Щастити, таланити, везти

Щастити, таланити, везти. Коли людина має несподiваний успiх у
якiйсь важко розвязуванiй справi, кажуть, що ïй щастить,
таланить. Вiн уже марить i пливе по гарячих пiсках на гарячiй
сковородi, i йому здається, що голова в нього уже репається,
як кримський каштан. Але i на цей раз щастить: його
пiдбирає караван, його вiдпоюють кумисом i везуть на верблюдах, як
бухарського емiра (Г. Тютюнник). Каховка поставала перед ним, як бiле,
веселе мiсто-ярмарок у пишнiй зеленi, у каруселях, у весняних барвистих
райдугах, пiд якими кожному щастить, пiд якi лише досить ступити,
як у кишенях тобi задзвенять легендарнi таврiйськi червiнцi (О. Гончар).
Соломiï сьогоднi щастило (М. Коцюбинський). Щасти
ж тобi, сину! (А. Головко). Грицьковi справдi не таланило
(Б. Грiнченко). Був [Довбуш] дуже веселий, бо таланило йому
дивовижно (В. Гжицький). Так ось. Усi моï бiди, певно, йдуть вiд
нашого прiзвища Щаснi. На прiзвище щаснi, а насправдi нещаснi. Все життя
не таланить не то що менi, а й моєму батьковi не
таланило (Ю. Збанацький). Доярку та конюха називали запiзнiло
закоханою парою.
Що ж, вiдповiдали купiльчани, хай ïй таланить у життi!
Запiзнiле щастя буває тривалiшим… (М. Рудь).
У розмовнiй мовi i в мовi художнiх творiв досить поширене вживання в
цьому значеннi слова везти. Храпко: … Нi, не везе
таки менi на сiмейку! (Панас Мирний). Навколо нi душечки. Нi,
ïм [Остаповi й Соломiï] таки везло нинi! Туман стояв
густий, мов кисiль (М. Коцюбинський). Бензину чорт-ма, от не везе
отак (А. Головко). Везе, як утопленику (Украïнськi
народнi прислiвя та приказки).
Дiєслово везти в останнi десятирiччя починає помiтно
витiсняти в розмовнiй мовi щастити i таланити (особливо
зменшилася частотнiсть вживання останнього). Тим часом у щастити
i таланити прозорiша семантика (вiд щастя; талан
щаслива доля), i саме через це ïх треба було б вживати ширше.
Таланити давно властиве украïнськiй мовi, ранiше досить
часто вживалося, i нема пiдстав i рацiï вiдмовлятися вiд нього i
тепер.
Отже, слова щастити, таланити, мабуть, бiльш вартi уваги мовцiв,
нiж везти, нинi дуже популярне; очевидно, не слiд так часто
вживати його на шкоду iншим синонiмам.
Щодо всiх трьох слiв щастити, таланити, везти слiд зазначити, що
вони мають вiдтiнок значення сприятливий збiг обставин, незалежний вiд
дiй, намагань, прагнень людини. Коли ж iдеться про досягнення
позитивного результату внаслiдок власних активних дiй, а не щасливого
випадку, можна вживати i дiєслово вдаватися
(вдаєшся). Наприклад: Пiсля багатьох спроб
ученому, нарештi, вдалося одержати речовину, яку вiн так довго
шукав. Ще слава богу, що менi… удалося закрепить серце
так… що муштруюся собi та й годi (Т. Шевченко). Козаков повз
невтомно. Вiн, Козаков, якого на тактичних навчаннях нiякою силою не
вдавалось командирам змусити повзати по-пластунському, щиро, без
фальшу, тут повз так, нiби це з дитинства було його найулюбленiшою
справою (О. Гончар). …Федору Iвановичу нiяк не вдавалося
заснути: облишив думати, про Киïв, своє мiсто виникло в
уявi Славгород, хвилюючи невиразною якоюсь тривогою (А. Головко).