Головнi героï п'єси Островського Лiс

А. Н. Островський увiйшов у лiтературу як письменник непривiлейованих шарiв суспiльства, героï iз дворянського середовища з'являлися в його добутках лише епiзодично. В 60е роки спроба освоєння образа дворянського героя завершилася створенням антидворянських комедiй: На всякого мудреця досить простоти, Скаженi грошi, Вовки й вiвцi, Лiс
Високим героєм у комедiï Лiс виявляється не шляхетний дворянин, а жебрак актор Нещасливцiв декласований дворянин
Комедiя Лiс тiсно зв'язаний зi своïм часом: долi героïв уписуються у великий iсторичний час. Островський чудово вiдчув, що в Росiï 60х рокiв усе перевернулося й тiльки укладається (Л. Толстой Ганна Каренина). У концентрованому видi всi змiни в життi суспiльства вiдбивалися в сiм'ï. З катастрофою крiпосного права руйнуються патрiархальнi пiдвалини в життi суспiльства й сiм'ï. Людина виявляється один на один iз самим собою. Все це вiдбувається на тлi зовсiм нових економiчних вiдносин. Скажених грошей не стало вистачати для людей, що звикли жити на доходи вiд крiпосних маєткiв. Дворяни втягувалися в боротьбу за засоби iснування у вiдповiдностi зi своïми здатностями: однi ставали пiдприємцями, iншi вирубували й розпродавали родовi вотчини. Збiднiлi дворяни поповнювали ряди трудовоï iнтелiгенцiï
Торкаючи всiх цих проблем у Лесе, Островський зосередився на моральному аспектi змiн, що вiдбуваються, у Росiï. У глухiй помiщицькiй глушинi (садиба Пеньки) зiштовхуються й сперечаються люди, яких важко було представити в однiй компанiï ранiше помiщиця Гурмижская й повiтова знать, неписьменний купчина й провiнцiйний актор
У рамках сiмейного конфлiкту дається гостра характеристика росiйського суспiльства пiсляреформеноï епохи. У першiй же дiï ми довiдаємося, що доля лiсу, що продає Гурмижская Раïса Павлiвна, вирiшує доля багатьох людей. У п'єсi передана атмосфера схвильованого порушення змiнами, що вiдбуваються. Дворянська садиба, ïï хазяï й сусiди змальованi з усiєю силою сатиричного викриття. Бариня промотує свiй стан з коханцем, розпродаючи землю. Вона вiдiграє роль шляхетноï, безкорисливоï, скромноï й великодушноï. Ïï справжня сутнiсть хитра, лицемiрна, жорстока, жадiбна. Вона пошкодувала грошей на утворення свого племiнника, ïй шкода грошей i для приданого Аксюше, але вона лицемiрно печеться про бiдного хлопчика Буланове, що недоучився гiмназистi, за який вона хоче вийти замiж.
Дуже виразнi сусiди Гурмижской. Це прекраснодушний Євгенiй Аполлонович Милонов, що одягнений вишукано, у рожевiй краватцi, i вiдставний кавалерист Уар Кирилич Бодаев. Милонов вимовляє солодкi мовлення про чеснотi й тужить лише про збiглi часи крiпосництва, прагне всiма силами перешкодити змiнам, воює iз земством. Бодаев груба, нерозумна, прямолiнiйна людина, нагадує Скалозуба
Островський показує нам моральну деградацiю дворянства. Висока духовнiсть умирає у дворянському середовищi, замiняється черствiстю, тверезим егоïзмом, грубоï користю
Величезнi маєтки Гурмижской тануть, ïх скуповує вчорашнiй мужик купець Восмибратов. Помiщики усвiдомлюють, що пiд сокирою Восмибратова гинуть лiсу, що оточують ïхнi маєтки й символiзують непорушнiсть феодальних вiдносин. Вони розумiють, що Восмибратов не пошкодує звичних для дворянських гнiзд форм життя, не пошкодує краси лiсiв. Островський показує зiткнення матерiальних iнтересiв помiщикiв i буржуазiï
Лiс центральний образ комедiï, символ. Продаж лiсу кiнець помiщицького панування, втрата влади. Але лiс, сирдремучий бор, є й символом дрiмучостi, дикостi, варварства, жорстокостi людських вiдносин. Отут усе в порядку… як у лiсi бути треба. Баби виходять замiж за гiмназистiв, молодi дiвчини паляться вiд гiркого життя у своïх рiдних: лiс, братик, говорить Нещасливцiв. Iлюзiï Несчастливцева скiнчилися, вiн прозрiв. Тим, хто чесний, не терпить пiдлостi, не бере участь в iнтригах, має власна думка й достоïнство, спiвчуває горю й нещастю iнших, немає мiсця в цьому лiсу
Iде назавжди з рiдних мiсць Нещасливцiв, залишає садибу Пеньки Аксюша. Iснуючим вiдносинам нелюдськостi, жорстокостi, нещиростi й неправдi Островський протиставляє мрiю про людей з яскравими й сильними характерами, глибокими й щирими почуттями Комедiя Лiс була написана, коли в пiсляреформенiй Росiï старий уклад життя перебудовувався на новий лад. У своєму творi Островський вiдобразив стан росiйського суспiльства в той час. Письменник зумiв охопити досить широке коло соцiальних шарiв, увiв в один будинок, показав разом людей, яких ранiше представити разом було б неможливо: представникiв повiтового дворянства, провiнцiйних акторiв, купецтво, бiдну вихованку, що недоучились гiмназиста. Взаємини цих людей нагадують гру акторiв у театрi, тому Лiс називають театром у театрi, але тут у кожного свiй спектакль, заздалегiдь вiдведена ролi
Два головних героï Раïса Павлiвна Гурмижская й Геннадiй Нещасливцiв грають кожний свою п'єсу
Дворянка Гурмижская вiдiграє роль благопристойноï й благодiйноï вдови, що допомагає своïм родичам i всiм нужденноï. У дiйсностi ж це черства, егоïстична жiнка, що думає тiльки про себе й своï задоволення, що не втратила смаку до насолод життя й купує ïх за грошi. Вона собi на розумi й до випадкового прояву какихлибо шляхетних почуттiв ставиться так: Граєш вiдiграєш роль, та й заграєшся. У ïï мовленнi постiйно присутнi такi слова, як гра, роль, комедiя. Вона грає свою комедiю вже шiсть рокiв, i всi, незважаючи на те що знають або догадуються про це, приймають ïï гру за правду, за належне. Вона й iнших змушує брати участь у своєму спектаклi. Що вiдмовляється дiяти по ïï планi Аксюше вона говорить: Були й получше тебе, так танцювали по моïй сопiлочцi
Буланов, що недоучився гiмназист i син ïï подруги, що живе в садибi лише з милостi Гурмижской, змушений грати ту роль, що йому вiдводить удова. Вiн зображує те нареченого Аксюши, те друга племiнника, а те й зовсiм перетворюється спочатку в першого коханця, як виразився Щасливцiв, а потiм i в майбутнього чоловiка Гурмижской.
Вiдносини мiж Раïсою Павлiвною й Восмибратовим теж нагадують гру. Кожний намагається обдурити iншого, але зовнi вони люб'язнi й увiчливi, намагаються пiдтримувати дiловi вiдносини
Антагонiстом Гурмижской є ïï племiнник Геннадiй Гурмижский, провiнцiйний драматичний актор, що виступає пiд псевдонiмом Нещасливцiв. З'являючись у садибi тiточки, вiн починає грати свiй спектакль, вiдвiвши собi роль шляхетного, але бедного родича, що приïхав вiдвiдати облагодетельствовавшую його когдато тiточку, але не хоче, щоб вона довiдалася про його напiвзлидарське iснування, i представляється полковником у вiдставцi. Його мовлення складається зi спритно змонтованих ролей, зiграних ïм на сценi. Вiн постiйно попадає в безглуздi ситуацiï изза того, що за своєю грою не бачить реального життя, що вiдбуває в садибi. По сутi, вiн вiдiграє роль у тетушкиной постановцi, пiдтримуючи своïм поводженням ïï репутацiю благодiйницi. Але, побачивши, нарештi, правду, Нещасливцiв проявляє себе як людина розумний i житейски досвiдчений. Угадуючи поводження тiточки, вiн домагається свого: розв'язує вузли iнтриги й приводить до щасливого фiналу любовну лiнiю
У головних акторiв цього театру в життi є своï двiйники. Ключниця Улита дзеркально вiдображає поводження своєï баринi: обидвi прагнуть до насолод i обидвi купують собi кавалерiв (Гурмижская грiшми, Улита настойковоï). Двiйником Несчастливцева є його колега по сценi актор Щасливцiв. Якщо Нещасливцiв, аристократ серед акторiв, у своєму спектаклi грає аристократа серед дворян вiдставного полковника, то Щасливцiв, маловiдомий у театральних колах комiк, аристократа серед слуг лакея iноземця
У п'єсi є не тiльки актори, але й глядачi. Це сусiди Гурмижской. Вони потрiбнi Островському не тiльки для того, щоб розширити рамки описуваного ïм суспiльства, але i як глядачi, для яких розiгрується цей спектакль
У п'єсi широко використанi цитати з лiтературних творiв. Це допомагає бiльш повно охарактеризувати героïв Лiсу, проводячи паралелi мiж ними й героями iнших драматичних добуткiв (Мольера, Сервантеса).
Прiзвища й iмена пiдкреслюють головнi риси характеру героïв. Наприклад, Раïса в перекладi iз грецького означає легка, готова. Ïï прiзвище вiдбулося вiд назви перських перлiв. Це натяк на риси схiдноï хтивостi в ïï характерi. Геннадiй у перекладi iз грецького значить шляхетний, а Ксенiя (Аксюша) гостя, мандрiвниця, iноземка
Отже, випробування життя театром закiнчується поразкою останнього й торжеством живих i щирих почуттiв. П'єса завершується монологом Несчастливцева, що плавно переходить у монолог Карла Моора з Розбiйникiв Шиллера, у якому вiн обвинувачує суспiльство Пенькiв у байдужостi й егоïзмi. Гурмижекий уже не вiдiграє роль, а виражає своï почуття словами великого драматурга. Мистецтво як би саме приходить йому рятуйте! Актор приводить п'єсу до фiналу, пiдбиваючи головний пiдсумок: Комедиантинет, ми артисти, а комедiанти ви… Ви комедiанти, блазнi, а не ми… проголошує вiн. Злиденний актор здобуває моральну перемогу над лицемiрами, що живуть лише для себе Островський говорить про те, що нiколи не потрiбно забувати про те, що ти людина, що шляхетнiсть i взаємодопомога це тi якостi, якi допомагають бiдним людям вижити в навколишньому ïхньому важкому театрi життя. Драматург виносить вирок тому суспiльству, що побудувало своï вiдносини на обманi, лицемiрствi, вiн показує дворянство як, що йде з iсторичноï арени клас, на змiну якому приходить купецтво