Хiмiя i екологiя
За оцiнкою Всесвiтньоï органiзацiï охорони здоров'я (ВООЗ), iз
бiльш нiж 6 млн. вiдомих хiмiчних сполук практично
використовується до 500 тис. сполук; iз них бiля 40 тис. мають
шкiдливi для людини властивостi, а 12 тис. є токсичними. До кiнця
XX в. забруднення навколишнього середовища вiдходами, викидами, стiчними
водами всiх видiв промислового виробництва, сiльського господарства,
комунального господарства мiст набуло глобального характеру i поставило
людство на грань екологiчноï катастрофи.
Хiмiчнi забруднення — твердi, газоподiбнi й рiдкi речовини,
хiмiчнi елементи й сполуки штучного походження, якi надходять — у
бiосферу, порушуючи встановленi природою процеси кругообiгу речовин i
енергiï.
Аварiï з витоком сильнодiючих отруйних речовин i зараженням на-
вколишнього середовища виникають на пiдприємствах *хiмiчноï;
* нафтопереробноï, *целюлозно-паперовоï i *харчовоï
промисловостi, *водопровiдних i очисних спорудах, а також при *
транспортуваннi силь-нодiючих отруйних речовин.
Викиди та витоки небезпечних хiмiчних речовин загорання рiзних
матерiалiв, обладнання, будiвельних конструкцiй, яке
супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварiï
на транспортi при перевезеннi небезпечних хiмiчних речовин, вибухових та
пожежонебезпечних вантажiв
Рекомендацiï американського вченого доктора Р. Гейла, щодо
збереження здоров'я в умовах довгостроковоï дiï малих доз
випромiнювання:
Безпосереднiми причинами цих аварiй є: > порушення правил
безпеки й транспортування, > недотримання технiки безпеки, > вихiд
з ладу агрегатiв, > механiзмiв, > трубопроводiв, к ушкодження
ємностей тощо.
Одним з найяскравiших прикладiв аварiй може служити аварiя, яка
трапилась на хiмiчному пiдприємствi американськоï
транснацiональноï корпорацiï “Юнiон Карбайд” в
iндiйському мiстi Бхопал 1984р. Викид стався раптово, в нiчний час. У
результатi аварiï в атмосферу потрапило декiлька десяткiв тонн
газоподiбного компонента — метилiзоционату. Ця сполука —
дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органiв дихання,
мозку та iнших життєво важливих органiв людини. Загинуло бiльше
2,5 тисяч осiб, 500 тисяч осiб отруïлося, з них у 70 тисяч
отруєння зумовили багаторiчнi захворювання. Збитки вiд
цiєï техногенноï катастрофи оцiнюються в 3 мiльярди
доларiв США,
Офiцiйне розслiдування причин цiєï катастрофи виявило значнi
прорахунки в проектуваннi пiдприємства, недосконалiсть системи
попередження витокiв отруйних газiв. Мiсцева влада та населення не були
заздалегiдь сповiщенi про потенцiйну небезпеку для мiсцевих жителiв,
пов'язану з технологiєю виробництва отрутохiмiкатiв. Головною
особливiстю хiмiчних аварiй (на вiдмiну вiд iнших про-мислових
Катастроф) є ïх здатнiсть розповсюджуватись на значнi
територiï, де можуть виникати великi зони небезпечного забруднення
навколишнього середовища.
Повiтрянi потоки, якi мiстять гази, пароподiбнi токсичнi компоненти,
аерозолi та iншi частинки, стають джерел ом ураження живих органiзмiв не
тiльки в осередку катастрофи, а i в прилеглих районах. У США для
кожноï з 336 особливо небезпечних хiмiчних речовин, якi можуть
потрапити в навколишнє середовище внаслiдок аварiï,
встановлено три рiвнi впливу:
1. Виникає дискомфорт у постраждалих.
2. З'являється втрата працездатностi.
3. Виникає загроза життю.
До числа небезпечних для здоров'я людини газоподiбних сполук, якi
забруднюють атмосферу при хiмiчних аварiях та катастрофах, можна
вiднести: С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди
азоту та iншi.
* Сильнодiючими отруйними речовинами називаються хiмiчнi сполуки, якi в
певних кiлькостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей,
сiльськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження
рiзного ступеня.
Сильнодiючi отруйнi речовини можуть бути елементами технологiчного
процесу (амiак, хлор, сiрчана й азотна кислоти, фтористий водень та
iншi) i можуть утворюватись при пожежах на об'єктах народного
господарства (чадний газ, оксиди азоту та сiрки, хлористий водень).
Джерела забруднення дуже рiзноманiтнi: серед них не тiльки промисловi
пiдприємства i паливно-енергетичний комплекс, але i побутовi
вiдходи, вiдходи тваринництва, транспорту, а також хiмiчнi речовини, якi
людина цiлеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних
продуцентiв i консументiв вiд шкiдникiв, хвороб i бур'янiв.
Серед iнгредiєнтiв забруднення — тисячi хiмiчних сполук,
особливо важкi метали та оксиди, токсичнi речовини та аерозолi. Рiзнi
джерела викидiв можуть бути однаковими за складом i характером
забруднюючих речовин. Найпоширенiшими шкiдливими газовими забруднювачами
є: — оксиди сульфуру (сiрки) — SO2, SO3; —
сiрководень (Н2S); — сiрковуглець (СS2); — оксиди нiтрогену
(азоту) — Nox; — бензпiрен; — амiак; — сполуки
хлору; — сполуки фтору; — сiрководень; — вуглеводнi;
— синтетичнi поверхнево-активнi речовини; — канцерогени;
— важкi метали; — оксиди карбону (вуглецю) — СО, СО2.
Так вуглеводнi надходять у атмосферу i при спалюваннi палива, i вiд
нафтопереробноï промисловостi, i вiд газовидобувноï
промисловостi. Джерела забруднюючих речовин рiзноманiтнi (табл. 1,
рис.2), також багаточисельнi види вiдходiв i характер ïхнього
впливу на компоненти бiосфери. Бiосфера забруднюється твердими
вiдходами, газовими викидами i стiчними водами металургiйних,
металообробних i машинобудiвних заводiв.
Величезноï шкоди завдають водяним ресурсам стiчнi води целюлозно-
паперовоï, харчовоï, деревообробноï, нафтохiмiчноï
промисловостi. Розвиток автомобiльного транспорту призвiв до забруднення
атмосфери мiст i транспортних комунiкацiй важкими металами i токсичними
вуглеводнями, а постiйне зростання масштабiв морських перевезень
викликало майже повсюдне забруднення морiв i океанiв нафтою i
нафтопродуктами. Масове застосування мiнеральних добрив i хiмiчних
засобiв захисту рослин призвело до появи отрутохiмiкатiв в атмосферi,
ґрунтах i природних водах, забрудненню бiогенними елементами
водойм, водотокiв i сiльськогосподарськоï продукцiï (нiтрати,
пестициди i т.п.). При гiрських розробках на поверхню землi витягаються
мiльйони тонн рiзноманiтних, найчастiше фiтотоксичних гiрських порiд, що
утворюють терикони i вiдвали, що пилять i горять . В процесi
експлуатацiï хiмiчних заводiв i теплових електростанцiй також
утворюються величезнi кiлькостi твердих вiдходiв (недогарок, шлаки, золи
i т.п.), що складуються на великих площах, вчиняючи негативний вплив на
атмосферу, поверхневi i пiдземнi води, грунтовий покров (пилування,
видiлення газiв i т.п.). На територiï Украïни знаходиться 877
хiмiчно небезпечних об'єктiв та 287 000 об'єктiв
використовують у своєму виробництвi сильнодiючi отруйнi речовини
або ïх похiднi (у 140 мiстах та 46населених пунктах). Нарощення
хiмiчного виробництва призвело також до зростання кiлькостi промислових
вiдходiв, якi становлять небезпеку для навколишнього середовища i людей.
Використана лiтература:
1. Бiлявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальноï
екологiï. — К.: Либiдь. 1995 — 368 с.
2. Бiлявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум iз загальноï
екологiï. // Навч. посiбн.-К.:Либiдь, 1997.-160с.
3. Волошин I. М. Методика дослiдження проблем природокористування.
— Львiв: ЛДУ, 1994. — 160 с.
4. Екологiчний словник: Навч. посiбник /В.В.Прежко та iн. —
Харкiв: ХДАМГ, 1999. — 416 с.
5. Екологiя i закон: Екологiчне законодавство Украïни. У 2-х кн./
Вiдповiдальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев
В. А. — К.: Юрiнком ïнтер, 1997. — 704 с.
6. Злобiн Ю.А. Основи екологiï.- К.: Лiбра, 1998. — 249.
7. Корсак К.В., Плахотнiк О.В. Основи екологiï, — К.: МАУП,
2000. — 238 с.
8. Кучерявий В.П. Екологiя, — Львiв: Свiт, — 500 с.
