Дисимiляцiя

Дисимiляцiя трапляється в сучаснiй украïнськiй лiтературнiй
мовi рiдше, нiж асимiляцiя, а наслiдки ïï, що зявилися у
фонетичних умовах рiзних перiодiв розвитку словянських мов,
спостерiгаються в таких найважливiших випадках: а) у спiльнословянських
групах [дт] i [тг], що виникали здебiльшого в iнфiнiтивах i
вiддiєслiвних iменниках, у звязку з дiєю закону вiдкритого
складу в результатi дисимiляцiï ([тт] -* [ст]) або асимiляцiï
й дисимiляцiï ([дт] -> [тг] -> [ст]) утворилося вiдоме
словянським мовам сполучення [ст]: *крадти! -> *кратги > красти
(але краду), *плетти > плести (але плету), *пов*Ьдть повЬтть >
повiсть (але опо вiдання); б) у нових групах приголосних, що зявилися
пiсля занепаду редукованих у давньоруськiй мовi, дисимiляцiя розвинулася
пiсля розпаду давньоруськоï мови i . закрiпилася в украïнськiй
фонетичнiй системi: [кьт]о [кт]о > хто (рос. кто); [чьн] > [чн]
> [шн]: рушник (4- ручьникь), мiрошник (< мтЬрьчьникь) i под.
Однак у бiльшостi слiв iз названою групою звукiв дисимiляцiя не
вiдбулася: безперечний, значний, нiчний, пшеничний i под.; в) в групах
приголосних [шш] ч- [сш] та [жш] [зш], що зявлялися при твореннi форм
вищого ступеня порiвняння прикметникiв, в результатi дисимiляцiï
вiдбувся перехiд у [шч] та [жч. висший -> вишший (асимiляцiя) —
вишчий (дисимiляцiя); низший > нижший (асимiляцiя) -> нижчий
(дисимiляцiя). Примiтка. Значком * позначаються вiдновленi за вiдомими
фонетичними законами слова, що памятками не засвiдченi, проте могли
iснувати.