
Таймирська рiвнина
Пiвнiчно-схiдна частина Таймирськоï рiвнини, представлена на картi
Розташовувалася пiвнiчнiше Таймирськоï височини й була ськладена
виверженими й метаморфiчними породами рiзного ськладу, на якi вiдкладали
уламковi й карбонатнi породи.
Байкальське нагiр'я
Має максимальнi оцiнки висот бiльше 300 м. Вона ськладена двома
типами порiд: кислими виверженими й метаморфiчними й карбонатними.
Алтаï-саянськие гори
Дана гiрська система представлена на картi пiвденно-схiдною ïï
частиною. Ïï максимальнi оцiнки аналогiчнi Байкальському
нагiр'ю. Гори ськладенi виверженими метаморфiчними й осадовими породами.
У пiвденно-захiднiй частинi Алтаï-Саянськие гори переходять у
Даурськие гори.