Аргентина
1. Вiзитна картка
Площа: 2.800.000 кв. км Чисельнiсть населення: 34.600.000 чоловiк
Столиця: Буенос-Айрес Адмiнiстративний пристрiй: федеративна республiка
Грошова одиниця: аустраль Державна мова: iспанський Пануюча релiгiя:
католицизм
2. Географiчне положення
Аргентина розташована в пiвденно-схiднiй частинi материка Пiвденна
Америка. До ськладу територiï, крiм материковоï частини
входить схiдна частина острова Вогненна Земля й iншi невеликi острови.
Фолкленденськие (Мальвинськие) острова в Атлантичному океанi є
спiрною територiєю мiж Аргентиною й Великобританiєю.
На сходi краïна має широкий вихiд до Атлантичного океану.
Береги порiзанi мало, лише естуарiй Ла-Плати урiзається в сушу на
320 кiлометрiв. Граничить Аргентина на заходi iз Чилi, на пiвночi з
Болiвiєю й Парагваєм, на пiвнiчному сходi — iз
Бразилiєю й Уругваєм.
Територiя Аргентини витягнута в меридiональному напрямку. Невелика
ïï довжина з пiвночi на пiвдень становить 3,7 тисяч
кiлометрiв. Бiльша довжина морських границь зiграла важливу роль у
розвитку ïï зовнiшнiх економiчних зв'язкiв.
3. Населення
В XVI столiттi iспанськi завойовники, винищуючи корiнне iндiйське
населення, захопили багато земель у Пiвденнiй Америцi. Одна з колонiй
була заснована на пiвднi материка. Ïï назвали Аргентина, що
означає срiбна . Але iспанцi не знайшли там нi золота, нi срiбла.
Бiля трьох сторiч Аргентина була занедбаною колонiєю Iспанiï.
Змiн не вiдбулося й пiсля завоювання незалежностi на початку XIX
столiття (9. VII. 1816 р.) . Боротьба мiж рiзними групами олiгархiï
за владу супроводжувалося численними переворотами й контрпереворотами.
Проникнення в краïну iноземного капiталу, спочатку англiйського, а
потiм i американського, вело до посилення залежностi, росту
соцiальноï й полiтичноï нестабiльностi.
Але в другiй половинi минулого сторiччя Аргентина стала великим
постачальником продовольства в Захiдну Європу. Цьому сприяло те,
що краïна розташована в пiвденнiй пiвкулi: коли в Європi
зима, в Аргентинi — лiто й дозрiває врожай. Посiви пшеницi й
кукурудзи займають простори Пампи рiвнини, розташованоï поблизу вiд
Атлантичного океану. Пампа мовою iндiанцiв означає земля без лiсiв
. Там на пасовищах пасеться велика рогата худоба.
Наприкiнцi XIX столiття, щоб освоïти й заселити Пампу з
ïï родючими землями й м'яким клiматом, в Аргентину кинувся
потiк переселенцiв з рiзних краïн Європи, в основному
iспанцiв i iталiйцiв. Були також нiмцi, шотландцi. Таким чином,
населення Аргентини зложилося в значнiй мiрi пiд тиськом масовоï
європейськоï iммiграцiï. Це типово переселенська
краïна. Мiсцеве iндiйське населення було майже повнiстю винищене в
ходi iспанськоï колонiзацiï. Нинi iндiанцiв i метисiв в
Аргентинi 650 тисяч чоловiк.
Аргентинськi нацiï сформувалася iз креолiв (нащадкiв iспанських
завойовникiв) , що частково змiшалися з мiсцевими iндiанцями, а пiзнiше,
в XIX столiттi iз численними iммiгрантами в основному з Європи.
Тому Аргентина ставиться до бiлого державам Латинськоï Америки
(разом з Уругваєм) .
Краïна вбрала традицiï культури й побуту багатьох краïн i
народiв миру. Кожний, народжений на територiï Аргентини, за законом
уважається аргентинцем. Але й нинi тут живуть переселенцi iз
краïн Європи й Азiï. Коефiцiєнт народжуваностi
становить 20/1000, смертностi 9/1000. Природний прирiст населення
— один з найнижчих у Латинськiй Америцi. Бiльшiсть населення
сповiдає католицизм.
Населення розмiщене по територiях нерiвномiрно. Характерна бiльша
концентрацiя в прибережному районi Пампи. Щiльнiсть населення в
провiнцiях Буенос-Айрес i Санта-Фе перевищує сто чоловiк на один
квадратний кiлометр (при середнiй по краïнi десять чоловiк на один
квадратний кiлометр) . Рiвень урбанiзацiï — дуже високий
(86%) , при цьому тiльки в столицi проживає третина населення
краïни. Буенос-Айрес входить до числа найбiльших агломерацiй миру.
Великими мiстами є також Росарио, Кордова, Мендоса, Ла-Плата.
Сiльське населення Аргентини завжди було нечисленним (ïï
називають аграрною краïною без селян) . Це пояснюється
перевагою великого землеволодiння, а також вираженою тваринницькою
спецiалiзацiєю сiльського господарства.
4. Клiмат
Через положення Аргентини в пiвденнiй пiвкулi iз клiматом у цiй
краïнi всi навпаки . Якщо в нас сiчень самий холодний мiсяць, то в
Аргентинi вiн самий жаркий, а липень самий холодний. Повiтрянi маси з
пiвночi приносять тепло й зливовi дощi, а з пiвдня холод i нерiдко
рiзкий спад температури.
Природа Аргентини, територiя якоï простягнулася з пiвночi на
пiвдень на чотири тисячi кiлометрiв, дуже рiзноманiтна. Територiя
Аргентини сильно витягнута в меридiональному напрямку й розташована в
трьох клiматичних поясах: тропiчному, субтропiчному й помiрному. На
пiвночi краïни, у тропiках, пекуче й волого. Пiвденнiше, у
субтропiках, клiмат теплий i вологий, а в Патагонiï, на пiвднi
краïни, виразно вiдчувається крижаний подих Антарктики. Вiд
Тихого океану Аргентину вiдокремлюють високi гори Анди, покритi вiчними
снiгами й льодовиками.
На формування клiмату великий вплив робить Атлантичний океан на сходi й
гори Анди на заходi. Бiльше половини територiï краïни лежить у
зонi недостатнього зволоження. Характернi рiдше несподiванi змiни
погоди, внаслiдок вiдсутностi гiрських ланцюгiв у широтному напрямку
вiтри проникають те з пiвночi (тропiчнi сухi) , те з пiвдня (холоднi) .
Розподiл типiв клiмату обумовлює наявнiсть вiдповiдних природних
зон. На пiвночi краïни, у Гран-Чако, в областi тропiчного сезонно-
вологого клiмату (дощi влiтку) перебуває полюс жари
всiєï Пiвденноï Америки. У межирiччя рiк Парана й
Уругвай i в Пампi перебуває область сприятливого субтропiчного
клiмату. Тут, ростуть субтропiчнi лiси з коштовними породами дерев,
пiвденнiше перебувають прерiï зi степовою рослиннiстю. Пампа
являє собою плоську рiвнину, субтропiчний степ з родючими
ґрунтами, сильно змiнену людиною, що створила тут
сiльськогосподарськi ландшафти полiв i пасовищ. На пiвночi розташованi
вiчнозеленi лiси. З дерева кебрачо, що росте там, одержують дубильнi
речовини, необхiднi для обробки шкiр. У передгiр'ях Анд багато садiв i
виноградникiв, цю область називають садом республiки . Вирощують тут чай
матi — нацiональний напiй аргентинцiв. Вiн гiркуватий, але добре
вгамовує спрагу й надає бадьорiсть Патагонiя — це в
основному високi рiвнини, зайнятi злаково-чагарниковими напiвпустельними
й сухими степами. Клiмат тут сухоï й суворий. А у вологих
Патагонських Андах ростуть лiсу, якi з висотою перемiняються чагарниками
й високогiрними лугами. Лiсу цiєï зони становлять 1/3
лесопокритой площi краïни.
Приблизно третина територiï Аргентини покрита сухими лiсами. Проте,
краïна змушена ввозити деревину з iнших держав.
У кожнiй краïнi є своя головна рiка. Для аргентинцiв це
Парана, що простягнулася майже на п'ять тисяч кiлометрiв. Ïï
припливи носять назви сусiднiх держав — Уругвай i Парагвай.
Низов'я Парани називаються Ла-Плата, i у впадання в океан, де
розташованi столиця й iншi найбiльшi мiста, ширина рiки досягає
трьохсот кiлометрiв. Це своєрiдне море. Щоб захистити прилягаючi
райони вiд спустошливих повеней, на Паранi i ïï припливах
намiчено побудувати великi греблi, спорудити потужнi
електростанцiï. У майбутньому рiки басейну Ла-Плати намiчено
з'єднати з басейном рiки Амазонки. Подивитеся на фiзичну карту
Пiвденноï Америки й ви переконаєтеся, що пiсля здiйснення
цього грандiозного проекту буде створена система рiчкових шляхiв, якi
з'єднають краïни цього континенту. Морськi судна зможуть
пiднiматися в його внутрiшнi райони.
5. Природнi ресурси
Аргентину можна по рельєфi роздiлити на двi приблизно рiвнi
частини: рiвнинну на пiвночi й сходi, пiднесену й гiрську — на
заходi й пiвднi.
Уздовж всiєï захiдноï границi Аргентини простираються
могутнi Анди. На утворення форм рельєфу Вогненноï Землi
зробило вплив заледенiння (ландшафт — моренний) . До пiвдня вiд
рiки Рио-Колорадо (на пiвднi краïни) лежить Патагонiя. Характернi
для неï форми рельєфу — схiдчасте плато iз крутими
схилами iз крутими схилами, розчленованi каньйонами. Патагонiя у виглядi
щаблiв i терас спуськається iз заходу на схiд до Атлантичного
океану з висот 2000 м до 100 м над рiвнем моря.
Мiж рiками Рио-Саладо на пiвночi й Рио-Колорадо на пiвднi
простирається велика рiвнина Пампа. Це сама обжита й густонаселена
частина краïни. На пiвночi краïни перебувають ще двi рiвнини:
Гран-Чако й рiвнина в межирiччя рiк Парана й Уругвай.
Завдяки розмаïтостi рельєфу й особливостям геологiчноï
будови Аргентина має у своєму розпорядженнi багату мiнерально-
сировинну базу для розвитку промисловостi. Але покладiв свiтового
масштабу (як в iнших краïнах Латинськоï Америки) тут майже
немає.
У захiдних районах є руднi кориснi копалини. Краïна
видiляється запасами уранових, марганцевих, мiдних руд, бериллия;
є свинцево-цинковi, вольфрамовi й залiзнi руди. По запасах
уранових руд Аргентина входить у десятку провiдних краïн миру.
З паливно-енергетичних ресурсiв найбiльше значення мають природний газ i
нафта. Основнi родовища присвяченi до осадових порiд у прогинах
Патагонськоï платформи й межгорним прогинам Анд (у провiнцiях
Неукен, Медоса, Сальта) i на островi Вогненна Земля. Достовiрнi запаси
природного газу Аргентини оцiнюються в 600 мiльярдiв кубiчних метрiв.
Видобуток його зросла (особливо з вiдкриттям родовища в провiнцiï
Неукен) . У Патагонiï є невеликi запаси бурих вугiль.
Аргентина видiляється запасами неметалiчних копалин, у т. ч.
сiрки. Досить численнi поклади рiзноï будiвельноï сировини
(мармур, гранiт i iн.) .
Разом з тим геологiчна вивченiсть територiя в цiлому низька. Але одна з
основних проблем розвитку галузей промисловостi Аргентини полягає
не стiльки у вiдсутностi окремих видiв сировини (хоча вiдчувається
недостача вугiль, що коксують, бокситiв, калiйних солей i iн.) ,
ськiльки у вкрай несприятливому ïхньому розмiщеннi (переважно в
окраïнних, малообжитих районах) . Так, наприклад, у Патагонiï
(30% територiï краïни) вiдзначається сполучення джерел
мiнеральноï сировини й палива, водних i лiсових ресурсiв. На цей
район уже зараз доводиться половина продукцiï гiрничодобувноï
промисловостi. Однак у цьому районi проживає лише 3% населення
краïни.
Природною основою економiчного розвитку з'явилися, у першу чергу,
богатие земельнi ресурси Аргентини. У структурi земельного фонду
сiльськогосподарськi вгiддя займають близько 70%(але переважають
пасовища) . Розорано значну частину територiï Пампи.
Сприятливе сполучення агроклиматичеських ресурсiв визначило
спецiалiзацiю краïни в МРТ на зерновому господарствi й тваринництвi
на природних пасовищах.
Серед водних ресурсiв Аргентини головна роль належить рiкам. Рiчкова
мережа краще розвинена на пiвнiчному сходi, де двi багатоводнi рiки
зливаються в загальному устi Ла-Плати. Парана — друга (пiсля
Амазонки) по довжинi й площi басейну рiка Пiвденноï Америки.
Найбiльшi рiки Аргентини мають дощовий тип харчування.
Основний економiчний гiдроенергетичний потенцiал належить рiкам
Патагонiï, що бере початок у горах, а також рiкам басейну Парани й
Уругваю. Але використовується лише невелика частина цього
потенцiалу.
Багато природних багатств таïть земля Патагонiï. На цiй
напiвпустельнiй територiï мало жителiв i немає великих мiст.
В 1987 рiк в Аргентинi палатою депутатiв Нацiонального конгресу було
ухвалене рiшення про перенос столицi республiки в пiвденнi райони
Патагонiï, у мiсто Вьедма, що повинне допомогти освоєнню й
заселенню цiєï територiï. Є й iнша причина такого
рiшення: околицi Буенос-Айреса дуже перенаселенi. У столицi й поблизу
неï проживає третина населення краïни, там зосереджена
половина ïï промислового виробництва. Однак рiшення питання
вiдкладене.
6. Галузi спецiалiзацiï
Сучасна Аргентина стала великою промисловою краïною,
однiєï з найбiльш розвинених в економiчних вiдносинах
краïн Латинськоï Америки. По розмiрах ВВП розраховуючи на один
жителя, ступенi урбанiзацiï, грамотностi населення, рiвню
квалiфiкацiï робочоï сили, стандартам харчування краïна
належить до числа лiдерiв серед краïн, що розвиваються. По
типологiï географiв МГУ, краïна ставиться до групи
переселенських краïн раннього розвитку залежного капiталiзму (поряд
з Уругваєм) . Разом iз Бразилiєю й Мексикою Аргентину також
часто вiдносять до нових iндустрiальних краïн (НИС) , що не зовсiм
вiрно. Економiка цих держав, у першу чергу, забезпечує свiй
внутрiшнiй ринок, а класичнi НИС це краïни, економiка яких повнiстю
або в дуже великому ступенi орiєнтований на експорт. Так що
загальноï типологiчноï ознаки по сутi немає.
В останнi роки в краïнi проводиться курс на оздоровлення економiки
за допомогою великоï програми приватизацiï, приборкання
iнфляцiï й т. д. У результатi початих реформ економiка Аргентини,
уперше з 70-х рокiв, вiдновила свiй динамiзм. В 1988 роцi внутрiшнiй
валовий продукт (ВВП) ськлав 0,5 %. Було зроблено: 1,6 млн. тонн чавуну,
3,2 млн. тонн стали, 2,5 млн. тонн прокату, 175 тис. автомобiлiв, 49,5
млрд. Квт год електроенергiï. А в 1993 роцi ВВП у порiвняннi з 70-
мi роками збiльшився на 6%.
Аграрний потенцiал краïни, що дотепер визначає ïï
спецiалiзацiю в мiжнародному подiлi працi, великий. Але в останнi роки
вирiс потенцiал промисловостi, частка якоï в створеннi ВВП(30%)
бiльш нiж удвiчi перевищує частку сiльського господарства. Пампа
— один з найбiльших сiльськогосподарських районiв миру. Тут
вирощують пшеницю, льон, соняшник, тютюн, рис, кормовi культури. Пампа
годує краïну, а частина врожаю продає за рубiж. Пампу з
узбережжям з'єднують десятки залiзниць i шосе. По них у порти
доставляють зерно. Виробляється багато м'яса, шкiри й вовни, якi
вивозять в iншi краïни.
В Аргентинi добувають свинець i цинк, нафта й газ, уранову й iншi руди,
виплавляють метал, роблять автомобiлi, трактори, лiтаки, морськi судна,
рiзне встаткування, у тому числi електронну технiку. В Аргентинi
побудували атомну електростанцiю, першу в Пiвденнiй Америцi Нафту
добувають у краïнi з початку XX столiття. По ïï видобутку
Аргентина посiдає четверте мiсце в Латинськiй Америцi (32
мiльйонiв тонн, 1995р.) . Розвинено нафтопереробну промисловiсть.
Функцiонують понад десять заводiв (найбiльшi в Ла-Платi, Буенос-Айресi,
Комодо-Ривадавии, що є нафтовою столицею краïни) .
Для структури паливно-енергетичного балансу характерне збiльшення частки
природного газу. З вiдкриттям нових великих родовищ тiльки за перiод з
1970 по 1990 роки його видобуток збiльшився в 10 разiв (15 мiльярдiв
кубiчних метрiв) . Велике використання газу в комунально-побутовому
господарствi (Аргентина — найбiльш газифiкована краïна
континенту) .
Нефте — i газопроводи прокладенi вiд родовищ внутрiшнiх i
вилучених районiв (у т. ч. вiд Вогненноï землi) до промислово
розвиненого. Трубопровiдна мережа досить протяжних i розгалужена (5
тисяч кiлометрiв) . У планi виходу на ринки сусiднiх держав для експорту
нафти й газу в перспективi важливим є будiвництво нових
трубопроводiв (наприклад, у Бразилiю) .
Швидкими темпами розвивається електроенергетика. Наявнiсть власних
родовищ нафти й газу привело до певного крену у виробленнi
електроенергiï, головним чином на ТЕС (3/4 виробництва) . Росте
використання гидроенергетики й атомноï енергiï. Для розвитку
останньоï Аргентина володiє й сировинною базою, i розвитий
системою НИОКР. Краïна стала першоï в регiонi, що
використовує атомну енергiю атомну енергiю iз власного урану
(перша АЕС побудована в 1974 роцi) . Частка електроенергiï,
виробленоï на АЕС, становить 13% вiд загального виробництва.
Чорна металургiя в основному використовує привiзну сировину (за
рахунок власного виробництва задовольняються лише половина потреб) .
Виплавка стали (3 мiльйони тонн, 1993 р.) утроє перевищує
виплавку чавуну. Виробляється також виплавка кольорових металiв
— алюмiнiю, свинцю, цинку.
Ськладнiсть освоєння сировинноï бази обмежує потенцiал
металургiï. Характерною рисою галузi є наявнiсть численних i
порiвняно невеликих пiдприємств, що орiєнтуються на iмпорт
промiжних продуктiв (металобрухту, коксу, мiдi) . Вони зосередженi в
прибережному районi, удалинi вiд мiсцевих джерел сировини.
В останнi роки проводиться модернiзацiя галузi, створюються новi
напрямки (пряме вiдновлення залiза з руди, виробництво первинного
алюмiнiю та iнше) .
Машинобудiвний комплекс Аргентини випуськає досить рiзноманiтну
продукцiю. Значного рiвня розвитку досягло виробництво
сiльськогосподарських машин, устаткування для легкоï й
харчовоï промисловостi, багатьох товарiв побутового призначення.
Одна з основних галузей — автомобiлебудування. Пiдприємства
цiєï галузi були створенi при активнiй участi iноземного
капiталу й випуськають автомобiлi (в основному легковi)
європейських i американських марок.
Сiльськогосподарське машинобудування Аргентини робить понад 250 типiв
машин, i по числу тракторiв, що випуськаються, краïна
перебуває на другому мiсцi в регiонi.
Одержало розвиток суднобудування, включаючи виробництво океанiчних,
каботажних, рiчкових, рибальських i спортивних судiв.
За рахунок нацiонального машинобудування забезпечується 3/4
внутрiшнiх потреб. При цьому новi галузi промисловостi, наприклад,
електронiка, почали розвиватися в Аргентинi ранiше, нiж в iнших
краïнах Латинськоï Америки. Однак окремi сучаснi галузi
(електронiка, верстатобудування, виробництво промислових роботiв)
представленi недостатньо. Питання освоєння iмпортноï
технологiï є одним iз самих актуальних для машинобудування
Аргентини.
До числа перспективних ставиться хiмiчна й особливо нафтохiмiчна
промисловiсть, тому що є мережа трубопроводiв.
Створено нафтохiмiчнi центри по виробництву базових вуглеводнiв.
Пiдсилюється тенденцiя до самозабезпечення краïни
найважливiшими хiмiчними й нафтохiмiчними продуктами й розширенню
ïхнього експорту. Заставляється основа для iнтенсивного
розвитку тонкоï хiмiï, бiотехнологiï.
В Аргентинi розвинена фармацевтика (на вiдходах мясохладобойной
промисловостi) , а також виробництва технiчних мастил (тунгового,
касторового, лляного) , дубильних речовин (екстракт дерева кебрачо
— прекрасний дубитель шкiр) .
Краïна посiдає третє мiсце в Латинськiй Америцi по
запасах деревини й поряд iз Бразилiєю є найбiльшим
виробником товарноï целюлози.
Значний розвиток у краïнi одержали галузi, що базуються на
переробцi сiльськогосподарськоï сировини — харчова й
текстильна. Головна галузь агропромислового комплексу —
мясохладобойная промисловiсть. Розвинено борошномельну й консервну
галузi. Рiвень розвитку виноградарства й виноробства дозволяє
Аргентинi робити вино в обсягах, що уступають лише рiвню виробництва
Францiï, Iталiï, Iспанiï.
Основнi статтi експорту: зерно, м'ясо, вовна, вино, фрукти, вироби
обробноï промисловостi. Основнi статтi iмпорту машини,
устаткування, паливо, хiмiчнi товари, устаткування для
електростанцiï.
Основнi торговельнi партнери — краïни Захiдноï
Європи, США, Перу, Бразилiя, Уругвай, Чилi.
7. Звичаï, традицiï Аргентинцi, убравши традицiï багатьох
народiв, створили власну культуру. Своєрiдним символом
краïни стали гаучо — у перекладi з мови iндiанцiв
мандрiвники . Гаучо не розстаються з гiтарою, а ïхньоï
пiснi розспiвує вся краïна. Аргентинцi взагалi дуже
музичнi люди. Аргентинська музика вiдома в усьому свiтi. У
краïнi навiть iснує нацiональне свято — день танго.
Список лiтератури
1) И. А. Родiонова. Допомога з географiï для вступникiв у
вузи // Моськва, Росiйський унiверситет дружби народiв, Унiкум-
Центр, 1997 м.
2) Енциклопедiя Що таке. Хто такий. // Моськва, Педагогiка-Пресс,
1992 м.
3) Енциклопедiя Географiя // Моськва, Аванта+, 1995 р.
4) Довiдник Краïни миру // Моськва, Политиздат, 1991 р.
5) Т. В. Власова Фiзична географiя материкiв // Освiта, 1976 р.
