Iти, ïхати, заходити, приходити, посилати (по)

Iти, ïхати, заходити, приходити, посилати (по). Часто в конструкцiях з цими словами неточно вживають прийменники. Коли треба передати послiдовнiсть дiй або порядок пересування людей чи предметiв, цiлком закономiрно вживати прийменник за. Наприклад: Хлопець у вантажному таксi ïхав за мотоциклом (тобто слiдом за ним). Спортсмени зайшли в гуртожиток за дiвчиною (спочатку до гуртожитку зайшла дiвчина, потiм ïï товаришi). Однак коли йдеться про мету якоïсь дiï, треба вжити прийменник по. Наприклад: Хлопець у вантажному таксi ïхав по мотоцикл (тобто маючи намiр привезти машиною мотоцикл). Збираючись на ковзанку, спортсмени зайшли в гуртожиток по дiвчину (щоб узяти ïï з собою). Як тiльки добре смерклось, Прохiра забiгла по Гашiцу i сливе силомiць потягла ïï з собою; Вже кiлька днiв по Лазаря не приходив жандар; Я по нього послав. Вiн зараз буде; Послали по тiтку Прохiру, звiсну порадницю у таких випадках (М. Коцюбинський). Стара злякалась, плаче, по лiкаря шле (М. Вовчок). Ясь послав одного з помiчникiв садiвника по свiй екiпаж (I. Нечуй-Левицький). Парiс: …Я пiду по плащ, бо холодно… Я хутко повернуся (Леся Украïнка). По хлiб шла дитина (П. Тичина). Чи не вийде дiвчинонька рано-вранцi по воду? (народна пiсня).
У художнiй лiтературi i в уснiй мовi паралельно з конструкцiєю посилати+прийменник по виступає конструкцiя з прийменником за.
Iз коча пан мiй вилiзає
      I посила за молодим (Т. Шевченко).
Уже навiть хотiли посилати за ними, аж тут i Саранчук на порiг; Хiба ще коли був отакий i Данило розпатланий i стривожений, як вибiг сам надвiр до Iлька та посилав в Обухiвку за Матюхою? (А. Головко).
Значно менше поширене в сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi словосполучення iти за хлiбом, iти за водою.