Божественна комедiя найвидатнiше творiння iталiйського поета Данте

У творчостi жодного з митцiв Середньовiччя не вiдобразились особливостi
цiєï доби в iсторiï людства так повно i яскраво, як у
Данте. Саме його життя стало символом життя середньовiчноï людини-
мислителя, людини-митця, що прагне справедливостi. Через полiтичнi
пристрастi, що палали у рiднiй поетовi Флоренцiï, Данте став
вигнанцем. Майже двадцять рокiв вiн прагнув повернутися на батькiвщину,
де був приречений на страту. За кiлька рокiв до смертi Данте уряд
Флоренцiï оголосив амнiстiю полiтичним вигнанцям, якщо вони
зречуться своïх поглядiв. Данте не погодився, i його вдруге
прирекли на смерть, за життя поета цей вирок не скасували. Роки вигнання
були найбiльш плiдними у творчостi Данте, десять iз них вiн вiддав
створенню Божественноï комедiï.
Автор Божественноï комедiï, Данте Алiгєрi, прожив
складне життя, сповнене великих пристрастей, страждань, генiальних
творчих злетiв.
Жанр комедiï був популярний у Середньовiччi, так називали твiр iз
сумним початком i щасливим кiнцем, написаний народною мовою. Нащадки
дали ïй назву божественна, маючи на увазi ïï художню
досконалiсть i красу. Мета, яку ставив перед собою автор, вiдвернути
людину вiд грiха. Це i є справжнiй сюжет Комедiï: вiдкриття
людиною всесвiтньоï гармонiï через подолання грiховностi,
суспiльного й полiтичного хаосу земного, матерiального свiту. Цiй метi
пiдкоряється композицiя твору. Вiн складається з трьох
частин: Пекло, Чистилище, Рай. Кожна частина має 33 пiснi, i з
першою вступною вся поема складається зi 100 пiсень. У
композицiï поеми Данте використовує християнську символiку
чисел. Число 3 найхарактернiше у християнськiй символiцi, саме воно
втiлює гармонiю. Цю iдею вiн розкриває не тiльки в кiлькостi
частин, а й у будовi вiрша: Комедiя написана тривiршами (терцинами).
Твiр має алегоричний змiст: абстрактнi поняття, думки автор
виражає через конкретнi образи й подiï. Сам образ поета
має алегоричний характер, вiн символiзує душу людини, яка
шукає iстини. Його мандри по пеклу i чистилищу треба розумiти як
шлях до справжньоï вiри попри спокуси й випробування.
Уже початок Комедiï розкриває неоднозначнiсть змiсту твору.
Блукаючи в темному лiсi i втративши надiю знайти просту дорогу, Данте
намагається пiднятися на гору, якою кiнчалася ота долина. Темний
лiс це i алегорiя обставин життя самого Данте, i полiтична ситуацiя в
Iталiï того часу тощо. Пагорб царство гармонiï i
справедливостi. Спочатку Данте здається, що пiднятися в гору буде
дуже легко, але йому зустрiчаються рiзнi перешкоди: пантера, що є
алегорiєю зрадництва, лев гордiсть i тиранiя, вовчиця жадоба i
егоïзм. У пекло поета супроводжує Верґiлiй. Цей
римський поет-язичник є алегорiя розуму. Коли Данте
спускається в пекло, задихається вiд сiрчаного диму, не в
змозi винести тих страждань, що побачив, його пiдтримує
Верґiлiй (алегорiя зрозумiла: у тяжких випробуваннях i стражданнях
душу повинен пiдтримувати розум). Образ Беатрiче символiзує
кохання , яке пiдносить людину, розкриває безмежну любов Бога до
людей.
Гуманiстичний пафос поеми полягає в тому, що Данте вперше в
середньовiчнiй лiтературi оцiнює людину вiдповiдно до ïï
земного життя. 9 кiл пекла, якi проходить поет, вiдбивають його
ставлення до людських пристрастей. У першому колi вiн зустрiчає
нехрещених немовлят i славних язичникiв, вони не страждають, а тiльки
тужать, тому що в християнському свiтi ïм немає мiсця в раю.
У другому колi вiн бачить Паоло i Франческу, закоханих, якi i в пеклi не
хочуть розлучатися. Поет спiвчуває ïм, i в цьому теж виявився
гуманiстичний пафос: середньовiчна лiтература не знала спiвчуття до
грiшникiв. В останньому, девятому колi, поет бачить графа Уголiно, це
полiтичний дiяч, який зрадив своïх однодумцiв, за це, на думку
Данте, вiн має покарання аж на самому днi пекла. Але навiть такий
грiшник викликає спiвчуття поета. За зраду Уголiно i його дiтей
заточили у Пiзанську вежу, де вони померли страшною голодною смертю.
Данте засуджує Уголiно-зрадника, але спiвчуває Уголiно-
батьку.
Поема Божественна комедiя глибоко нацiональна, а Данте виступає як
патрiот Iталiï, але ïï значення ще в Середньовiччi вийшло
за межi нацiонального, вона вiдобразила моральнi здобутки свого часу й
пiдготувала появу свiтогляду Вiдродження.