Групи займенникiв за значенням

За своïми значеннями займенники подiляються на девять груп:
особовi, особо во-вказiвнi, зворотний, присвiйнi, вказiвнi, означальнi,
питально-вiдноснi, заперечнi та неозначенi.
1. До особових займенникiв належать:я (ми), ти (ви). Займенник я
дає вказiвку на особу мовця. Займенник ти вказує на
особу спiвбе сiдника, того, до кого звернена мова. Займенники ми i
ви вiдповiдно виражають також вказiвку на кiлькох мовцiв —
хто говорить i тих, до кого звернена мова. Семантика займенникiв ми
i ви неоднозначна. Ми — це не тiльки кiлька я, сюди
включається я i ти; я, ти i вiн i т. д. Тому займенниковi
пари я — ми, ти — ви певною мiрою умовно сприймаються
як суплетивнi форми однини i множини. Займенники ми, ви можуть
указувати на одну особу, якщо вони заступають слова я i ти, я i вiн
сполученням ми з тобою або синонiмiчним сполученням ми плюс iменник
239 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА в орудному вiдмiнку:
ми з батьком, ми з Данилом, ми з Тетяною; По полях ми Вишнею
бродили восени, шукаючи зайцiв (М. Рильський). Iз вказiвкою на одну
особу виступає також авторське ми, дуже поширене в наук0 вому
мовленнi. Вживання ми замiсть я властиве офiцiйно-дiловому мовленню
(та звертались до народу царi, королi, iмператори), науковому,
спостерiгається також мовi художньоï лiтератури, часто з
вiдтiнком iронiï. Займенник ви може вказувати i на кiлькох
осiб, i на одну. Вживається як форма I пошанноï множини
замiсть займенника ти. Займенник ти (ви) може набувати в реченнi
узагальнено-особового значенн наприклад: Тiльки-тiльки що лiто
настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом обливає,
курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (Панас
Мирний) Займенники я i ти значення граматичного роду формально не
виражають.
2. До особово-вказiвних належать займенники вiн, вона, воно, вони. За*
йменник вiн (вона, воно) вказує на третю особу — ту,
про яку говорять, або на предмет; про який мовиться. Займенник вiн
як вказiвне слово спiввiдноситься з iменниками чоловiчого роду,
вона — з iменниками жiночого роду, а воно — з
iменниками середнього роду. Займенник вони є спiльною формою
множини для всiх трьох родiв. Вживання займенника вiн замiсть ти
надає вiдтiнку зневажливого ставлення до особи, наприклад: I
де ти, Чiпко, ходиш?.. Нi корова, нi кобила не напованi, а вiн
блукає… (Панас Мирний). Форма вони в украïнському
розмовно-побутовому мовленнi може вживатися як пошанна стосовно
однiєï особи або набувати неозначено-особового значення,
напри клад: Га! Вже воно так довго не буде!.. Вони [пани] як
вiзьмуть у своï руки, то швидко пустять тру! Пани — були
нiмцi чи чехи, а може євреï, що перед шiстьма роками
приïздили оглядати згорiлу сахарню (М. Коцюбинський).
3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (субєкта)
зворотноï дiï, наприклад: примусив себе, запитала себе,
заспокоïли себе. Зворотний займенник не має форми
називного вiдмiнка, постiйно вживається у формах непрямих,
вiдмiнкiв i виступає у ролi додатка: поглянь на себе збоку,
купив собi книгу, хизується собою. Граматичного значення роду
i числа зворотний займенник не має. Вказiвка на стать особи i
кiлькiсний вияв подається в реченнi через синтаксичнi звязки
з iншими словами, наприклад: Хлопець перемiг себе й посмiхнувся;
Роздуваючи нiздрi, як козуля, дiвчина жадiбно втягувала в себе
хвилюючий солодкий дух гарячого жита (3 тв. О. Донченка). У формi
давального вiдмiнка зворотний займенник може переходити до розряду
часток, наприклад: Ти пам ятник собi воздвиг нерукотворний, i
нiчиïм його не зруй нувать рукам (М. Рильський); Чiпка сидiв
собi в хатi мовчки, наче зажурився (Панас Мирний).
4. Присвiйнi займенники вказують на належнiсть предмета особi: мiй
(наш)» першiй особi, твiй (ваш) — другiй особi, свiй
(своï) -* будь-якiй особi, що є субєктом дiï:
я записую свiй план, ти записуєш свiй план, вiн (вона, воно)
записує свiй план, вони записують свiй план. Вказiвка на
належнiсть третiй особi виражається за допомого*) форм
родового вiдмiнка особово-вказiвних займенникiв його, ïï,
ïхнi: його книж>1 вдача, ïхня пiсня. 240 Морфологiя як
роздiл граматики Присвiйнi займенники за значенням i граматичними
ознаками спiввiдноснi з при кметниками. Як i прикметники, вони
змiнюються за вiдмiнками, родами i числами. Вжитi без iменника
присвiйнi займенники субстантивуються i набувають предмет ного
значення, наприклад: мiй, твiй у значеннi чоловiк (рос. муж) або
наречений; моя, твоя у значеннi жiнка (рос. жена) або наречена;
наш, нашi в узагальненому значеннi осiб, близьких по кровi, по
духу, за соцiальною чи нацiональною ознакою тощо. Наприклад: Земля
вже наша. Скоро почнуть дiлити (М. Коцюбинський); Помагай Бог
нашимI — А которi ж вашi? Которi подужають! (Нар. творчiсть).
5. Вказiвнi займенники цей (заст. сей), той, такий дають вказiвку на
один пред мет з ряду однорiдних: цей день, той випадок, такий
олiвець. Займенники цей i той семантично позначають ступiнь
вiддаленостi предмета: той — це бiльш вiддалений у просторi
(в часi) предмет, уже згадуваний ранiше, а цей указує на
ближчий предмет, наприклад: Тiльки весною цього року я побував у
Солоницях (Ю. Смолич); Мар ян вскочив у човен i навстоячки подався
на той берег (М. Стельмах). Займенник такий указує на
узагальнену ознаку або вживається для пiдсилення
вираженоï прикметником ознаки, наприклад: Весною Чижик
молоденький, такий спiвучий, проворненький, в садочку все собi
скакав… (Л. Глiбов); Лан, довгий такий та широкий дуже, що
оком зiздрiти не можна (В. Стефаник). Вказiвнi займенники цей, той,
такий за значенням i граматичними ознаками спiввiдноснi з
прикметниками. Як i прикметники, вони змiнюються за вiдмiнками,
родами i числами. Займенник стiльки вказує на невизначений
або невизначено-великий кiлькiсний вияв предмета, наприклад: Нiколи
ще земля не почувала на собi стiльки дбайливих рук (В. Бойченко).
За морфологiчними ознаками займенник стiльки подiбний до кiлькiсних
числiв никiв: у називному й знахiдному вiдмiнках вiн керує
формою iменника родового вiдмiнка однини або множини, а в непрямих
вiдмiнках узгоджується з iменником у формi множини: стiльки
весен, стiлькох весен, стiлькома веснами.
6. Означальнi займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний
(кожен), жоден, iнший узагальнено вказують на ознаки предмета.
Займенник сам виражає значення самостiйно, без
сторонньоï допомоги: Добрий товар хвалити не треба, вiн
хвалить себе сам (Нар. творчiсть). Займенник сам вживається з
iменниками, що позначають осiб, iстот; або з особо вими
займенниками i має форми роду i числа: Павло сам заспiвав;
Марина сама прийшла; Ягня само звелося на нiжки; Дiти самi готували
вечерю. Займенник сам може виступати iз значенням один, тодi
наближається до частки тiльки i виражає видiлення
предмета чи особи, наприклад: У хатi сам Тарасик (рiв нозначно:
удома тiльки Тарасик). Час, мабуть, i збиратись, мамо,- камсу
задумливо, о самому так не хочеться кидати теплоï хати, не
хочеться розставатись з ненькою (Ю. Збанацький). Займенник самий
вживається iз вказiвними займенниками: той самий, такий
самий, ця сама. Займенники сам i самий можуть вживатися при
iменниках, вказуючи на крайню межу просторовоï чи часовоï
перспективи (в самi жнива, в самий кiнець села), тодi СУЧАСНА
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА вони наближуються за значенням до
часток якраз, саме, аж (у самi жнива — якраз у жнива, в
самому кiнцi села — аж у кiнцi села). Займенник весь (увесь),
повязуючись з iменником, вказує на охоплення предмета ознакою
або дiєю сукупно, наприклад: Увесь Днiпро був нiби
помальований ще яснiй# й блискучiше, нiж небо (I. Нечуй-Левицький);
Там подвигами брата пишається маля там чуємо: Про тата
говорить вся земля (М. Рильський). Займенники кожний i кожен,
усякий (рiдше — усяк) дуже близькi за значенням; вони
виражають видiлення предмета з сукупностi однорiдних предметiв,
бiльшою мiрою це виявляється в значеннi займенника кожний
(кожен) i меншою мiрою — в займеннику всякий (всяк): I в
кожнiм колосi тяжкiм весняне сонце й майський грiм, i лiтнiй дощ, i
ночi синi (М. Рильський); Командир пiдняв на всякий випадок зброю
(Ю. Яновський). Займенник iнший вказує на предмет чи особу,
виражаючи вiдокремлення, вiдме жування його вiд подiбних йому або
ранiше названих, наприклад: I трактори, в рiллi загрузши до колiн,
встеляють свiтло фар до iншоï планети (А. Малишко). За
своïм значенням i граматичними ознаками означальнi займенники
спiввiдноснi з прикметниками, вони змiнюються, як i прикметники, за
вiдмiнками, родами i чис лами.
7. Питально-вiдноснi займенники вживаються для оформлення питання про
осiб (хто) чи предмети (що), про ознаки, якостi чи належнiсть
предмета (який, чий), про кiлькiсть або порядок предметiв при лiчбi
(iскiльки, котрий), а в структурi складнопiдрядного речення
повязують пiдрядне речення з головним (як сполучнi слова) i
вiдносно якогось його члена є уточнювальними словами (тойхто,
те — що, такий — який, стiльки — скiльки). У
пiдрядному реченнi вiдносний займенник виступає членом
речення (пiдметом, додатком, iншою частиною складного присудка):
Питальнi займенники Вiдноснi займенники
8. А хто ж там за головних мисливцiв? - запитав Микола Iванович (Остап
Вишня).
9. Котра з сих двох нам судиться дорога?
10. Хто хоче щастя зазнати, той повинен свiй край шанувати (Нар.
творчiсть).
11. Сонце ховалось за межигiрський бiр, котрий од того став ще чорнiший
(I. Нечуй-Левицький). Питально-вiдноснi займенники хто, що, який,
котрий можуть давати вказiвку на невизначену особу, предмет або
якiсть, наприклад: Василь Iванович зупинився зразу мов його хто
сiпнув за полу (С. Васильченко); Часом несподiвано котора дiвчина
вбiжить до мене з будинку (Марю) Вовчок). Питально-вiдноснi
займенники за граматичними ознаками неоднаковi: хто, що
спiввiдноснi з iменниками, який, чий — з прикметниками,
займенник стiльки спiввiд* носний з кiлькiсними, а котрий — з
порядковими числiвниками. Займенники хто, що змiнюються за
вiдмiнками, не мають роду i числа, хоча контекстуально така
вказiвка може бути: хто такий? хто така? хто такi? що таке? Ь
займенником що повязуються слова у формi середнього роду: що упало?
що наше? Займенники який, чий, котрий змiнюються за вiдмiнками,
родами i числами. Займенник скiльки у називному й знахiдному
вiдмiнках повязується з iменником У 242 Морфологiя як роздiл
граматики родовому вiдмiнку (скiльки лiт?), а в усiх iнших
вiдмiнках узгоджується з iменником (у скiлькох дiвчат?
скiлькома мовами говорить?).
12. Заперечнi займенники нiхто, нiщо, нiякий, нiчий, нiкотрий,
нiскiльки утво ренi вiд питальних займенникiв за допомогою частки
нi (анi). Вони виражають тi самi значення стосовно осiб, предметiв,
ознак, кiлькостей i порядку предметiв, що й питальнi займенники,
але в заперечнiй формi мають такi самi граматичнi ознаки.
Вiдмiннiсть у формi вираження вiдношень до осiб, предметiв, ознак i
кiлькостей ïх у питальних, вiдносних i заперечних займенниках
виявляється в тому, що першi вживаються в питальних реченнях,
другi — в розповiдних, а третi — в заперечних.
Заперечнi займенники в украïнськiй мовi є другою формою
вираження запере чення при основному запереченнi, що
здiйснюється за допомогою частки не, напри клад: Нiщо не
вiщувало дощу (С. Скляренко); Нiяке дитяче товариство хлопця не
приваблювало, найкращою розвагою для нього було приходити з батьком
у цех (Якiв Балi).
13. Неозначенi займенники також творяться вiд питальних займенникiв за
допомогою часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь,
що вносять вiдтiнок невизначеностi особи, предмета або його якостi
чи кiлькiсного вияву: абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-
небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось;
абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хто
зна-який, якийсь, чийсь, казна-скiльки, хтозна-скiльки, скiлькись,
котрийсь. Неозначенi займенники мають такi само граматичнi ознаки,
як i вiдповiднi ïм пи тальнi займенники.