Погляди мовознавцiв щодо визначення пiдмета

У схiднослов'янському мовознавствi представники логiстичноï граматики ви значали пiдмет як предмет, про який судять. З часом для визначення пiдмета стали залучати вiдомостi про формальнi засоби його вираження. О. Потебня, Д. Овсяни- ко-Куликовський трактували пiдмет, грунтуючись на поняттi про присудок. Мово знавцi здебiльшого визначали пiдмет як головний член панiвного складу. Поняття пiдмета в сучасному мовознавствi звичайно виводять iз поняття про структурну схему речення i його семантичнi компоненти. Пiдмет є першим ком понентом структурноï схеми, виражається називним вiдмiнком i має значення 346 Синтаксис як роздiл граматики семантичного субєкта. Визнаючи пiдмет одним iз головних компонентiв речення, його звязок iз присудком як другим головним членом, ученi надають пiдметовi рiзний статус: незалежного члена (Л. Блумфiльд, I. Мешанiнов та iн.), панiвного над присудком (О . Шахматов, О. Пєшковський, О. Смирницький та iн.), залежного вiд присудка i зумовленого ним члена (О. Потебня, В. Адмонi та iн.). Сучаснi мо вознавцi розвязують цю проблему, виходячи з валентностi дiєслова-присудка.
      I. Вихованець визначає позицiï пiдмета i присудка у формально-
      синтаксичному планi як рiвноправнi, взаємозумовленi, що
      формують елементарну формаль но-синтаксичну структуру двоскладного
      речення. Сучаснi украïнськi мовознавцi I. Вихованець, А.
      Загн'ггко, Н. Iваницька ви дiляють формальнi i семантичнi
      (квалiфiкацiйнi) ознаки пiдмета: — входження до
      структурноï схеми речення як ïï головного члена;
      — позначення носiя предикативноï ознаки; — у
      типових випадках спiввiдноснiсть iз темою при актуальному членуваннi
      речення; — спiввiдноснiсть iз субєктною позицiєю
      семантико-синтаксичноï структури речення; — вираження
      вiдмiнковою формою — називним вiдмiнком iменника: —
      перебування у двобiчному (предикативному) звязку з присудком;
      — поєднання з присудком способом (формою) предикативного
      звязку — коор динацiєю; — типова позицiя перед
      присудком. З огляду на структуру пiдмети класифiкують на простi i
      складенi.