Кримiнально-праве значення стану сп'янiння в момент здiйснення злочину

КК РФ розглядав здiйснення злочину особою, що перебувала в станi
сп'янiння, як обставина, що обтяжує вiдповiдальнiсть. Хоча суд мiг
не визнавати його таким (ст. 39 КК РФ). Новий карний закон не мiстить
цього правила. Однак здiйснення злочину в станi сп'янiння може бути
враховано судом при призначеннi покарання як одну з характеристик
особистостi злочинця (ч.3 ст. 60 КК РФ).
Особа, що зробила злочин у станi сп'янiння, викликанiй уживанням
алкоголю, наркотичних засобiв або iнших одурманюючих речовин,
пiдлягає кримiнальнiй вiдповiдальностi (ст. 23 КК РФ). Конкретний
вид iнших одурманюючих речовин у цьому випадку значення не має.
Дана норма не має на увазi винятковi стани, пов'язанi з
патологiчним сп'янiнням, що є тимчасовим психiчним розладом i
утворить один з ознак медичного критерiю
Стан сп'янiння збiльшує психiчну й рухову активнiсть,
утрудняє концентрацiю уваги, у людини вiдбувається
переоцiнка своïх можливостей, знижується самоконтроль. У
станi сп'янiння розгальмовуються iнстинкти й проявляються схованi
особливостi особистостi й переживання, контрольованi у тверезому станi
(ревнощi, марнославство, образи й iншi).
Алкоголь, поряд з iншими одурманюючими речовинами, має першорядне
значення в порушеннi балансу сил порушення й гальмування, що
створює в пiдсумку психiчнi аномалiï, що спричиняються
агресивнi реакцiï. У цьому станi домiнують внешнеобвиняющие
самозахиснi форми реагування, кращими стають бiльше легенi, примiтивнi,
не потребуючих зусиль способи досягнення мет
Сп'янiння утрудняє усвiдомлення соцiальноï значимостi
поводження й аналiз виниклоï емоцiогенноï ситуацiï, що
свiдчить про свiй рiд психiчноï аномалiï. У цьому зв'язку
норма ст. 23 КК РФ може бути розглянута як спецiальна стосовно
загальноï норми ст. 22, що передбачає вiдповiдальнiсть осiб,
психiчнi аномалiï, яких не виключають осудностi, i
характеризується таким же дисбалансом фiзiологiчноï системи,
що властивий суб'єктам у станi сп'янiння
Iснують два пiдходи до оцiнки стану сп'янiння. З одного боку, сп'янiння
викликає психiчну аномалiю, що фатально визначає конкретну
спрямованiсть поводження, змiнити яку людина вже не може. У зв'язку iз
цим принцип справедливостi (ст. 6 КК РФ) вимагає облiку стану
сп'янiння в якостi зм'якшуюче покарання обставини. З iншого боку, людина
приймає рiшення самостiйно, i ця обставина дезавуює стан
сп'янiння як зм'якшуюче покарання фактор
Виходячи з дуалiзму стану сп'янiння, при рiшеннi питання про покарання
особи, що совершили злочин у станi сп'янiння, варто брати до уваги
характер сп'янiння (добровiльне, змушеноï, необачне, для
хоробростi, з метою полегшити здiйснення злочину). Сп'янiння не може
бути зм'якшуючим фактором, якщо воно зловмисне, а також, якщо
суб'єкт привiв себе в такий стан, знаючи, що для нього сп'янiння
може бути каталiзатором агресивних реакцiй у бiльшiй мерi, чим в iнших
Спецiальний суб'єкт — це особа, що володiє поряд з
осуднiстю й вiком кримiнальноï вiдповiдальностi також iншими
додатковими ознаками, зазначеними в законi або прямо випливають iз
нього, що обмежують коло осiб, якi можуть вiдповiдати за дане суспiльно
небезпечне дiяння
Суспiльно небезпечне дiяння буде визнано злочином тiльки тодi, коли в
дiяннi будуть установленi всi ознаки складу злочину (ст. 8 КК РФ), у
тому числi ознаки спецiального суб'єкта
Ознаки спецiального суб'єкта — це конкретнi особливостi
суб'єкта даного злочину, що виходять за рамки загальних вимог до
суб'єктiв iнших злочинiв. Вони характеризують досить рiзноманiтне
коло властивостей суб'єкта
При цьому законодавець не випадково встановлює кримiнальну
вiдповiдальнiсть стосовно до кожного конкретного складу. По-перше, у
реальнiй дiйсностi злочину вiдбуваються саме тими особами, з якими
зв'язана можливiсть залучення до кримiнальноï вiдповiдальностi.
Наприклад, вiйськовий злочин. По-друге, деякi дiяння досягають того
ступеня суспiльноï небезпеки, що викликає необхiднiсть
установлення кримiнальноï вiдповiдальностi, лише коли вони зробленi
особою, що володiє ознаками спецiального суб'єкта.
Наприклад, хабар може одержати й особа, що не є посадовим. Однак
суспiльну небезпеку хабар здобуває тiльки тодi, коли вона прийнята
посадовою особою, оскiльки вона порушує нормальну дiяльнiсть
державного органа й дискредитує його в очах суспiльства
Ознаки спецiального суб'єкта як правила прямо зазначенi в
конкретнiй нормi Особливоï частини КК РФ. Iнодi ïх можна
усвiдомити шляхом систематичного, граматичного й логiчного тлумачення
норми права. Так, ст. 124 КК РФ установлює вiдповiдальнiсть за
ненадання допомоги хворому. Закон не вказує прямо на
суб'єкта злочину, але називає його iстотна ознака: обов'язок
цiєï особи надавати допомогу хворому за законом або
спецiальним правилом. У вiдповiдностi зi спецiальними правилами,
установленими компетентними органами охорони здоров'я Росiï, всi
медичнi працiвники (лiкарi, фельдшери, акушери, медичнi сестри й iншi)
зобов'язанi надавати першу невiдкладну допомогу громадянам у дорозi, на
вулицi, вдома в iнших громадських мiсцях Правове значення загальних i
спецiальних ознак суб'єкта злочину неоднаково. Вiдсутнiсть хоча б
одного iз загальних ознак суб'єкта означає разом з тим i
вiдсутнiсть складу злочину. При вiдсутностi ознак спецiального
суб'єкта злочину виникає iнша ситуацiя: в окремих випадках
вiдсутнiсть цих ознак повнiстю виключає кримiнальну
вiдповiдальнiсть, в iншi — мiняється лише квалiфiкацiя
злочину
При визначеннi ознак спецiального суб'єкта важливе значення мають
положення, що втримуються у вiдомчих нормативних актах: уставах,
положеннях, iнструкцiях i наказах, якi визначають службовi повноваження
тих або iнших працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй. Суд
при квалiфiкацiï суспiльно небезпечного дiяння зобов'язаний
розглянути по сутi й обговорити характер тих спецiальних обов'язкiв,
повноважень, якi покладенi на вiдповiдного працiвника. При цьому данi
вiдомчих нормативних актiв повиннi прийматися судом як один з аргументiв
того або iншого рiшення питання (ст. 71 УПК РФ). Не виключена
можливiсть, що суд, оцiнивши по сутi тi дiï, якi робив винний, у
якiйсь частинi не погодитися з вiдомчою квалiфiкацiєю працiвникiв
пiдприємства, установи, органiзацiï й, результату з оцiнки
чинених особою дiй, не визнає або, навпроти, не визнає його
спецiальним суб'єктом злочину
Ознаки спецiального суб'єкта в теорiï карного права одержали
назву факультативних ознак у загальному поняттi складу злочину, оскiльки
вони не є обов'язковими для всiх конкретних складiв злочинiв
Ознаки спецiального суб'єкта можуть бути класифiкованi по
наступних пiдставах:
1) по половiй ознацi: чоловiк (ст. 131 КК РФ);
2) по державно-правовому положенню: громадянин Росiï (ст. 275 КК
РФ), iноземний громадянин, особа без громадянства (ст. 276 КК РФ);
3) по родиний станi: батьки або особи, ïх що замiняють, дiти
(ст.ст. 156, 157 КК РФ);
4) стосовно вiйськового обов'язку: призовник (ст. 328 КК РФ),
вiйськовослужбовець (ст.ст. 331-352 УК РФ);
5) по посадовому положенню: посадова особа (ст.ст. 285-290, ч.2 ст. 138,
ст.ст. 143, 149, 144 КК РФ i iншi), дознаватель, слiдчий, суддя,
прокурор, працiвник мiлiцiï (ст.ст. 299-305, 310-311 КК РФ),
механiк (ст. 266КК РФ), командир повiтряного судна (ст. 271 КК РФ) i
iншi;
6) по професiйних обов'язках: лiкар, iншi медичнi працiвники (ст.ст.
124, 128 КК РФ);
7) по особливому положенню особи, пов'язаному зi здiйсненням злочину:
особи, що вiдбувають покарання, ранiше судженi, рецидивiсти,
засудженi за тяжкi злочини, обличчя, що перебувають пiд стражiв
(ст.ст. 161, 162, 313, 314, ч.ч.3 ст. 158, 159 КК РФ i iншi);
8) по характерi виконуваноï роботи: особа, якiй вiдомостi, що
становлять державну таємницю, були довiренi по службi або
роботi (ст.ст. 283, 284 КК РФ), член виборчоï комiсiï (ст.
142 КК РФ), працiвник торгiвлi (ст. 200 КК РФ) i iншi
Протягом всiєï iсторiï карного законодавства
проглядається стiйка тенденцiя до збiльшення кiлькостi складiв зi
спецiальним суб'єктом. Дiючий КК мiстить близько 40 % складiв зi
спецiальним суб'єктом
В Особливiй частинi КК РФ видiленi два глави, що мiстять цiлi системи
норм зi спецiальним суб'єктом: злочину проти державноï влади,
iнтересiв державноï служби й служби в органах мiсцевого
самоврядування (гл. 30), злочину проти вiйськовоï служби (гл. 33).
Вищi судовi органи неодноразово звертали увагу на необхiднiсть
установлення ознак спецiального суб'єкта У цей час у практицi
судових i слiдчих органiв виникають труднощi при квалiфiкацiï
посадових злочинiв, пов'язанi з мiнливiстю нормативних актiв, що
регулюють правовий статус державних службовцiв. Крiм того, є
неясностi в питаннi про те, кого вважати посадовою особою. Для рiшення
зазначених проблем необхiдно залучати велику кiлькiсть нормативних
актiв, у тому числi вiдомчих
Далi дана характеристика найбiльш велике й зухвале найбiльше число
питань груп спецiальних суб'єктiв