Складнопiдряднi багатокомпонентнi речення
Речення з неоднорiдною супiдряднiстю i послiдовною пiдряднiстю. Визначальним у них є звязок неоднорiдноï супiдрядностi. До цих
конструкцiй належать:
1. Чотирикомпонентнi структури, в яких абсолютно незалежнiй головнiй
частинi пiдпорядкованi два пiдряднi компоненти, один з яких
являє собою пiдрядне першого ступеня, i вiд нього залежить
пiдрядне другого ступеня, наприклад: Хлопчик почервонiв вiд того, що
раптом ставу центрi уваги, хоч до кiнця ще й не збагнув, чим це вiн
так зацiкавив клас (I. Цюпа); Але те, що вiн не розповiв ïй про
свою зустрiч з Марiєю, доводило ïï до такого вiдчаю,
що вона, залишившись на самотi, нагадувала горлицю, котра,
заплутавшись у тенетах, борсається, б ється, ранить себе
i нiяк не може вирватись (Якiв Баш).
2. Пяшкомпонентнi структури з двома ланками послiдовного
пiдпорядкування, наприклад: Щоб показати, на що я здатний, я враз
так заверещав на горобцiв, що вони знялися живою хмаркою i кудись
полетiли, аби тiльки не чути мого кувiкання, гавкання, та ще й
свисту (Петро Панч). Рiдше використовуються структури з одною ланкою
триступеневого послiдовного пiдпорядкування, наприклад: Все тут
виважено i прилаштовано так, щоб дашник не минав свого двору, бо
здавна запримiтив дiд, що справжнiй дачник шукає оселю
старезну, глиняну, допотопну, аби тiльки був двiр зелений та
поближче до води (М. Чабанiвський).
3. Пятикомпонентнi структури, в яких неоднорiднi супiдряднi становлять
двi ланки неоднорiдноï супiдрядностi, перша з яких залежить
безпосередньо вiд абсо лютно незалежного головного речення, а друга
— вiд одного iз супiдпорядкованих пiд рядних першоï
ланки, утворюючи разом з ним конструкцiю з неоднорiдною супiд
ряднiстю, наприклад: По закiнченнi вiйни на тому мiсцi, де стояла
хата, Наддачини знайшли тiльки кучугуру глини, бо й те, що
залишилося од ворожих снарядiв, було розiбрано й спалено солдатами,
якi боронили Севастополь у неймовiрно тяжких умовах (В. Канiвець).
4. Пятикомпонентнi конструкцiï, в яких вiд головноï частини
залежить три неод норiднi супiдряднi компоненти, один з яких
має залежне пiдрядне, що утворює ланку послiдовного
пiдпорядкування, наприклад: То пiдходив до матерi, яка вже встигла
помити ложки пiсля обiду i приготувати все необхiдне на полудень в
полi, то чiплявся до Христi, яка, на його думку, поралась як сонна,
то виходив на подвiр я, щоб подивитись, як батько з Карпом лагодять
воза (А. Iщук). У цiй моделi порядок компонентiв може бути рiзним.
Найпоширенiшими є ре чення, в яких головне перебуває в
оточеннi пiдрядних або на початку всiєï конструкцiï,
розриваючись при цьому пiдрядними. Часто трапляються
конструкцiï у яких спо чатку розмiщене головне, а за ним
— пiдряднi. У наведених вище конструкцiях наявнi всi типи семантико-
синтаксичних вiд ношень, властивi реченням з неоднорiдною
супiдряднiстю та реченням iз послiдов ною пiдряднiстю. Вони по-
рiзному комбiнуються. Речення з послiдовною пiдряднiстю i
неоднорiдною супiдряднiстю. Ведучим у них є звязок
послiдовного пiдпорядкування, а допомiжним — неоднорiдна супiд
ряднiсть. У межах цiєï моделi виокремлюють:
5. Конструкцiï з чотирьох компонентiв, якi є основною формою
реалiзацiï моделi, наприклад: Це, мабуть, таму, що, проходячи
щойно повз будинок з червоним прапорцем, де мiстився штаб
дивiзiï, ми бачили спокiйнi, без тiнi турботи обличчя офiцерiв
i з в язкових, якi не поспiшаючи виходили й заходили до штабу (1.
Багмут). Iнодi такi пiдряднi виносяться за межi абсолютно
незалежного головного речення, наприклад: Це вже був певний вихiд.
Бо вiдходячи з боєм до самого заводу, як думали, i не дати зiм
‘яти себе, за цих умов, що склались, було неможливо (А.
Головко).
6. Пяти компонентнi конструкцiï, наприклад: Спробуйте пiдiбрати
ключ до чо ловiка, який говорить щоразу заплющуючись, не звертаючи
уваги нi на нетер плячiсть голови комiсiï, якому вперше
доводиться мати справу з подiбним оратором, нi на свого головного,
щоб уважно дослухатися до кожного його слова, ще раз марно
спробувати щось там збагнути (П. Загребельний). Деколи трапляються
конструкцiï, ускладненi вставленими реченнями, що являють собою
обємнi структури. Порiвняймо: Вiн заявив (щоправда, цього разу
не для преси, не для широких мас, а тiльки в межах нашого цеху, де
вiн мiг заявляти досить вiльно майже все, що хотiв), що не може
допустити, аби кращого виробничника, гордiсть заводу, прапор, маяк,
iдеал, до якого мають прагнути всi (так вiн називав Чемериса, i всi
ми, власне, й не мали нiчого проти), щоб, отже, такого чоловiка
через якусь там трiщину в трубi, трiщинку невидиму, майже не
iснуючу, могли знецiнити, вибити з його трудового ритму, чим, отже,
загальмується важливий державний процес по освоєнню
новоï технiки (П. Загре бельний). Неоднорiднi супiдряднi в цих
структурах завжди є пiдрядними другого (третього i т. д.)
ступеня, чим зумовлений i порядок розмiщення компонентiв, що є
в цiй моделi диференцiйною ознакою: в абсолютнiй бiльшостi
конструкцiй модель починається абсолютно незалежною головною
частиною. У чотирикомпонентних структурах не однорiднi супiдряднi
завжди залежать вiд пiдрядного першого ступеня, будучи пiд рядними
другого ступеня. У пятикомпонентних вони можуть залежати вiд
пiдрядних першого i другого ступенiв, реалiзуючись у бiльшiй
кiлькостi варiантiв порiвняно з чогирикомпонентними. У цiй моделi
часто наявний збiг двох пiдрядних сполучникiв, наприклад: Я зазда
легiдь знаю, що, навiть як я землю гризтиму, ви менi не повiрите, що
ленiнградки нi в трамваях, нi в автобусах, нi в тролейбусах не
штовхаються (Остап Вишня); Першим ïï свiдомим порухом було
те, що, коли той попросив заспокоïти Галю, послухалася його,
хоч i не вiдгукнулася словом (П. Гурiненко).
Семантино-синтаксичнi вiдношення комбiнуються по-рiзному, як i вреченнях з неоднорiдною супiдряднiстю i послiдовною пiдряднiстю. Речення
з подвiйною супiдряднiстю. Охоплюють два рiзновиди супiдрядностi*
однорiдну i неоднорiдну. Визначальним є зв'язок неоднорiдноï
супiдрядностi, напри, слад: Але щоб краще збагнути навколишню красу, вiн
навчав дiток малювати переносити на папiр все, що вони бачать, що
ïм до вподоби (I. Цюпа). Це переважно чотирнкомпонентнi речення. У
мовленнi вони трапляються значно рiдше, нiж конс трукцiï з одним
видом супiдрядностi. Серед них виокремлюють передусiм структури з трьома
— пятьма пiдрядними компонентами, рiдше з шiстьма i бiльше. У цих
конструкцiях пiдпорядкування пiд. рядних може бути причленним
(прискладним), рiзночленним i комбiнованим. Най- ужнванiшi рiзночленнi
конструкцiï, наприклад: Вiн чув i про примхи заклятоï скелi, i
про битву з повiддю, до подробиць знав про гарячi сутички, кали висували
зустрiчний, i палко хвалив Бобрицького, нiби саме вiн тут був прикладом
мужностi i вiдваги, нiби тiльки завдяки йому здобули перемогу (Якiв
Баш). Часто вживаними є комбiнованi конструкцiï, наприклад: А
вона на що б не дивилася, де б не гуляла, всюди ввижаються ïй
дрiмучi волинськi пралiси, голубоводi, оточенi очеретами i рогозою
озерця, тихi, як вечiрня година, рiчечки, що плинуть собi широкими
долинами мiж зажурених верб (М. Олiйник). Зрiдка використовуються
конструкцiï, у яких в одному реченнi наявнi двi пари однорiдних
супiдрядних, якi є неоднорiдними супiдрядними стосовно одна
одноï, наприклад: Коли ïй було шiстнадцять рокiв, а йому
вiсiмнадцять, вiн був першим, хто держав ïï мовчки за руку
бiля перелазу в тихий вечiр i довго не випускав руки, хто пробудив у нiй
нiжнiсть, мрiï, бажання щастя, i надiï, i сльози (О.
Довженко). У семантико-синтаксичному аспектi конструкцiï з
подвiйною супiдряднiстю явля ють собою рiзноманiтнi комбiнацiï семантико-
синтаксичних вiдношень, що функцiо нують у реченнях з неоднорiдною
супiдряднiстю та реченнях з однорiдною супiд ряднiстю, тобто охоплюють
усi типи семантико-синтаксичних вiдношень, що реа лiзуються в
складнопiдрядних i складносурядних елементарних реченнях. Речення з
однорiдною супiдряднiстю i послiдовною пiдряднiстю. Це такi кон-
тамiнованi структури, в яких основною є однорiдна супiдряднiсть,
допомiжною - послiдовна пiдряднiсть. Реалiзуються у чотирьох —
восьми предикативних компо нентах, наприклад: Раптом ти вiдчуваєш,
що нiхто не мож е т ебе стримати у твоєму вигадництвi, нi час, нi
простiр для тебе не iснують, а вж е про звичайнi земнi перешкоди, про
той свiт умовностей, звичок, забобонiв, химер, яким оточують себе люди,
тут навiть мови бути не може (П. Загребельний). Деколи з метою
актуалiзацiï пiдрядних речень модель у мовленнi може розриватися,
наприклад: Нi, вiн не шкодував, що поïхав. I що не пiшов у
дослiдний iнститут, куди обiцяли влаштувати хлопцi… (Ю. Мушкетик).
Iнодi рiзновиди однорiдноï супiдрядностi повторюються, виступаючи в
ролi основних i допомiжних залежно вiд того, прямо чи опосередковано
вони залежать вiд головноï частини, на яких рiвнях членування
виявляються, наприклад: Ти кажеш, що жiнка нiколи ще так не любила, що
звiку любовi т акоï нiде не було, щ о ти ради мене 470 усе
найдорожче лишила, що будеш ти вiрна, як орлу його крила, як сонцю земля
i колодязевi — джерело (I. Вирi ан). У цих контамiнованих
структурах на зовнiшньому рiвнi членування видiляється головна
частина, що складається з одного предикативного компонента, i блок
пiдряд них, що охоплює як мiнiмум три предикативнi компоненти.
Глибина структури цих конструкцiй завжди не менша трьох рiвнiв, оскiльки
на другому рiвнi членування сурядним зв'язком поєднуються мiж
собою речення, з яких принаймнi одне склад нопiдрядне, що пiдлягає
членуванню на третьому рiвнi. Деколи в реченнях цiєï моделi
пiдряднi частини є парцельованими, утворюють комплексну рему,
збiльшують семантичне навантаження, наприклад: Менi ще стояв перед очима
страшний день нинiшнiй. Кали гармати рикали, мов дикi звiрi ненажернi.
Коли гук голосiв людських пересилював гримiння мушкетiв i пищалей
затинних. Коли навiть дерева вили, нiби з них здирали шкуру. Коли тiльки
смерть володарювала над величезним простором. Кали люди падали на землю,
як вода небесна, якоï вже нiхто не вiзьме назад (П. Загребельний).
Оскiльки визначальним звязком у цих структурах є однорiдна
супiдряднiсть, то вони, як i конструкцiï з однорiдною
супiдряднiстю, нерiдко мають будову перiодiв i значне стилiстичне
навантаження, наприклад: Кали в грудях моïх тривога то
потухає, то горить; кали загублена дорога, а на устах любов
тремтить; кали уся душа трiпоче, як бiлий парус на човнi, — тодi
рука моя не хоче перш виводити пiснi (М. Рильський). У семантико-
синтаксичному ярусi визначальними є вiдношення обєктнi, озна
чальнi, зумовленостi, часовi, порiвняльнi, просторовi. На внутрiшнiх
рiвнях члену вання видiляються всi типи семантико-синтаксичних
вiдношень. Речення з послiдовною пiдряднiстю й однорiдною супiдряднiстю.
У них звязок послiдовноï пiдрядностi є основним. Регулярно
вживаними є конструкцiï з чотирьох семи компонентiв,
наприклад: Та, мабуть, природа iнколи досить примхлива до людини, бо
останнiм часом Володя вiдчув, що йому муляє в боки, а дорогi серцю
пейзажi починають набридати (М. Чабанiвський); На ïï яскраво
осяяному - i вiд того ще кращому — смаглявому обличчi буяла така
радiсть, яку вген бачив лише тодi, коли вони йшли грузьким берегом моря
i вiн сказав, що кохає ïï (В. Канiвець). Здебiльшого
однорiднi супiдряднi являють собою пiдряднi другого ступеня в ланцi
послiдовноï пiдрядностi. Однак трапляються й конструкцiï, у
яких однорiднi супiд ряднi виявляються як пiдряднi третього i навiть
четвертого ступеня пiдпорядкування, причому такi конструкцiï
вживаються часто, наприклад: Дика у тебе, волошко, натура, що не злама
ïï людська культура, бо ж не скорив тебе той садiвник що
дивогляди виводити звик, що простуватих дивує сусiдiв барвами
риних чудесних гiбридiв (М. Рильський). Iнодi такi супiдряднi,
функцiонуючи на одному рiвнi чле нування, становлять кiлька блокiв,
наприклад: Треба ж щось робити. Адже ми так заплутали справу, що вже не
знаємо, де кiнець, а де початок, де виннi постачальники, а де ми
самi (В. ременко). У семантико-синтаксичному планi в цих структурах
ведучими можуть бути всi семантико-синтаксичнi вiдношення, властивi
складнопiдрядному реченню, оскiльки всi вони, як правило, однаковою
мiрою властивi i зовнiшньому, i внутрiшнiм рiвням
членування. Вiдношення, властивi складносурядному реченню, завжди
виявляються лише на внутрiшнiх рiвнях членування. Речення з подвiйною
супiдряднiстю i послiдовною пiдряднiстю. Це такi струк. тури, в яких
однорiднi i неоднорiднi супiдряднi безпосередньо стосуються абсолютно
незалежноï головноï частини, причому одне з них має при
собi залежне речення, фор. муючи разом з ним стосовно головного
послiдовне пiдпорядкування. Мiнiмальними є речення з пяти
предикативних одиниць, наприклад: Тiльки тепер до свiдомостi Женi, яка
весь час перебувала в своєму пiвснi, яка бачила, чула й пам ятала
лиш одного Сашка, тiльки тепер до ïï свiдомостi дiйшло, що
означає дратуюче стукотiння, яке доносилося звiддалiк (С.
Журахович). Здебiльшого основним є звязок неоднорiдноï
супiдрядностi. Лише в тому ви падку, коли неоднорiднi супiдряднi не
залежать безпосередньо вiд абсолютно неза лежноï головноï
частини, визначальним є звязок однорiдноï супiдрядностi,
напри клад: Отак згадуючи, не помiтила Банда, як заснула i я к сам собою
перекинувся мiсток мiж тим, що було тут весною, i тим, що в тривозi
думалось зараз, по приïздi до Львова СД. Бедзик). Один з рiзновидiв
супiдрядностi може виявлятися на третьому — четвертому ступенi
послiдовноï пiдрядностi, наприклад: Коли кинеш оком назад,
передивишся всю путь, яку пройшов Кость Кошевський, — аж
iзiгнешся, згадавши, скiльки труда перевернула ця людина, щоб дiйти до
того, про що мрiяли в тi часи, коли на головi хвацько стирчав цилiндр i
молодi груди облягав хорошо сшитый фрак (Остап Вишня). У таких
конструкцiях деколи один i той же рiзновид супiдрядностi
повторюється на рiзних ступенях послiдовноï пiдрядностi,
наприклад: Хизуючись, позирав на вiкна будинкiв, повз якi
проïжджав, наче прагнув пересвiдчитися, чи всi бачать його, чи
усвiдомлюють, хто це йде i з якою метою (П. Гурiненко). Спорадично у
вiдношеннях неоднорiдноï супiдрядностi перебувають ряди одно рiдних
супiдрядних, вiд частини яких залежать пiдряднi другого ступеня,
наприклад: I коли товстун уже майже здався, а високий взяв напереваги
гвинтiвку, четвертий полонений, який увесь час iшов позаду i про якого
вони тiльки знали, що до вiйни вiн працював перукарем у Саратовi, ступив
уперед i простягнув руку (Ю. Мушкетик). У цих конструкцiях реалiзуються
всi можливi комбiнацiï семантико-синтаксичних вiдношень, якi в
багатьох випадках не є iєрархiчними, оскiльки чимало речень
не пiддаються чiткому членуванню на зовнiшнiй i внутрiшнi рiвнi у звязку
з ведучим звязком неоднорiдноï супiдрядностi. Речення з послiдовною
пiдряднiстю i подвiйною супiдряднiстю. У цих речен нях абсолютно
незалежнiй головнiй частинi завжди безпосередньо пiдпорядковане тiльки
одне пiдрядне першого ступеня, вiд якого залежать, як мiнiмум, три
пiдряднi другого ступеня, що перебувають у вiдношеннях неоднорiдноï
i однорiдноï супiд рядностi, наприклад: Нiхто не мiг передбачити,
що, може, найбiльша удача випала саме вайлуватому Байдашному, бо коли
настала розруха, то виявилося, що панське зерно давно з
‘ïдено, хомути спрiли, телицю одiбрали денiкiнцi, а маленький
дiамант, вправлений у костяну ручку, лишився таким же гострим, а головне
необхiдним, як i ранiше (М. Чабанiвський). Оскiльки основним звязком у
цiй моделi є послiдовна пiдряднiсть, то на зов нiшньому (логiко-
синтаксичному) рiвнi членування, як правило, чiтко видiляються 472
Синтаксис як роздiл граматнки двi частини: перша — абсолютно
незалежне головне речення, друга — блок пiдрядних. Тому зовнiшнiми
можуть виступати всi типи семантико-синтаксичних вiдношень, властивi
елементарним складнопiдрядним реченням. На внутрiшнiх рiвнях члену вання
функцiонують усi типи семантико-синтаксичних вiдношень, що використо
вуються у складносурядних i складнопiдрядних реченнях мiнiмальноï
структури. Отже, складнопiдряднi багатокомпонентнi речення є
центральним типом конс трукцiй у системi складних багатокомпонентних
речень сучасноï украïнськоï мови. Основнi моделi цих
структур — речення з неоднорiдною супiдряднiстю, послiдовною
пiдряднiстю, однорiдною супiдряднiстю. Iншi моделi периферiйнi, у них
по-рiзному комбiнуються однорiдна супiдряднiсть, неоднорiдна
супiдряднiсть та послiдовна пiдряднiсть.
