Погляди мовознавцiв на речення з вiдокремленими другорядними членами

Вiдокремленi другоряднi члени речення вивчали ще М. Греч, О. Востоков,
Ф. Буслаєв. Вони трактували вiдокремленi звороти як скороченi
пiдряднi речення. О. Потебня обґрунтовано критикував такий пiдхiд.
Вiн зазначав, що термiн ско рочене пiдрядне речення зобовязаний
своïм походженням помилковiй теорiï, що якщо логiчному
судженню вiдповiдає не речення, а член речення, то це вiдбулося
лише внаслiдок деякого затьмарення закону (судження = речення), який
колись панував на повну силу. О. Пєшковський запровадив термiн
вiдокремленi друго ряднi члени речення: Вiдокремленим другорядним членом
називається друго рядний член, який уподiбнився (один чи разом з
iншими, залежними вiд нього членами) щодо мелодiï i ритму i —
паралельно — щодо звязкiв своïх з оточуючими членами окремому
пiдрядному реченню. У сучасному мовознавствi наявнi рiзнi пiдходи до
проблеми речень з вiдокрем леними другорядними членами. I. Слинько, Н.
Гуйванюк, М. Кобилянська вважають, що вчення про вiдокремленi члени
речення недостатнє, бо в ньому звертається головна увага на
iнтонацiйно-смисловi сторони цього явища, тобто обгрунтову ється,
по сутi, пунктуацiя. Вони зауважують, що дiєприслiвники i
дiєприслiвниковi звороти можуть набувати рiзних обставинних
вiдтiнкiв у значеннi, не перетворю ючись на обставини, як про це ранiше
думали, а зберiгаючи певну автономнiсть шодо присудка. Цi вченi окремо
розглядають речення з пояснювально-уточ- нювальними зворотами, якi теж
не визначають як члени речення, оскiльки вони не входять до складу
моделi, а тiльки поширюють ïï на рiвнi комунiкативного
вживання. А. Загнiтко розглядає цi конструкцiï як речення з
опосередкованими компонен тами, видiляючи серед них такi, що
характеризуються або повторним значенням, або уточненням. 422 Не
заперечуючи доцiльностi та необхiдностi нових пiдходiв до проблем вiдо
крем лених другорядних членiв, вважаємо, що має рацiю I.
Вихованець, який, описую чи формально-синтаксичну i семантико-
синтаксичну структуру простого ускладненого речення, трактує
ускладнювальнi компоненти як вiдокремленi та опосередкованi другоряднi
члени. Традицiйно вiдокремлення розглядають як ускладнення
синтаксичноï структури простого речення.