Ускладненi простi речення i ïх функцiï
Простi односкладнi речення рiзнотипнi за властивою ïм семантикою,синтаксичною структурою i стилiстичними функцiями.
Простi ускладненi речення не бувають однослiвними. ïх прийнято
розглядати в таких вимiрах:
на членореченнєвому рiвнi, тобто на рiвнi членiв речення (тодi,
коли в простому реченнi наявна однорiднiсть або вiдокремленiсть одного
чи кiлькох членiв речення);
на позачленореченнєвому рiвнi, поза членами речення (якщо до
структури простого речення входить вставний, вставлений елемент чи
звертання).
Трактування простого ускладненого речення в синтаксисi неоднозначне.
Переважає думка, згiдно з якою простим ускладненими речення або з
однорiдними членами речення, або з вiдокремленим членом речення, або
речення зi вставним, вставленим чи звертальним елементом. Усе ж дехто iз
синтаксистiв (А. Прият- кiна та iн.) вважає, що простi ускладненi
речення це тiльки речення з вiдокремленим членом (членами), що до них
начебто не належать навiть речення з однорiдними членами, бо
однорiднiсть лише кiлькiсно поширює речення, але не
ускладнює його. Це, мабуть, сумнiвне мiркування. Звiсно,
однорiднiсть не змiнює речення категорiально, бо не привносить до
його складу синтаксично рiзних членiв речення (неможливий, наприклад,
один однорiдний ряд одночасно з означення i додатка тощо), але
однорiднiсть модифiкує речення семантично, наповнює його
новим змiстом, розгортає структурно, iндивiдуалiзує
стилiстично. Це загалом стосується й простих речень iз синтаксично
iзольованою частиною, бо кожна з них (вставна, вставлена чи звертальна)
надає реченню чогось виразно особливого, семантично, синтаксично й
стилiстично важливого.
Синтаксис простого ускладненого речення великий за обсягом i важливий
роздiл граматики, який усталився як вчення про структуру й семантико-функцiо-
нальнi особливостi усiх рiзновидiв простого ускладненого речення. Цi
речення широко вживаються в писемнiй i уснiй формах мови, в усiх
ïï стилях. Обмеженим, однак, є використання простих
речень, ускладнених дiєприкметниковими чи дiєприслiвниковими
зворотами, у
розмовно-побутовому мовленнi, бо такi звороти загалом книжнi за
своєю сутнiстю, щонайбiльше властивi науковому й офiцiйно-дiловому
мовленню.
Усi рiзновиди простих ускладнених речень по-рiзно- му спiввiдносяться зi
складними реченнями i з неус- кладненими простими реченнями. Якщо простi
речення з однорiдними членами синонiмiчнi переважно зi складносурядними
реченнями, становлять з ними стилiстично паралельнi конструкцiï, то
простi речення з вiдокремленим членом (членами) спiввiдноснi з певними
рiзновидами складнопiдрядних речень. Натомiсть речення iз вставнiстю,
вставленiстю чи звертальнiстю (звертанням) сприймаються тiльки в межах
простого речення, синтаксично повязанi не з усiєю структурою
складного речення, а тiльки з певною частиною простого речення або ж i з
усiм простим реченням.
