Другоряднi члени речення
Граматичний центр двоскладного речення становить предикативна пара:
пiдмет i присудок. Якщо речення складається тiльки з головних
членiв речення, то воно називається непоширеним: Свiтали ночi,
вечории днi (Л. Костенко). Славимо… Вечiр догорає (В.
Крищенко). Проте цей структурний тип речення надто бiдний. Тому
бiльшiсть речень, крiм пiдмета й присудка, має ще й другоряднi
члени. На противагу головним, другоряднi члени не беруть участi у
створеннi предика тивноï основи речення. Додатковi повнозначнi
компоненти, якi пояснюють, поширю ють головнi члени й залежать вiд них,
називаються другорядними членами речення. Другоряднi члени речення
вступають з головними в атрибутивнi (означальнi), обєктнi
(додатковi) чи обставиннi вiдношення, тому в сучасному мовознавствi пи
тання про другоряднi члени речення повязується з питанням про
словосполучення. Оскiльки видiлення основних типiв другорядних членiв
речення базується на пред ставленнi рiзних вiдношень мiж
компонентами пiдрядних словосполучень, то тради цiйно атрибутивнi
(означальнi), обєктнi (додатковi), часовi, просторовi, причиновi
та деякi iншi обставиннi вiдношення є базою для видiлення трьох
типiв другорядних членiв речення: означення, додатка, обставини.
Другоряднi члени речення, якi залежать вiд пiдмета, називають групою
пiдмета, тi, якi залежать вiд присудка, — групою присудка.
Наприклад, у реченнi Довгi пучки на ïï руках свiтили
тоненькими кiсточками (В. Пiдмогильний) група пiдмета - довгi, на
ïïруках i група присудка — тоненькими кiсточками. Не всi
другоряднi члени речення залежать вiд головних членiв, мiж ними може
iснувати взаємне пiдпоряд кування: на руках (чиïх?)-
ïï; кiсточками (якими?)- тоненькими. Традицiйне вчення про
другоряднi члени речення спирається на ïх формаль но-
синтаксичнi ознаки набагато меншою мiрою, нiж учення про головнi члени
речен ня. Видiлення другорядних членiв грунтується на кiлькох
принципах: формальному - за морфологiчними показниками вiдповiдного
члена речення i його опорного слова; смисловому — за характером
синтаксичного звязку й семантико-синтаксичними вiд ношеннями мiж
залежним i опорними членами речення.
