Принцип роботи пiстолетiв-кулеметiв

Пiсля деякого затишку в 20-е рр. пiстолети-кулемети починають бурхливий
розвиток уже з початку 30-х рр. Було створено багато зразкiв пiстолетiв-
кулеметiв, зовнi часто навiть досить несхожих мiж собою, але в принципi
свого пристрою майже що не вiдрiзнялися друг вiд друга. Таке
єднiсть конструкторiв, що працювали в рiзних краïнах i в
рiзних умовах, пояснюється тим, що вчасно створення пiстолетiв-
кулеметiв iснували реальнi передумови для швидкого досягнення
оптимальноï схеми. До них ставилися використання патронiв з
невеликою енергiєю вiддачi, що дозволяла застосовувати максимально
простi пристроï механiзмiв зброï, а також досвiд проектування
зразкiв iнших типiв автоматичноï зброï, що мiстив
вiдпрацьовування пристроïв, придатних i для знову створюваноï
зброï
Сучаснi пiстолети-кулемети, як правило, улаштованi в такий спосiб
Схема пристрою пiстолета-кулемета з вiльним затвором:
1. Стовбур
2. Затвор
3. Взвратно-Бойова пружина
4. Спусковий механiзм
5. Затворна коробки
6. Кожух 7. Магазин
Стовбур, бiльше довгий, чим пiстолетний, але коротше гвинтiвкового,
з'єднаний зi стовбурною коробкою, усерединi якоï помiщенi
масивний затвор i його пружина. Зовнiшня поверхня стовбура звичайно
гладка, але може бути й ребристоï (для кращого охолодження), з
ребрами тоï або iншоï форми. Часто стовбур мiститься усерединi
захисного кожуха iз круглими або довгастими вентиляцiйними отворами.
Спусковi пристроï можуть мати перекладачi, що дозволяють стрiляти
як одиночними пострiлами, так i чергами, а на деяких моделях є
регулятори темпу стрiлянини. Харчування патронами виробляється iз
секторних, коробчатих або дискових магазинiв, примикаемих до зброï
знизу, збоку або зверху. Прицiли рiзнi — вiд постiйних до
секторних гвинтiвкового типу, по хащi так званi перекиднi, що
складаються iз двох призначених для стрiлянини на рiзнi дальностi
разновисоких щиткiв iз прорiзами або отворами. Цi щитки розташованi пiд
прямим кутом по вiдношенню друг до друга й на поперечнiй осi можуть
повертатися (перекидатися) таким чином, що те один з них, те iншоï
буде займати вертикальне, робоче положення. Поширення мають так чи
iнакше влаштованi компенсатори й дуловi гальма, що зменшують зсув
зброï при стрiлянинi й цим пiдвищувальну влучнiсть. Ложi рiзних
форм i розмiрiв або ж вiдкиднi або висувнi плечовi упори
При всiй розмаïтостi зовнiшнiх форм принцип роботи автоматики майже
у всiх пiстолетiв-кулеметiв один — це використання вiддачi
вiльного затвора. Лише окремi зразки мали напiввiльнi затвори.
Виробництво пострiлу здiйснюється майже скрiзь однаково. У
готового до стрiлянини пiстолета-кулемета черговий патрон
перебуває не в патроннику, а в магазинi, стовбур його порожнiй, а
затвор вiдкритий. Деталь, iменована затвором, по сутi, є
ударником, але дуже масивним, завдяки чому вона не тiльки розбиває
капсуль патрона, але виконує й iншi функцiï затвора —
досилає патрон, забезпечує своєю масою запирання
стовбура й екстрактирует гiльзи
Цiкаве застосування в деяких системах принципу викочування, при якому
повне досилання патрона в патронник i розбивання капсуля вiдбуваються
трохи ранiше, нiж затвор остаточно закриється. Завдяки цьому
виникаючiй вiддачi протягом якогось часу протидiє кiнетична
енергiя затвора, що має ще поступальний рух уперед
На влучнiсть одиночного вогню при стрiлянинi з пiстолета-кулемета
негативно впливає ривок уперед масивного затвора, що неминуче
збиває наведення вiдразу ж пiсля спуска його з бойового взводу,
тобто ще до моменту пострiлу. У зв'язку iз цим можна було б сказати, що
заслуговують на увагу системи, у яких при закриваннi затвора
вiдбувається тiльки досилання в патронник патрона без розбивання
при цьому капсуля — для виробництва пострiлу тут iснує
окремо змонтований ударний механiзм. Влучнiсть стрiлянини одиночними
пострiлами при такому пристроï помiтно бiльше висока. Але все-таки
пристрiй це не знайшло поширення, тому що одиночний вогонь
застосовується при стрiлянинi з пiстолетiв-кулеметiв значно рiдше,
нiж безперервний, i ускладнення конструкцiï заради досягнення
невеликоï вигоди не можна вважати рацiональним. Тому згаданий
недолiк майже повсюдно iгнорується, що дозволяє пiстолетам-
кулеметам мати винятково простий пристрiй з вигодами, що випливають
звiдси iншими, — простотою вивчення й експлуатацiï, високою
надiйнiстю, а також дешевиною виробництва. Звичайно, бiльше висока
влучнiсть — вигода аж нiяк чимала, але тут мається на увазi
та обставина, що при можливостi стрiлянини чергами недостатня влучнiсть
одиночного пострiлу легко компенсується скорострiльнiстю
Пiстолети-Кулемети, з одного боку, так само як i гвинтiвки, з iншого
боку, послужили тiєю основою, на якiй виникло й розвивалася нова
зброя — зброя пiд новий, так званий промiжний патрон, але вони
продовжують розвиватися й зараз, щоправда, головним чином не як
вiйськове, а як полiцейська зброя
пiстолети, ЩоВипускаються в Росiï — кулемети Кипарис i Кедр
ставляться до зброï, що працює на принципi (загальному)
використаннi енергiï вiддачi вiльного затвора. Затвор перед
пострiлом перебуває в переднiм положеннi. Розбиття капсуля
виробляється рухливим бойком пiд дiєю курка, як в автоматi
Калашникова. ПП-90, ПП-90М и ПП-93 мають аналогiчний з Кипарисом i
Кедром принцип роботи автоматики, з тiєю лише рiзницею, що перед
пострiлом затвор перебуває в заднiм положеннi на шептале. Розбиття
капсуля виробляється твердим бойком, виконаним за одне цiле iз
затвором, у накатi. При цьому пострiл вiдбувається, коли затвор
рухається в перед , а бойок впроваджується в капсуль,
вибираючи зазор мiж гiльзою й дзеркалом затвора. Удар у переднiм
положеннi вiдсутнiй. Маса рухливих частин i силовi характеристики зворотно-
бойових пружин пiдiбранi таким чином, що вiдсутнiй удар i в крайнiм
заднiм положеннi, крiм того, забезпечується оптимальний темп
стрiлянини. ПП-90 i ПП-90М завдяки своєму компонуванню мають
положення точки опори приклада в плечi, що збiгається з вiссю
каналу стовбура. Завдяки цьому перекидаючий момент при стрiлянинi
мiнiмальний. Все це забезпечує ним при мiнiмальнiй вазi
максимальну стiйкiсть у процесi безперервноï черги
Однiєï з тенденцiй розвитку стрiлецькоï зброï
є пiдвищення безпеки у звертаннi з ним при збереженнi й пiдвищеннi
боєздатностi. Iншими словами, запобiжники не повиннi забирати час
на вiдкриття вогню. У ПП-90, ПП-90М и ПП-93 на додаток до звичайного
є запобiжник вiд випадкового пострiлу при инерциальном вiдкотi
рухливих частин, що виникає пiд час падiння зброï на приклад.
Запобiжник є автоматичним i не вiдволiкає стрiлка на
манiпуляцiï з ним
У цей час, схеми, що мають рухливi частини в заднiм положеннi перед
пострiлом, забезпечуються повним набором автоматичних запобiжникiв, що
виключають можливiсть несанкцiонованого пострiлу при перекладi затвора
до шепотiла й втратi контролю над ним у процесi взведення або при ударi
або падiннi. У схем, що мають рухливi частини перед пострiлом у переднiм
положеннi, при зупинцi магазина в патроннику може перебувати патрон.
Незважаючи на попереджуючi записи в експлутационной документацiï,
випадковi пострiли при такiй схемi неминучi. У першiй схемi таке
виключено: при отстикованном магазинi патрона в патроннику бути не може.
Крiм того, зброя, що має рухливi частини перед пострiлом у заднiм
положеннi, дозволяє отстреливать практично будь-який
боєкомплект iз забезпеченням термостiйкостi патронiв. Таким чином,
логiчне твердження, що з погляду безпеки звертання зi зброєю явну
перевагу мають схеми автоматики iз заднiм шепталом
Збройова класифiкацiя постiйно змiнюється. Це пов'язане з
безперервним удосконалюванням стрiлецькоï зброï, появою нових
зразкiв. Так, iз прийняттям в 1930 роцi на озброєння патрона
7,62х25 ТТ., пiд нього були розробленi й надiйшли на озброєння ПП
1-ого поколiння: ППД, ППШ i ППС, якi зайняли в класифiкацiï
зброï нiшу мiж пiстолетами й самозарядними гвинтiвками. Стрiлянина
з них велася iз заднього шепотiла, запирання здiйснювалося вiльним
затвором. В 1950-х роках цi ПП були знятi з озброєння як клас
зброï, тому що на змiну ïм прийшли АК-47 пiд промiжний патрон
7,62х39 i автоматичний пiстолет АКС пiд патрон 9х18 ПМ
В 1960-е роки у свiтi з'явилися легкi малогабаритнi пiстолети —
кулемети, деякi з них працювали з переднього шепотiла й мали варiанти iз
глушителями. Цi моделi в збройовiй класифiкацiï зайняли нiшу мiж
автоматами й автоматичними пiстолетами. Вiтчизнянi пiстолети —
кулемети, розробленi наприкiнцi 60-х — другого поколiння, були
досить легкi й компактнi, працювали з переднього шепотiла й оснащувалися
глушителями, але проведенi випробування показали, що патрон 9х18 ПМ не
забезпечує необхiдноï ефективностi дальностi стрiлянини й цих
моделей не були прийнятi на озброєння З ростом злочинностi на
початку 90-х рокiв МВС Росiï зштовхнулося з тим, що армiйська зброя
для полiцейських цiлей не придатно. ПМ не вiдповiдає многим
сучасним вимогам до службового пiстолета, а автомати мають дуже велику
потужнiсть i ïхнє застосування в мирне час у мiських умова
небезпечно для життя добропорядн громадян не менше, нiж для злочинцiв, i
автоматна куля калiбр 5,45 мм має високу здатнiсть до рикошету. У
зв'язку iз цим згадаємо про iснування пiстолетiв —
кулеметах, таких якi перебувають на границях мiж автоматичним пiстолетом
i малогабаритними автоматами, будучи золотий серединою; тобто необхiдно
створити пистолетно-кулеметний комплекс третього поколiння, що буде
вiдповiдати не тiльки вимогам всiх силових вiдомств, але й буде
конкурентоспроможний на свiтовому ринку зброï, Розподiлу пiстолетiв
— кулеметiв повинне здiйснюватися по ваговiй ознацi, тому що саме
з вагою зв'язанi габарити зброï: надлегкий пiстолет — кулемет
(СПП), легкий пiстолет — кулемет (ЛПП) i важкий пiстолет —
кулемет (ТПП)