Речення

Речення, як вiдомо, є основним засобом вираження думки. Серед
простих речень видiляється особлива група слiв-речень, оскiльки
виразником думки буває повно значне або службове слово. Причому цi
слова є частками, вигуками, фразеологiчними , зворотами i навiть
звуконаслiдувальними словами: Гаразд. Ой лишенько! Жах. Годi, годi!
Бувайте здоровi! тощо. На вiдмiну вiд простих речень слова-речення не
чле нуються на головнi та другоряднi члени речення. Вони виконують
комунiкативну функцiю: передають реакцiï, емоцiï, почуття
мовця, якi стосуються певноï ситуацiï. Це може бути
субєктивна позитивна або негативна оцiнка: Ого! Ха! Ех! О!
Чудово!: волевиявлення, наказ, спонукання: Тихо! Хвилиночку! Годi! Ну!
Ей! Ходiмо!; запе речення або ствердження: О нi! Еге! функцiю модальних
слiв-речень виконують модальнi та означальнi прислiвники, слова iнших
частин мови з модальною семантикою, що вказують на обовязковiсть
повiдомлюваного (Обовязково! Безперечно!), а також тi, що виражають
значення згоди чи незгоди: Звичайно! Нiзащо! Нечленованi
конструкцiï (слова-речення) — специфiчний тип речень, якi не
можна квалiфiкувати нi як двоскладнi, нi як односкладнi; вони не мають
окремих членiв речення i не виконують номiнативноï функцiï,
оскiльки нiчого не називають; використовуються в дiалогiчному мовленнi.
Залежно вiд значення i функцiй слова-речення подiляються на кiлька
типiв:
1. Стверджувальнi слова-речення
2. Заперечнi
3. Питальнi
4. Спонукальнi
5. Емоцiйно-оцiннi та iн.
6. Незакiнченi або обiрванi (перерванi) речення
7. Речення-звертання Ви цiлком свiдомi себе? — Так (О. Довженко).
Повечеряємо разом? — Нi (М. Стельмах). Яка радiсть у
нас, Дмитре… — Невже? (М. Стельмах). Глянь, де вода!
— Ого-го! Далеченько (О. Гончар). А! Моє шанування! (А.
Головко). Ти того… Кинь натякать… Бо я… (I.
Рябокляч). Заходить (пан) у чорну пекарню, пхає рукою дверi i
кричить: — Марино! — Нiкого. — Олено! (М.
Коцюбинський).