Цей свiт Гамлета

Про роль i значення другорядних героïв зазначеноï
трагедiï для повноцiнного сприйняття основного ïï героя
та художнього твору в цiлому Традицiйно у процесi пообразного аналiзу
основна увага придiляється головним персонажам, оскiльки, за
законами лiтератури, у долях головних героïв художньо
вiддзеркалюється авторська думка, вiдтворюється основний
конфлiкт твору. Проте будь-який лiтературний герой, другорядний чи
позасценiчний, у лiтературному творi є дiйовою особою i
носiєм певного типу iсторичноï свiдомостi.
У лiтературi останнiх рокiв з'явилися твори , в яких другоряднi за
класичним сюжетом героï посiдають першi мiсця i починають грати
головнi ролi. Так, Розенкранц i Гiльденстерн є головними героями
п'єси Т. Стоппарда “Розенкранц i Гiльденстерн вже
мертвi”, Гертруда i Клавдiй — героï оповiдання Дж.
Апдайка, а Горацiо став головним героєм парафраза Б. Акунiна
“Гамлет”. Прагнучи до повного усвiдомлення характеру
взаємозв'язкiв мiж художнiми елементами лiтературного твору,
необхiдно проаналiзувати не тiльки магiстральнi сюжетнi лiнiï та
позицiï головних героïв. Цiкавими для дослiдника стають
додатковi сюжети, долi i дiï другорядних героïв. Подiбний
пiдхiд дає змогу вiдкрити новi, не менш важливi аспекти у процесi
сприймання, аналiзу та розумiння твору.
Спробуємо розглянути трагедiю крiзь стосунки, ставлення до Гамлета
другорядних героïв.
Простiр трагедiï — це багатовекторна структура, майже кожен
вектор якоï унаочнює iснуюче протистояння головного героя i
певних персонажiв п'єси. Всi героïу “Гамлетi”
постають безпосереднiми учасниками драматургiчного дiйства i можуть бути
об'єднанi в своєрiднi пари за ознаками як схожостi, так i
антагонiстичностi. Проте єднання чи протистояння героïв
трагедiï є рухливим, ситуативним i вiдбувається за
ознаками родинних зв'язкiв тадолi, спiльних iнтересiв або позицiй.
Умовно перший вектор на полi драматичного конфлiкту представлятимуть
Клавдiй i Гертруда. Мати й дядько головного героя трагедiï —
правителi, якi узурпують владу хоча, за традицiйною
iнтерпретацiєю, Гертруда найчастiше сприймається як
мимовiльна жертва, I Гертруда, i Клавдiй можуть виступати як антиподи.
Другий — Полонiй i Озрiк. Канцлер Данського королiвства, який
перебуває на верхiвцi феодального суспiльства, i дрiбно-
помiснийдворянин, погана копiя талановитого iнтригана, єднаються в
готовностi виконати будь-який наказ влади, не забуваючи про свою
користь. Третiй — Офелiя й Лаерт — дочка й син Полонiя, чия
доля безпосередньо пов'язана iз вчинками Гамлета. За традицiйною
версiєю, Офелiя й Лаерт — жертви, марiонетки або мимовiльнi
прислужники влади.
Четвертий — Горацiо.. Розенкранц Гiльденстерн — товаришi
Гамлета по навчанню у Вiттенберзькому унiверситетi. У перелiку дiйових
осiб Горацiо зазначений як друг принца. Вiн завжди поруч iз ним, окрiм
тих моментiв, коли з'являються Розенкранц i Гiльденстерн. Цих
героïв принцтакож вважає своïми друзями, проте, на думку
глядачiв (читачiв), вони приймають бiк влади й стають виконавцями
ïï наказiв. Майже повна вiдсутнiсть персо-нiфiкацiйних ознак
дає можливiсть сприймати ïх як одного героя.
П'ятий — принц Фортiнбрас. Гамлет не зустрiнеться з ним на сценi,
однак вiдчуття того, що Фортiнбрас є своєрiдним двiйником
головного героя, не зникає. Деякi подiï життя норвезького
принца збiгаються з iсторiєю принца Гамлета (як, до речi, i з
iсторiєю Лаерта), проте життєвi прiоритети кожен
визначає по-своєму. У реальному просторi трагедiï
Фортiнбрас може бути парою своєму батьковi, вбитому королем
Гамлетом, самому Гзмлету i Лаертовi.
Поза системою реально дiючих героïв залишається персонаж,
який iнспiрує зав'язку головноï сюжетноï лiнiï. Це
Привид, Тiнь батька Гамлета. Сфера реалiзацiï цього персонажа
обмежується спiлкуванням з Гамлетом, Привид пiдштовхує
принца Гамлета до активних дiй. Подiï, що вiдбулися до початку
вистави, переводяться у площину морального вибору i спонукають героя до
визначення прiоритетiв буття, до пошукiв та утвердження, навiть цiною
життя, новоï системи цiнностей
Проте дослiдниками розглядається й iнший варiант можливоï
схематизацiï образноï системи трагедiï: Гамлет —
два королi (Гамлет, Клавдiй); Гамлет — двi жiнки (Гертруда,
Офелiя); Гамлет — молодi васали, яких принц вважає друзями
(Горацiо, Розенкранц-Гiльденстерн); Гамлет — сини-месники
(Фортiнбрас, Лаерт).
За будь-яким варiантом розгляду трагедiï роль другорядних
персонажiв у розумiннi подiй, думок та вчинкiв головного героя є
значущою, а розкриття багатошаровостi художньоï площини твору було
б неможливим без врахування своєрiдних схрещень думок i позицiй
головного i другорядних героïв. “Мiж персонажами, — читаємоулiте-
ратурному коментарi О. А. Анiкста, — проглядаються нитки зв'язку.
Нiчого в трагедiï не iзольовано, все взаємопов'язано, людськi
долi схрещуються, i Гамлет не тiльки те, що вiн є сам по собi, але
й який вiн у своïх стосунках з iншими”.