Написання коренiв iз сумнiвними голосними [е], [и], [о]

У словах украïнськоï мови при ïх вимовi невиразно звучать
голоснi [е], [и], якi опиняються в ненаголошеному складi.
Найефективнiшим способом визначення, яку букву треба писати, є
перевiрка слiв наголосом: блищати — блиск, видихати — види
хувати, перекидати — перекинути, свистiти — свист,
пересипати — пересипати, вишняк — вишня, життя — жити,
шепотiти — шепiт, шипiти — шип, мирити — мир. 139
СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Частина слiв
украïнськоï мови не може бути перевiрена наголосом. Написання
таких слiв треба запамятати, а в сумнiвних випадках перевiряти за
орфографiчним слов ником; керувати, левада, легенда, лемiш, чекати,
кишеня, криниця, минулий, пирiг цибуля та iн. Хоч i не зовсiм виразно
звучить [е] у словах берег, обережнiсть, бережок, береза, берест,
белебень, велемудрий, велет, вередливий та iнших, але слiд п ам ятати,
що у так званому повноголоссi завжди треба писати i, а не и. Примiтка.
Повноголосся — це поєднання звукiв -ере-, -еле~, -оро-, -оло-
.