Привласнювати, присвоювати
Привласнювати, присвоювати.Привласнювати самовiльно робити своïм, своєю
власнiстю. Збираючи на фабриках i заводах мiльйони робiтникiв,
усуспiльнюючи процес працi, капiталiзм надає виробництву
суспiльного характеру, але результати працi привласнюють
капiталiсти (Програма КПРС). I Марян, минувши першi рядки, знову
прочитав: Нiхто iз людей не створював землi, нiхто iз людей i не
повинен привласнювати землю (М. Стельмах); видавати за
своє Совiсть його була неспокiйна, вiд почував себе людиною,
яка привласнює те, що ïй не належить (О. Гончар).
В усному мовленнi i в мовi художньоï лiтератури паралельно з
привласнювати вживають i присвоювати. …Вся громада
гнiвна на тебе за те, що ти присвоюєш собi громадський лiс
i полонину; Ти хотiв би собi присвоïти чужi папери? (I.
Франко).
Весною Василевi присвоïли звання старшого лейтенанта,
доручили командувати ротою (В. Логвиненко); самовiльно взяти собi
якiсь права, видавати чужi думки, iдеï за своï
Спусти ïм то таке закоють, I власть твою собi присвоють, I
всiм дадуть нам киселя… (I. Котляревський).
Ого! Може, й тут присвоюєте ви собi право сягати активно в
моє життя? спитала вона, приступаючи до мене ближче (О.
Кобилянська); прибирати назву, найменування, iмя Щоб одурити трудящi
маси, кадети присвоïли собi фальшиву назву: Партiя
народноï свободи (Iсторiя КПРС).
Отже, в сучаснiй лiтературнiй мовi присвоювати слiд вживати, коли
мова йде про те, що хтось надає комусь почесне або службове
звання; хтось самовiльно бере собi якесь звання, прибирає
назву i т. д., а також часом для опису ситуацiï, коли хтось
самовiльно бере собi якiсь права, видає чужi думки, iдеï,
плани за своï (тут присвоювати сполучається iз словом,
що виражає абстрактне поняття). Привласнювати, очевидно,
можна сполучати iз словами, що означають i конкретнi, i абстрактнi
поняття. Воно бiльш поширене, нiж слово присвоювати в останньому
значеннi.
