Складносуряднi багатокомпонентнi конструкцiï

У сучаснiй украïнськiй мовi поширенi i складносуряднi речення, що
складаються з трьох i бiльше предикативних частин, ïх здебiльшого
розглядають разом з елемен тарними складносурядними реченнями. Однак
вони мають структурно-семантичнi ознаки, не властивi реченням
мiнiмальноï будови. Багатокомпонентнi структури, частини яких
поєднуються сурядними сполучни ками, можуть являти собою не одне
складне речення, а сполучення речень, кожне з яких окремо виконує
комунiкативну функцiю. У таких об'єднаннях речень переважно
функцiонують однаковi сполучники, передусiм єднальнi
(приєднувальнi), наприклад: Ми збирали з сином жолудi дубовi, i
про день майбутнiй я казав синковi, i пливли багровi хмари в вишинi, i
спiвала осiнь веснянi пiснi (М. Рильський). Не випадково сурядний звязок
усе частiше трактують як мiжреченнєвий, текстуальний. У таких
структурах наявне своєрiдне нанизування речень, єднальнi i
деякi iншi сполучники набувають приєднувального характеру,
наприклад: Ти глянула поглядом владним, безжалiсна музо, i серце
моє затремтiло, i пiсня моя залунала, а ти, владарко горда,
втiшалася пiснею бранки, i очi твоï променiли вогнем переможним, i
вабив мене той огонь, i про все заставляв забувати (Леся Украïнка).
Можна погодитися iз С. рмо- ленко, яка зазначає, що повторюваний
сполучник i перетворюється на частку, завдяки чому
формується градацiйна структура неперервного потоку мовлення.
Пiдтвердженням цього є оформленi в одне складносурядне речення
кiлька но мiнативних речень, наприклад: Учителю, уже ми вдвох з
тобою… Немолодiсть твоя i молодiсть моя… I рiки з водами, i
вечiр за горою, i ранку пiд горою течiя… (М. Вiн- грановський). У
вiдкритих струкiурах, крiм сполучника i, використовуються i
поєднання iнших сурядних сполучникiв (то…, то; в…, в;
чи…, чи; та,.., та тощо), наприклад: Лише вози новобранцiв
невпинно клекотiли виметеними трактами на Каховку, та бився десь у
хмаровищах проти вiтру самотнiй Мурашко, та дзвенiли в багатотисячнiм
448 Синтаксис як роздiл граматики селянськiм натовпi бiля станового
колодязя юнi, чистi альти й дисканти, посилаючи с в о ï бунтiвливi
псалми високому, безсяйнаму сонцю (0. Гончар). Однак у багатьох
складносурядних багатокомпонентних конструкцiях наявнi бiльш складнi семантико-
структурнi зв'язки мiж частинами, нiж в елементарних складносурядних
реченнях та сполученнях речень iз трьох i бiльше компонентiв, ïм
властивi зовнiшнiй (логiко-синтаксичний) i внутрiшнiй (структурний)
рiвнi чле нування. Наприклад, у реченнi Прилинув вiтер, i в тiснiй
хатинi вiн про весняну волю заспiвав, а з ним прилинули пiснi пташинi, i
любий гай свiй вiдгук з ним прислав (Леся Украïнка) сполучником а
на зовнiшньому рiвнi поєднуються два елементарнi складносуряднi
єднальнi речення з внутрiшнiми темпоральними семантико-синтак-
сичними вiдношеннями. За наявностi у складносурядному
багатокомпонентному реченнi зiставно-протиставних вiдношень саме цi
вiдношення стають домiнуючими, що, очевидно, пов'язане з тим, що вони
властивi зв'язаним, бiнарним конструкцiям. Тому в складних
багатокомпонентних реченнях цього рiзновиду зовнiшнiй рiвень членування
проходить на межi зiставлення чи протиставлення. Це цiлком законо мiрно,
оскiльки зiставно-протиставнi складносуряднi речення являють собою
замкнутi структури. Найчастiше вживаними є трикомпонентнi
складносуряднi речення, у яких вико ристовуються такi поєднання
сполучникiв: але…, i; iале; а…, i; та…, i; I i..,, та;
але…, а; проте…, i. Одним iз найпоширенiших є
поєднання сполучникiв але…, i (й), за допомогою якого
виражаються протиставне (зiставне) — причиново-наслiдковi
вiдношення мiж — частинами i компонентами складносурядних
конструкцiй, наприклад: Виразнiше чулися звуки музики, / але враз вони
стихли, i у вухах шумiв лише вiтер (М. Трублаïнi); Я спробував
повзти, / але кулi вiялом лягли передi мною, i я знову припав до снiгу
(I. Багмут). У таких структурах перше речення просте, а друге —
складне, мiж ком понентами якого iснують внутрiшнi причиново-наслiдковi
вiдношення. Регулярними є i протиставно-єднальнi речення з
домiнуючим протиставним спо лучником проте, на внутрiшньому рiвнi
членування яких видiляються причино во-наслiдковi вiдношення, наприклад:
На Вкраïнi теж другий рiк був недорiд, / проте в деяких губернiях
ще водився хлiб, i його вiльно продавали на базарах (Петро Панч); Малих
почали вiдправляти додому, / проте до Лесi й Михайлика, мабуть як до
чужих, нiкому не було дiла, i вони вiльно могли все спостерiгати (М.
Олiйник). Це ж стосується i трикомпонентних структур iз
протиставним сполучником та в ролi домiнуючого, наприклад: Петрик
пишався з того, / та скоро розкрилася мамина таємниця, i в сiм
‘ю прийшла трагедiя (I. Цюпа). Зiставний (протиставний) сполучник
а у функцiï домiнуючого часто поєднується з
єднальним сполучником /, що функцiонує на внутрiшньому рiвнi
членування, напри клад: В унiверситетi захоплювався хiмiєю та
бiологiєю, /а пiсля вiйни зацiкавила його геологiя, i вiн став
геохiмiком (М. Трублаïнi); Погнали худобу, /а я лежу один посеред
степу, i тiльки сира земля менi рани студить (Г. Тютюнник). Сполучник а
в таких випадках здебiльшого поєднує просте i складносурядне
речення, тобто i перебуває в постпозицiï. Зрiдка а
виконує домiнуючу роль, перебуваючи в постпозицiï до i,
об'єд нуючи складносурядне i просте речення, наприклад: П'янить
ромашкою трава, i вiн 449 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА
неначе у Жнива прилiг спочить, сказати слово, / а тiльки рана випадково
йому дихання зйбива (А. Малишко). Конструкцiï, в яких зовнiшнi
протиставнi сполучники вживаються пiсля внутрiщ. нiх єднальних,
використовуються в мовi значно рiдше, наприклад: Конюшня була закрита, i
вiн постукав кулаком у дверi, / але нiхто не вiдзивався (Г. Тютюнник)-
Ясочкою ïï називала померла дружина Ковальчука, i вона вважала
це за своє справжнє iм я, / але iнспектор та й усi на
островi завжди називали ïï Знайдою (М. Трублаïнi). Ведучi
протиставнi семантико-синтаксичнi вiдношення прига шують причиново-
наслiдковi, що виявляються на внутрiшньому рiвнi членування.
Широковживанi в сучаснiй украïнськiй мовi такi трикомпонентнi єднально-зiстав-
нi (протиставнi) структури, у яких єднальнi сполучники, що йдуть
першими, є зов нiшнiми, а зiставно-проти ставнi видiляються на
внутрiшньому рiвнi членування. Це дає пiдстави стверджувати, що
порядок засобiв звязку в протиставно (зiставно)-єд- вальних i днально-
проти ставних (зi став них) складносурядних структурах здебiль шого
вiдiграє конструктивну роль в iєрархiï сполучникiв i
семантико-синтаксичних вiдношень мiж частинами i компонентами цих
речень. Таке членування зумовлене й тим, що складносуряднi зiставно-
протиставнi речення, якi видiляються в окремий блок, являють собою тiсну
структурно-семантичну єднiсть, компоненти якоï не мо жуть
бути розiрванi на зовнiшньому рiвнi членування. Найчастiше в таких
структурах поєднуються сполучники i…, а, наприклад: Сонце
спускалось на другий кiнець шляху, I i лiс на Кузьмiвцi ставав сизим, а
на Кириковiй Сiчцi вершки дерев нiби тлiли на вогнi (Петро Панч); 3
такого потужного тiла мав би видобуватися й вiдповiдний голос, / i
справдi, басюра в голови комiсiï виявився знаменитий, а слова
просто вбивчi (П. Загребельний). Поширенi й трикомпонентнi структури протиставно-
зiставного значення, в яких протиставний сполучник але
поєднується iз зiставним а, наприклад: Левко один час
починав цiкавитися врятованою дiвчиною, / але вона перший р iк не ходила
й не роз мовляла, а лайливий iнспектор кого завгодно м iг вiднадити вiд
своєï хати (М. Трублаïнi). Роздiлово-єднальнi i
роздiлово-протиставнi конструкцiï, у яких здебiльшого фiк сований
порядок частин, використовуються рiдко, наприклад: Чи то нашi обличчя
були не надто скорботнi, чи iснувала ще якась причина, /а л е на нас
почали озиратись (Петро Панч).