Тактовний, тактичний

Тактовний, тактичний. Перше слово прикметник вiд iменника такт,
який означає почуття мiри, що створює вмiння поводити
себе, як годиться вихованiй людинi. Я оцiнив його делiкатнiсть. Що не
говори, людина тактовна, вмiє сказати слово,
доторкується до живоï рани обережно (Ю. Збанацький). Ольга: У
нас у редакцiях сидять дивовижно тактовнi люди (В. Собко).
Тактичний прикметник вiд iменника тактика, що
вживається як термiн у вiйськовiй справi (майстернiсть ведення
бою) i переносно в полiтицi, спортi, означаючи сукупнiсть методiв i
прийомiв, застосовуваних для досягнення мети. Хмельницький умiло
використовував рiзноманiтнi тактичнi прийоми, залежно вiд
спiввiдношення сил i конкретноï обстановки [бою] (Iсторiя
Украïнськоï РСР). Тактичний успiх, здобутий пiд час
прориву, порiвняно швидко перерiс в оперативний (С. Борзенко). Вже
тепер, у вiльну хвилину, Крайнюк мiг оцiнити тодiшню важку
тактичну й стратегiчну обстановку (В. Кучер). Виникнення
шаховоï композицiï звязано з шаховою грою. Саме з неï
композицiя дiстає все багатство й рiзноманiтнiсть свого змiсту:
тактичнi iдеï, комбiнацiï з пожертвуванням фiгур,
iдеï матових ситуацiй.
Стилiстична помилка полягає в тому, що деякi мовцi плутають цi
слова, вживаючи тактичний у контекстi, що зумовлює значення
делiкатний, гречний (наприклад, кажуть тактична людина, треба:
тактовна людина).